Вимоги до оформлення

Одним із суттєвих чинників, на які зважають при оцінюванні кур­сової роботи, є її оформлення. У зв’язку з цим при виконанні курсової роботи необхідно чітко дотримуватися правил її оформлення [1–3].

Курсова робота має бути виконана комп’ютерним способом у відповідності до стандарту. Текст курсової роботи друкується на одній стороні стандартного білого аркуша формату А4 (210×297 мм) через 1,5 інтервали з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці (з висотою знаків не менше 1,8 мм). Розміри поля: верхнє, нижнє та ліве – 20 мм, праве –10 мм. Не допускається виділення поля будь-якими рамками.

Текст роботи, заголовки, таблиці, малюнки, додатки мають бути одного кольору. Окремі слова, формули, знаки, які вписуються до надрукованого тексту, мають бути чорного кольору, за насиченістю мінімально відрізнятися від основного тексту, мати близьку до нього густоту.

Усі сторінки мають бути пронумеровані арабськими цифрами у правому верхньому куті. Титульний аркуш входить до загальної нумерації та вважається першою сторінкою, але номер сторінки на ньому не ставиться. Другою сторінкою вважається зміст роботи. Ну­мерації підлягають не лише сторінки основного тексту, але й додатки і список літератури. Якщо додаток розміщується на кількох сторінках, то він включається в роботу як один, але нумеруються всі його сторінки.

Структурні елементи «Зміст», «Вступ», «Висновки та пропозиції», «Перелік літератури» не нумерують, а їх найменування є заголовками структурних елементів.

Вимоги до формулювань заголовків (назв) розділів, пунктів, під­пунктів: стислість, чіткість і синтаксична різноманітність у побудові речень (із переважанням простих), послідовне та точне відображення внутрішньої логіки змісту роботи. Заголовки структурних частин роботи друкують симетрично до тексту (посередині рядка) без крапки в кінці.

Розділи нумеруються арабськими цифрами. Кожний розділ реко­мендується починати з нової сторінки; не дозволяється під назву розділу відводити окрему сторінку.

Підрозділи (параграфи) нумеруються в межах кожного розділу; номер підрозділу складається з номера розділу та номера самого підрозділу, розділених крапкою (2.1). Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (5 знаків). Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок скла­дається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Виділення заголовка забезпечується відступом від наступного або попереднього тексту два рядки.

За необхідністю підрозділи можуть бути розбиті на пункти, а ті, в свою чергу, на підпункти. У такому разі номер пункту позначається додатковою цифрою, наприклад, 2.1.1, 2.1.2 тощо. Заголовки пунктів (підпунктів) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Новий підрозділ (пункт, підпункт) розпочинається на тій же сторінці, на якій закінчено попередній. Не допускається розміщувати назву підрозділу або пункту, підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї поміщається лише один рядок тексту.

Зміст включає найменування всіх пунктів і підпунктів, висновків та пропозицій, перелік літературних джерел, додатки. Назви заголовків у змісті перераховуються у тій же послідовності та формулюванні, що й у тексті роботи. Напроти кожного заголовка вказують тільки поряд­ковий номер сторінки, на якій розміщений початок розділу. Номера сторінок повинні бути написані так, щоб розряди чисел були розта­шовані один над іншим. Слово «сторінка» або його скорочення не пишуть. Між закінченням тексту та номером сторінки рекомендується ставити багатокрапки.

Терміни, що використовуються в тексті, мають відповідати загальноприйнятим правилам. При цьому небажане застосування для одного і того ж поняття різних термінів (на це слід звернути увагу при використанні іноземної та перекладної літератури); не допускаються звороти розмовної мови, техніцизми і професіоналізми. Власні імена наводяться мовою оригіналу (при першому згадуванні – обов’язково). Згідно з нормами наукової етики слід уникати слів «я», «мною»; кра­ще використовувати знеособлені форми – «доцільно», «спостеріга­ється», «у роботі пропонується». В окремих випадках можна вживати «нами одержано», «на наш погляд». Не допускаються стилістичні, орфографічні та граматичні помилки.

Скорочення слів і словосполучень в тексті, в назвах граф таблиць і підписів під ілюстраціями мають відповідати діючим стандартам з бібліотечної та видавничої справи: рр. – роки; та ін. – та інші; коп. – копійка; і т. д. – і так далі, грн – гривня; тис., млн, – тисяча, мільйон тощо. Допускається використання абревіатури занадто довгих слово­сполучень, попередньо навівши їх повне значення, наприклад, «готельно-ресторанний комплекс (ГРК)».

При посиланні на літературні джерела вказують порядковий номер за списком використаної літератури в квадратних дужках, наприклад, [27]. Якщо джерело цитують, то цитата оформлюється у відповідності з правилами передачі прямої мови; в кінці ставиться номер викорис­таного джерела та номер сторінки, де поміщена використана цитата, наприклад [31, с. 17].

Курсова робота повинна бути підшита й мати тверду обкладинку.