1.1. Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку

Україна, у Конституції якої затверджено її статус як позаблокової країни, має взаємодіяти з іншими країнами на засадах взаємоповаги, взаємодопомоги, готовності до вирішення усіх проблем, незважаючи на рівень їхньої складності, у миролюбній співпраці спирається на документи, що забезпечують правову сторону відносин. Серед таких - "Угода про партнерство і співробітництво" (УПС) між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності у березні 1998 р. та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підґрунтя для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки.

У грудні 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Вона передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною.

Метою цієї стратегії є: 1. Фундаментальне зближення та поступова інтеграція України до ЄС. Основа для цього - проведення такого курсу, який сприятиме проведенню реформ у країні задля досягнення високого рівня життя людей.

2. Реалізація УПС між Україною та ЄС, що є базою та одним із дієвих інструментів задля створення передумов для подальшого розвитку взаємин між Україною та ЄС.

3. Підтримка реформ в Україні в усіх сферах життя: стабільність демократичних інституцій, верховенство закону, існування функціонуючої ринкової економіки і т.ін.

4. Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній та Східній Європі через вироблення спільної стратегії розвитку країн з неоднаковими темпами європейської інтеграції, поглиблення транскордонного та регіонального співробітництва, використання багатостороннього діалогу із залученням усіх країн регіону, зміцнення регіональної безпеки шляхом покращення та подальшої гармонізації відносин між країнами.

5. Адаптація законодавства України до норм ЄС.

6. Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики, як один із визначальних факторів безпеки та стабільності в Європі відповідно до основоположних принципів Хартії ООН Гельсінського Заключного акта, принципів Паризької Хартії, забезпечення демократії, панування права, поваги до прав і свобод людини.

7. Поглиблення співробітництва у сфері безпеки та оборони як наріжний камінь розбудови стабільної, мирної та єдиної Європи.

5

8. Поглиблення співробітництва з Україною у галузі юстиції та внутрішніх справ, як важлива передумова створення в Європі простору безпеки та стабільності.

9. Поглиблення міжлюдських зв’язків, регіонального та культурного співробітництва між Україною та ЄС, що разом з іншими заходами дозволить уникнути появи будь-яких нових ліній поділу на континенті.

10. Посилення торгово-економічного співробітництва у сфері транспорту, зв’язку, телекомунікацій задля розвитку гармонічних економічних відносин з Україною як гарантія проти дестабілізації "чутливих" ринків та безробіття; задля розвитку інфраструктури транспортування енергоносіїв територією України, створення єдиного інформаційного простору.

11. Охорона довкілля. Лише спільними заходами можуть бути надійно усунені наслідки аварії на ЧАЕС для забезпечення екологічно чистого середовища на континенті.

Завдання з питань співробітництва між Україною та ЄС обговорюються щорічно. Часові рамки досягнення цієї спільної стратегії ЄС щодо України мають здійснюватися через реалізацію довго -, середньо - та короткотермінових завдань. Ця стратегія має розглядатися як важливий стимул прискорення системних реформ, піднесення політичної та соціальної активності громадян.