§ 4. Методи збору, аналізу і узагальнення кримінологічної інформації про причини та умови злочинності

Слідчі, оперативні працівники правоохоронних органів певною мірою беруть участь у збиранні, узагальненні й аналізі кримінологічної інформації. Ними складаються відповідні узагальнення практики і інформаційні довідки, які спрямовуються до різних інстанцій. Але вони не завжди достатньо переконливі у зв'язку з незнанням або недотриманням основних вимог кримінологічної методики збору й обробки інформації, вузькості методів, які використовуються при цьому. Низька якість таких узагальнень, довідок тягне за собою і неправильні практичні рішення з протидії окремим видам злочинів, тому підвищення рівня методичної підготовки працівників правоохоронних органів має важливе значення.

Кримінологічна інформація охоплює достатньо широке коло питань правового, економічного, демографічного, соціально- психологічного та іншого характеру. Це інформація про: злочинність, її причини і умови; осіб, які вчинюють злочини та адміністративні правопорушення; реалізацію заходів протидії та запобігання злочинам тощо.

Для отримання кримінологічної інформації про причини й умови злочинів проводяться спеціальні дослідження, предмет яких визначається за допомогою аналізу про злочини, осіб, які їх вчинили, виявлені тенденції в динаміці, структурі злочинності тощо. Ця Інформація отримується за допомогою різноманітних методів. Після Цього вона узагальнюється і аналізується. При аналізі злочинності використовуються конкретно-соціологічні методи, методи правової статистики, психологічні, економічні, математичні, кібернетичні. У практиці діяльності правоохоронних органів найбільш (стр. 55) розповсюдженим є використання статистичних та конкретно- соціологічних методів збору, узагальнення і аналізу інформації.

До статистичних методів відносяться: масово-статистичного спостереження, групування; табличний; графічний; відносних величин; середніх величин; індексний; кореляційний; інші методи математичної статистики.

До конкретно-соціологічних методів відносяться: опитування, спостереження, вивчення документів, експеримент, експертні оцінки.

Опитування - найбільш розповсюджений спосіб збору інформації. Цей метод широко використовується для вивчення громадської думки про причини та умови злочинності, ефективності діяльності правоохоронних органів з протидії злочинності. Опитування респондентів має два різновиди: анкетування та інтерв'ю. Анкетування здійснюється за допомогою розробки і розповсюдження серед респондентів опитувальних листів - анкет, які після заповнення піддаються статистичній обробці. Інтерв'ю проводиться у формі усного опитування, бесіди з респондентами, у процесі якої з'ясовуються та фіксуються факти і характеристики явищ, які цікавлять дослідника.

Опитування - універсальний метод, і в ряді випадків він не замінний. Але не можна його й абсолютувати. Отримані результати далеко не завжди і далеко не повно відображають істину, оскільки на відповіді опитуваних впливають: недоліки у формуванні питань в анкетах; недостатня підготовка осіб, які проводять анкетування; незацікавленість самих опитуваних давати правдиві відповіді.

Кожна з форм опитування має свої переваги і недоліки. Переваги анкетування полягають у тому, що забезпечується анонімність відповідей, досить часто воно є єдиним джерелом інформації (наприклад, вивчення рівня латентних злочинів). В окремих випадках це найбільш економічний спосіб, тому що дає можливість охопити багатьох людей за мінімальних затрат часу і коштів.

Недоліки цієї форми полягають у тому, що зачасту інформація викривляється у зв'язку з неправильним розумінням питань анкети і небажанням думати над відповідями. Тому для отримання достовірної інформації необхідно ретельно продумати форму та зміст запитань. Вони мають бути чіткими і зрозумілими, забезпечувати однозначне їх сприйняття. Якщо дослідження стосується якої-небудь «делікатної» (стр. 56) теми, то опитування краще проводити у формі інтерв'ю (наприклад, інтерв'ю з особами, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі).

Кримінологічна анкета складається з трьох частин: преамбула; основна; демографічна. Преамбула містить звернення до респондента, запрошує його до участі в науковому дослідженні. Основна частина - питання про факти, події, оцінки, знання, думки, мотиви. Демографічна частина анкети містить, як правило, відомості про вік, рід занять, освіту тощо. Ці дані необхідні для того, щоб зіставити відповіді різних соціальних груп населення.

Основні вимоги до складання питань анкети такі: чітка постановка питань з тим, щоб уникнути двозначності в їх розумінні; однозначність термінології; невживання іншомовних слів і термінів; постановка тільки необхідних запитань, незагромадження їх зайвою інформацією; уникнення громіздких питань; уникнення питань про самооцінку; введення контрольних питань; супроводження питань орієнтовним переліком відповідей; використання питань-тестів.

Складання питань для анкети - складний і відповідальний етап роботи. Після того, як анкети віддруковані та розмножені, помилки виправити дуже складно. Тому перед тиражуванням рекомендується провести так зване «пілотажне» (пробне) опитування невеликої кількості респондентів. Після чого усунути недоліки анкет. Якщо в отриманих анкетах багато відповідей «не знаю» або питання залишилися без відповідей, це свідчення невдалої редакції питань. Якщо багато однакових відповідей - питання складені стереотипно і не спонукають до мислення.

Залежності від наявності і повноти запрограмованих відповідей розрізняють питання: закриті; відкриті; змішані. У першому випадку пропонується вичерпний перелік відповідей. У другому - пропонується самому сформулювати відповідь, оскільки не все можна формалізувати. В третьому ~ після переліку варіантів відповідей пропонується самому сформулювати іншу відповідь. У кримінологічних анкетах застосовуються всі три типи питань і відповідей.

Інтерв'ю - це спосіб отримання інформації шляхом безпосередньої усної бесіди з респондентом. Такий вид опитування забезпечує прямий контакт з респондентом, але при цьому зникає анонімність. (стр. 57)

Розрізняють інтерв'ю: формалізовані та неформалізовані. Формалізовані здійснюються відповідно до завчасно складеного запитальника. Неформалізовані - у вигляді вільної бесіди за відповідним планом. Вимоги до складання питань такі самі, як і при анкетуванні. Успіх інтерв'ю залежить від: техніки його проведення; створення довірливої психологічної обстановки; логічної послідовності та лояльності питань.

Кримінологічне спостереження полягає у безпосередньому сприйнятті кримінологічної інформації самим дослідником. Цей метод найчастіше використовується в соціології і психології. Сфера використання вказаного методу в кримінології суттєво звужується, тому що у кримінології обмежені можливості, що стосуються спостереження за розвитком злочинної діяльності. Але можна спостерігати прояви різноманітних негативних соціальних явищ, а також ефективність реалізації заходів протидії злочинності.

Розрізняють спостереження: включене і невключене. Включене спостереження здійснюється при проведенні індивідуальної профілактичної роботи, вивченні причин та умов, що сприяють вчиненню конкретних злочинів, особливостей дозлочинної, або посткримінальної поведінки деяких категорій осіб, учасників неформальних молодіжних груп з антисоціальною спрямованістю, наркоманів, раніше засуджених. За допомогою невключеного спостереження аналізують вплив різноманітних зовнішніх криміногенних факторів, які детермінують злочинність.

Метод експертних оцінок полягає в отриманні, обробці та інтерпретації суджень фахівців у будь-якій галузі знань або практичних працівників з конкретних питань протидії та запобігання злочинності. За допомогою методу експертних оцінок визначається: ступінь суспільної небезпеки окремих видів і груп злочинів; рівень правосвідомості різних груп населення; рівень латентності злочинності й окремих груп злочинів; ціна злочинності; прогнози розвитку злочинності тощо. Для отримання інформації з експертами проводиться інтерв'ювання або роздаються попередньо складені запитальники. Враховуючи ту обставину, що думка експертів не вільна від суб'єктивних оцінок, при аналізі їх суджень виводиться усереднена думка. Існують чіткі процедури збору думок експертів, їх аналізу і розрахунку експертних оцінок. Найбільшою популярністю серед методів соціологічної експертизи користується дельфійський метод, розроблений у США. Згідно з цим методом опитування (стр. 58) експертів проводиться у такий спосіб: відбирається невелика група фахівців (20-30 осіб), запитання ставляться таким чином, щоб вони мали кількісну характеристику,- опитування проводиться в декілька турів для уточнення питань і відповідей, при викладенні крайніх суджень вимагається обґрунтування своєї думки. В ряді випадків залучаються експерти інших суміжних спеціальностей (економісти, соціологи та ін.). При аналізі отриманих відповідей виводиться усереднена думка експертів.

Аналізуючи злочинність і розробляючи заходи протидії та запобігання, необхідно використовувати і документальний спосіб дослідження. Документ - це зафіксований у певних матеріальних джерелах або предметах спосіб передачі, розповсюдження та зберігання інформації про факти, події і явища соціального життя. Документами вважається різноманітна письмова і графічна документація, а також звукові, візуальні (фотографічні) й аудіовізуальні джерела. Без вивчення документів не можливе жодне кримінологічне дослідження. Письмові документи підрозділяються на офіційні документи і документи приватного характеру.

До офіційних документів належать: різні нормативні акти, кримінальні справи, наглядові провадження, відмовні матеріали, довідки і узагальнення правоохоронних органів, архівні матеріали, особові справи засуджених, статистичні картки, матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, характеристики особистості і висновки експертиз. Документи приватного характеру - це листи, щоденники, мемуари, результати творчої діяльності особи, заяви громадян в офіційні органи, засоби масової інформації.

Вивченню документів, як правило, передує складання анкет в яких фіксується документальна інформація. Вимоги до складання до складання таких анкет ті ж самі як і до анкет для опитування. Однак структура анкети дещо інша В анкету для вивчення кримінальних справ рекомендується включати наступну групу питань: вступна частина; соціально-демографічна характеристика особистості; відомості про вчинений злочин; морально-психологічні особливості особистості; відомості про причини й умови, що сприяли вчиненню злочину; відомості про покарання.

Експериментальний спосіб дослідження - це штучне створення реальних життєвих ситуацій шляхом моделювання відповідних умов для виявлення, вимірювання зв'язків і взаємозалежностей між (стр. 59) різними явищами соціального життя. Експеримент може бути проведений у два способи: відтворення реальних обставин події; побудова математичної моделі події за допомогою знакових символів. Вибір способу експериментування залежить від характеру і змісту тих соціальних явищ, які піддаються експериментальному моделюванню. Експеримент широко застосовується в соціології, психології, економічній теорії та інших науках. Але галузь його застосування в кримінології досить обмежена. Правові і моральні заборони не дають кримінологу змоги моделювати й експериментувати шляхом відтворення факторів, детермінуючих злочинну поведінку в реальних життєвих умовах. Тому кримінолог може провести ці експерименти тільки на математичній моделі, і практика подібного експерименту свідчить: отримані результати цілком збігаються з реальними. Застосування кримінологічного експерименту цілком можливе при розробці заходів протидії та запобігання злочинності.

Але емпіричний матеріал набуває наукової і практичної цінності лише після його узагальнення та аналізу. Узагальнення - це процес підрахунку кримінологічної інформації, що міститься у первинних джерелах (запитальниках, анкетах, кримінальних справах), для її узагальнюючої цифрової характеристики з метою встановлення певних зв'язків і взаємозалежностей між досліджуваними явищами. Аналіз кримінологічної інформації полягає у встановленні зв'язків, взаємозалежностей і закономірностей між явищами на основі порівняння отриманих показників.

Ґрунтовний і систематичний аналіз стану законності і правопорядку є основою організації протидії злочинності на всіх її рівнях і напрямах. Не становить винятку і аналітична робота в органах прокуратури. В наказі Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» (п. 15.2) від 19 вересня 2005 року № 1 прокурорам усіх рівнів пропонується розглядати аналітичну роботу як важливий фактор забезпечення належної організації прокурорсько-слідчої діяльності, вживати заходів до усунення недоліків, а також вносити конкретні пропозиції щодо підвищення рівня ефективності роботи та рівня координації діяльності по боротьбі зі злочинністю, удосконалення законодавства і відомчих актів, що стосуються організації та порядку діяльності прокуратури. (стр. 60)