Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekzamen_z_estoterapiyi(1).docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
107.2 Кб
Скачать

15. Види іграшок-ляльок у лялькотерапії

Лялькотерапія - це розділ арттерапії, що використовує в якості основного прийому психокорекційного впливу ляльку як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Ідентифікуючи себе певним чином, дитина в умовній ситуації проектує свій внутрішній світ і відчуває реальні почуття, діагностуються, що направляються і коректовані психологом. [4,с. 15].

Один з головних принципів - не лікування окремого симптому або набору симптомів, а спроба проникнути глибше, заглянути в душу дитини, зрозуміти, чим же викликані ці симптоми, де «поломка», що даному конкретному дитині заважає жити? Методика дозволяє працювати з дітьми різного віку: від чотирьох до чотирнадцяти.

Лялькотерапія дозволяє об'єднати інтереси дитини і корекційні завдання психолога, дає можливість самого природного і безболісного втручання дорослого в психіку дитини з метою її корекції або психопрофілактики. Використовується цей метод в цілях профілактики дезадаптивних поведінки. Корекція протестної, опозиційної, демонстративної поведінки досягається шляхом розігрування на ляльках в парі з батьками або однолітками типових конфліктних ситуацій, взятих з життя дитини.

У лялькотерапії використовують різноманітні види ляльок:

  • ляльки-маріонетки;

  • пальчикові ляльки;

  • тіньові ляльки;

  • мотузкові ляльки;

  • площинні ляльки;

  • ляльки- рукавички;

  • ляльки-костюми.

Світ дитини – це світ дії і діяльності, а за допомогою лялько-терапії з’являється можливість увійти в цей світ. Слід зазначити, що правильний підбір іграшок та ляльок має велике значення: це можуть бути звичайні ляльки, іграшки або ляль-кові будинки, які можуть зображувати членів сім’ї дитини, які надають можливість дітям без-посередньо виражати свої почуття. Коли діти розігрують сцени з ляльками, то є можливість спостерігати відношення між членами сім’ї: суперництво чи суперечки між братами або сестрами, піклування членів родини одне про одного та інше.

А такі іграшки як машинки, човники, літаки мають велике значення для впертих, сором’язливих, відлюдних дітей, тому, що вони мають можливість просто грати з цими іграшками, такий процес заспокоює дітей, у них нормалізується кров’яний тиск і серцевий ритм.

Ляльки, які дитина може надіти на руку (лялька-петрушка, лялька-би-ба-бо) у корекцій-ній роботі використовуються для того, щоб дитина могла виражати свої емоції, для опису і виразу яких у неї немає потрібних слів.

21. Історія музичної терапії

Музикотерапія (музична терапія) — це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу — фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну — з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта.

Одним з перших дослідників цілющого впливу музики на лю­дину був давньогрецький філософ Піфагор. Він використовував практику «музичного лікування». Вчений запроваджує термін.

«ЕВРИТМІЯ» — здібність людини знаходити правильний ритм в усіх проявах своєї життєдіяльності — співах, грі, тан­цях, мовленні, жестах, думках, вчинках, у народженні й смерті.

Через евритмію людина, за Піфагором, створює власний гар­монійний МІКРОКОСМОС, який приєднується до космічного ритму Всесвіту (див. мал. 2.6).

Піфагор вважав музику кращим лікувальним засобом, який стабілізує, узгоджує евритмію у людини. Він мав власну методи­ку музикотерапії: легко розвертав стан людини на протилежний; своїм учням перед сном рекомендував слухати певну музику, яка здатна очищати душу та знімати негативні переживання, що їх відчула людина протягом дня.

Прикладом ефективності та «життєдіяльності» запропонова­ної Піфагором системи музикотерапевтичного впливу на людину може служити такий історичний факт: філософ зміг заспокоїти за допомогою музики грецького юнака, який був розгніваний зра­дою коханої дівчини й намагався спалити її будинок. Піфагор на­казав музиканту-флейтисту, який знаходився поблизу, змінити музичний лад з фригійського на спондеїстський й таким чином заспокоїв молоду людину.

Інший відомий філософ часів Давньої Греції Платон розгля­дав вплив музики на людини у контексті її державного значен­ня, надаючи їй по суті роль ефективного засобу виховання гар­моній в людині. Видатний вчений вважав, що для держави не­має гіршого способу руйнування моралі, ніж відхід від музики сором'язливої та скромної. Саме через «розпущені лади» в душі слухачів може проникати безсоромне. Ритми й лади, вважав Платон, впливають на думки. Тому найкраща охорона держа­ви — музика «узгоджена та поміркована», скромна, проста. За­вдання музичного мистецтва — гармонізація індивіда із суспі­льним життям.

Ідеї Платона та Піфагора отримали свого найвищого розвитку в працях Аристотеля, який розробив учіння про мімесис — уяв­лення про внутрішній світ людини та способи впливу на нього за допомогою мистецтва. Саме в теорії мімесису представлена ві­дома Аристотилевська концепція катарсису — очищення душі слухача (глядача) у процесі сприймання ним творів мистецтва, у яких відображається світ людських характерів, що вражають сво­єю правдою та красою.

Ця ідея нормалізації душевної рівноваги людини й сьогодні є провідною в усіх відомих психотерапевтичних школах й на­прямках.

З давніх джерел маємо свідчення, що музиканти лікували лю­дей від тяжких хвороб, зцілювали їх. Так, італієць Сенократ зву­кам труб повертав божевільним здоров'я, а Талет з Кандії звука­ми кіфари вигнав чуму. Пророк Давид своїми співами та грою на кіфарі вилікував біблейського царя Саула від нападів тяжкої де­пресії. Лікар Асклепіад звуками музики зупиняв сварки, а зву­чанням труби відновлював слух глухим. Піфагорієць Дамон своїми співами повертав юнаків, що зловживали вином та пре-любодіянням до життя поміркованого та чесного. При лікуванні людей від укусу павука-тарантула ефективним засобом у італій­ців вважалась музика та танок. Хворі у надзвичайно швидкому темпі танцювали до стану повного виснаження танок під назвою «Тарантела», вони щиро вірили при цьому, що отрута може «ви-танцьовуватися» з тіла.

Численні факти використання музики для підняття бойового духу війська зустрічаємо у військовій історії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]