16. Причини поганої поведінки дитини, які можна корегувати у казкотерапії.

Цінним у роботі казкотерапевта є знання основних причин поганої поведінки дитини, оскільки саме правильна діагностика допомагає успішно долати труднощі у формуванні соціального образу «я» у дитини.

Вчені називають такі 5 основних причин демонстрування дитиною свого протесту проти соціуму:

1) бажання привернути до себе увагу дорослого;

2) бажання володарювати (завдання при роботі з казкою — навчити таку дитину відчувати незмінний тягар людини яка володіє владою-турботу про своїх підлеглих);

3) помста дорослим;

4) дитині страшно;

5) у дитини не сформоване почуття міри (невихованість).

12. Основний принцип та методика роботи в казкотерапії

У Основний принцип роботи в казкотерапії — виростити Внутрішнього творця, та взяти під контроль Руйнівника.

У Основна методика — спостерігати, створювати ситуації, відповідати казкою.

У роботі із конкретними проблемами (страхи, енурези, тіки, агресивність тощо) основний закон звучатиме так: «Не реагувати на симптом, працювати з причиною, ростити особистість через передачу знань про Життя Творця!».

13. Казкова лялькотерапія у роботі з дітьми із стресовими станами

Лялькотерапія виступає окремим блоком психокорекційної роботи казкотерапевта. Лялькотерапія, запропонована Т. Д. Зі-нкевич-Євстігнеєвою має такі етапи роботи: виготовлення ляль­ки, «оживлення» та знайомства з лялькою, використання ляльки у казкових сюжетах.

Особливого значення набуває процес виготовлення ляльки.

Він дозволяє об'єднати дитину з дорослим (батьками). Цю мето­дику відносять до проективних діагностичних, оскільки, ство­рюючи власну ляльку (за власним бажанням та задумом), дитина часто відображає в ній себе, свої проблеми. Іноді така лялька ві­зуально буває схожою на свого творця, що підтверджує проекти­вний характер зазначеної методики.

У спільній роботі дитини та батьків над створенням ляльки ос­новна ідея-проект мають належати самій дитині. Дорослий стиму­лює дитячу фантазію (емоційна підтримка, похвала, обговорення питань вибору матеріалів та техніки виготовлення, тощо) та допо­магає на технічному рівні реалізувати дитячий задум. Досвід робо­ти показує, що ця спільна робота носить виховуючий характер, допомагає краще пізнати дорослому й дитині один одного, отри­мати реальний досвіт об'єднання у спільній справі, провести весе­ло та цікаво вільний час у сімейному колі

а-полтавка. Робота студентки ІІІ курсу

Найбільш зручним у даній роботі є виготовлення ляльок-маріонеток. Лялька-маріонетка є добрим засобом самовираження для аутичних, сором'язливих дітей. Виготовлення такої ляльки дозволяє:

•V розвивати дрібну моторику руки («мануальний інтелект»); •V розвивати фантазію та образне мислення;

S розвивати вміння малими засобами виражати характер;

•S розвивати здатність тонко відчувати інших; та те; що відбу­вається навколо;

•S розвивати здатність до концентрації уваги;

•S зміцнити зв'язок Дитина — Фахівець — Батьки.

Характерним для процесу виготовлення власної ляльки є те, що дитина часто персоніфікує себе з даною іграшкою, відобра­жає себе, свої думки та проблеми.

На етапі «оживлення» та знайомства з лялькою дитина від­працьовує механізми саморегуляції: на образному рівні вчиться тримати себе в руках та адекватно виражати власні почуття. Че­рез емоційну децентрацію дитина легко вступає у комунікативну діяльність. За дослідженнями вчених Санкт-Петербурзького ін­ституту казкотерапії, непосидючі, рухливі діти стають більш уважними та урівноваженими, проте замкнуті, нетовариські, не­компанійські — більш відкритими та емоційними.

Дітям пропонується представити власну ляльку: і Як звати ляльку? і Що полюбляє? і Як рухається? і Про що мріє?

Для важких «особливих» дітей в яких спостерігається незгра­бність, емоційна незрілість, низький рівень наслідування казко-терапевтам рекомендується використання таких іграшок (див. мал. 2.5):

і петрушечні ляльки (на руці);

і в'язані пальчикові;

і ляльки-рукавички (на «спині» рукавички-тримач, який фік­сує кисть руки);

і «Я-лялька» (розмір іграшки дорівнює росту дитини, він створює дитині при грі повний психологічний захист). Лялькотерапія дозволяє:

і розвивати мовлення дитини;

і впливати на емоційну та моторну активність;

і розвивати комунікативні якості;

і розвивати просторове орієнтування;

і скріплювати зв'язок з батьками.

Вчені розглядають гру з ляльками як діагностичне та терапев­тичне явище одночасно (Irwin, 1993). За методикою, запропоно­ваною Зінов'євою Н. О. та Михайловою Н. Ф., для дітей, що пе­режили насилля, або мають проблеми у соціалізації, рекоменду­ють набір із 15—20 різних ляльок: агресивні, миролюбні, ляльки,