Висновок
Спадщина
композитора, поета, байкаря і філософа
Григорія Савича Сковороди є дорогим
надбанням української національної і
світової культури. Вплив
Сковороди на дальший розвиток української
літератури великий. Він готував шлях
до наступного покоління письменників
— Котляревського, Гулака-Артемовського,
Гребінки, Квітки-Основ'яненка та інших.
Характерне
для Сковороди прагнення до народності
виявлялося в тому, що він, несучи свою
науку й свої пісні в народні маси,
використовував народну поезію. Проте
в мові його творів поєднані старослов'янські,
українські та російські елементи, що
утруднює розуміння його творів для
читачів нашого часу.
Григорій
Савич Сковорода – геній, якого шанують
в усьому світі. Гуманіст, поет, філософ
й просвітитель – він випереджав свій
час глибокими філософськими роздумами.
Він був улюбленцем народу і ним лишився
для тих, хто ним цікавиться. Г. Сковорода
– учитель від Бога: учив, як жив. Сьогодні
його афоризми перейшли в повсякденне
життя і тарують наснагу усьому українському
загалу, яка будує омріяну століттями
незалежну й заможну Українську державу.
Список використаної літератури
1.
Сковорода Григорій. Вибрані твори /
Упорядкування та передмова Л. Ушкалова;
примітки й коментарі Л. Ушкалова та
Сергія Вакуленка. – Харків: Прапор,
2007.
2. Чижевський Д. Нариси з історії
філософії на Україні. – К., Орій при УКСП
«Кобза», 1992.
3. Чижевський Д. Філософія
Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й
переднє слово проф. Л. Ушкалова. – Харків:
Прапор, 2004.
20
