7.Дайте характеристику мові вихователя як засобу навчання дітей рідної мови. Назвіть основні вимоги до неї. Вкажіть на недоліки Вашої мови.

Характерною особливістю дітей дошкільного віку є наслідувальний мова, яка обумовлена своєрідністю їх сприйняття і мислення.

Не вміючи мислити критично, діти цього віку наслідують усього, що вони бачать і чують у навколишньому середовищі, але більш за все тим людям, які безпосередньо з ними пов'язані, до яких у дітей склалося позитивне ставлення.

Такою близькою людиною, з якою безпосередньо пов'язаний дитина в дитячому садку, є вихователь.

Розвиток мови у дітей можливий лише за умови правильної літературно досконалої мови оточуючих. «Мова найкраще служить людині тоді, коли той, хто користується нею, найповніше володіє її скарбами. А для цього треба вивчати будову мови, словник, норми

вимови, треба виховувати любов до мови, до рідного слова». Діти, наслідуючи мову оточуючих, переймають усі тонкощі вимови, слововживання, побудови фраз. Вчити дітей треба на кращих зразках рідної мови, і в цьому провідна роль належить вихователю,

який постійно контактує з дітьми, від якого діти повинні переймати зразок культури мовлення. Постійне піднесення культури мови є професійним і суспільним

обов'язком кожного педагога. Під культурою мови розуміють її правильність, тобто

відповідність нормам орфоепії, стилістики, граматики, лексики, встановленим для літературної мови традиціям та вміння користуватися ними в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення. Опанування культурою мови – довготривалий

процес. Вихователь повинен самокритично ставитись до власного мовлення, збагачувати знання дітей та забезпечувати активну мовну практику.

Поведінка, мова вихователя, його зовнішній вигляд - все є зразком для дітей.

Своєрідність мислення і сприйняття дітей, пов'язане з копіювання, повинне бути використане у вихованні та навчанні дітей, і, зокрема, при навчанні дітей рідної мови.

Які ж вимоги потрібно пред'являти до мови вихователя?

Знаючи, що діти дошкільного віку оволодівають мовою на основі усного мовлення, через спілкування з оточуючими людьми, слід враховувати наступне.

1. Мова вихователя є зразком для дітей в широкому значенні цього слова, перш за все - в розмовній мові, на основі якої відбувається повсякденне спілкування дитини з вихователем.

2. На заняттях діти, слухаючи мова вихователя, вправляються в оволодінні російською мовою.

У практиці ж вихователі допускають помилки при повсякденному спілкування з дітьми: вихователь розмовляє з дітьми недбало, неграмотно, невиразно.

Які ж вимоги треба ставити свої вимоги до мови вихователя?

1. Значеннєве зміст зверненої до дитини мови має бути близьким і зрозумілим дітям.

При розмові з молодшими дітьми мова вихователя повинна бути більш лаконічна і проста. По відношенню до малят треба уникати зауважень і разом з тим слід розмовляти з ними більш категорично, ніж зі старшими, тому що діти цього віку не можуть осмислити тих аргументів, які сприймаються старшими дітьми.

"Юра, не брудни скатертину, будеш їсти ложкою, не лий воду на підлогу" і т. д., - каже вихователь молодшим дітям.

Дітей середнього і старшого віку слід вести до самостійних висновків. Наприклад: "бруднити скатертину не можна, це не акуратно. На прання скатертини витрачається багато праці. Треба берегти працю нашої няні, яка стирає нам скатертини ".

2. Граматична правильність мови вихователя обов'язкове. При мовному спілкуванні з дітьми потрібно використовувати засоби виразності мови.

Монотонна, невиразна мова вихователя негативно впливає на поведінку дітей, не зачіпає їх емоцій, а разом з цим і не підвищує їх мовної культури.

Мовний зразок вихователя на заняттях має особливе значення тому, що тут залучається увагу всіх дітей одночасно до того, що говорить вихователь.

Мовний зразок вихователя як у повсякденному спілкуванні, так і на заняттях повинен застосовуватися при здійсненні всіх завдань: розширення словника, виховання граматичної і звуковий правильності мови.

Придбані на заняттях уміння необхідно зробити міцними, щоб діти могли застосовувати їх у життя Тим часом нерідкі випадки, коли вихователь не продумує свого звернення до дітей. Особливо поВимоги, що пред'являються до мови вихователя в повсякденному спілкуванні, обов'язкові і при проведенні занять.

Мовний зразок вихователя на заняттях повинен застосовуватися при здійсненні всіх завдань в роботі з мови.

При словникової роботі, при навчанні звуковимови зразок мови вихователя-має особливо велике значення, тому що діти засвоюють нові слова в правильному звучанні.

Зразок використовується:

а) при роботі з картинкою;

б) при переказі;

в) при. розповідання з особистого досвіду;

г) для вигадування закінчення до розповіді, розпочато му вихователькою.

Методика застосування зразка у навчанні дітей розповідання різноманітна.

У молодшій і середній групах при розгляданні картинки і розповідь по ній завжди треба виходити від зразка вихователя, тому що малюки ще не володіють самостійними навичками розповідання.

У старшій же групі на першому занятті з картинками зразок вихователя необхідний, а на наступних заняттях по цій же картинці його можна не застосовувати. ширеною помилкою є багатослівність, вживання незрозумілих слів.

Поряд з вимогами до зразка вихователя необхідно сказати і про вимоги вихователя до дітей.

1. Вихователю треба не тільки дати мовний зразок дітям, але й перевірити, як оволоділи ним діти (для цього використовуються вправи, повторення).

2. Необхідно виховувати у дітей інтерес до вміння правильно говорити (застосовуючи заохочення, приклад добре говорять дітей).

3. Потрібно систематично контролювати мова дітей прислухатися, як кажуть діти, вчасно виправляти помилки.

Серйозну увагу треба приділяти мови дітей і в повсякденному житті і на заняттях.

На закінчення слід сказати, що мовний зразок вихователя при навчанні дітей може бути використаний тільки тоді, коли мовна культура самого вихователя бездоганна.