В даній курсовій роботі досліджувались погляди різних учених на інституту доказів та доказування в цивільному процесі України.

Отже, при здійсненні завдань і для досягнення цілей правосуддя з цивільних справ допускається застосування судом норм матеріального права для встановлення в ході судового розгляду фактичних обставин справи. Самі фактичні обставини конкретної справи не можуть бути пізнані судом безпосередньо, оскільки вони, як правило мали місце в минулому. Тому виникає питання про дослідження джерел, що містять відомості про фактичні обставини справи.

Таке дослідження спрямоване на з’ясування наявності чи відсутності певних юридичних фактів (дії чи події, що мають юридичні наслідки), з якими закон пов’язує виникнення, зміну і припинення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин. І саме це дослідження джерел, що містять відомості про факти, і є доказуванням, а самі відомості про факти, будь-які фактичні дані – доказами.

Докази в цивільному процесі характеризуються сукупною єдністю: змістом, яким виступають фактичні дані, що інформують про обставини, необхідні для правильного вирішення справи; процесуальною формою, в якій закладена така інформація – засоби доказування; встановленим процесуальним порядком одержання, дослідження й оцінки змісту і процесуальної форми (доказової інформації і засобів доказування).

Зміст доказів — сукупність фактичних даних про обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставинами будуть юридичні факти — дії (бездіяльність) і події. Фактичні дані як доказова інформація можуть виступати в безпосередній і опосередкованій формі — прямого або побічного доказу.

Забезпечення доказів — це їх процесуальна фіксація судом з метою використання їх в якості доказів, якщо згодом їх подання стане неможливим або утрудненим. Належні докази у справі не завжди знаходяться в розпорядженні заінтересованих осіб, на яких покладено обов'язок по доказуванню певних обставин у справі, а у їх процесуальних противників чи інших осіб, які не є учасниками процесу. Забезпечення доказів здійснюється судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.

Я зрозуміла, що докази та доказування в цивільному судочинстві є невід’ємною частиною і процесуальним засобом пізнання у справі, її правильного вирішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Нормативно-правові акти

1. Україна Конституція (1996). Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Україна. Закони. Цивільний процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами станом на 1 вересня 2005р.: (відповідає офіційному текстові). – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 156 с.

3. Україна. Закони. Цивільний кодекс України: текст відповідає офіц. – К.: Школа, 2003, - 384 с.

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. Упоряд. та переднє слово: М. І. Мельник, М. І. Хавронюк / М. І. Хавронюк Категорії злочинів і санкції Особливої частини КК України: наукові дослідження та деякі висновки. За ред. М. І. Мельника. – К.: А.С.К., 2001. – 304 с.

5. Закон України “Про судову експертизу”. Від 25 лютого 1994 р. Преса України. – К.: 1994. – 21 с.

6. Закон України “Про авторське право і суміжні прва” від 11 липня 2001р. Преса України. – К.: 2001. – 25 с.

7. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996р. №9 “Про застосування судами норм Конституції України при здійсненні правосуддя”

ІІ. Науково-методична література

8. Гражданский процесс: учебник для студентов вузов. Издательство: Волтерс Клувер, 2009 г. 784 с.

9. Мировая юстиция: учебное пособие. Издательство: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2011 г.

10. Клейнман А.Ф. Советский гражданский процес. – М., 1970. – 652 с.

11. Коваленко А.Г. Исследованиесредств доказивания в гражданском судопроизводстве.- Саратов, 1989. – 234 с.

12. Комаров В. В. Цивільне процесуальне право України: Практика застосування. Навчальний посібник. X.: 2003. - 208 с.

13. Курылев С.В. Основи теории доказивания в советском правосудии. – Минск, 1969.

14. М.Й. Штефан. Цивільний процес. Видання друге, перероблене та доповнене.2001. – 694 с.

15. Новелізація Цивільно-процесуального законодавства // Вісник академії правових наук України. 2003. - 2/3 – 467 - 482 с.

16. Онопенко В. Новели цивільного процесу // Дзеркало 2004 30 квітня №17 6 с.

17. Цивільний кодекс України: Коментар. Видання друге із змінами за станом на 15 січня 2004р. – Х.: ТОВ «Одіссей». 2004. – 856 с.

18. Гражданский процесс: учебник. Авторы: Коршунов Н.М., Лабыгин А.Н., Мареев Ю.Л. Издательство: ЮНИТИ-ДАНА; Закон и право, 2012 г. 431 с.

19. Чорнооченко С.І. Цивільний процес України: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 308 с.

20. Юдельсон. Проблеми доказування в советском гражданском процессе. – М., 1981.- 208с.

ЗМІСТ