1. Актуальність впровадження естетотерапії у корекційно-педагогічну діяльність дошкільного закладу

Важливою складовою суспільного розвитку, умовою та осно­вою стабільності й процвітання суспільства є фізичне та духовно-психологічне здоров'я населення, зокрема найперспективнішої його частини — дітей. У цьому контексті не можна недооцінюва­ти важливого значення краси і гармонії, тобто естетичних якос­тей організації життя й побуту людей. Сучасні вчені виділяють так звану саногенну функцію краси: це означає, що краса здатна допо­магати збереженню й підтримці здоров'я людини й суспільства.

За визначенням Н. Киященка, людина здорова й повноцінна, доки у порядку знаходиться її внутрішній світ, доки вона в злаго­ді із собою, доки існує стійка й справедлива ієрархія цінностей у її розумінні світу. Споглядання, переживання краси і гармонії призводить до гармонії й усі рухи душі, упорядковує й гармоні­зує сприймання світу. Краса врівноважує чуттєве й раціональне, створює для душі нову якість порядку.

Здатність мистецтва, краси викликати емоції переважно пози­тивного характеру і стає основою для естетотерапії, коли ці емо­ції викликаються навмисно, з метою упорядкування та регуляції психічного тонусу.

ЕСТЕТОТЕРАПІЯ — інтегроване поняття, яке об'єднує дві складові:

- естетичне (від грецьк. аізіНеИкоз — чуттєвий) та

— терапія (від грецьк. їНвгарвіа — лікування).

Отже, естетотерапія — це своєрідне лікування дитячої душі через її чуттєву сферу.

Необхідність впровадження (виділення) цього аспекту ро­боти у корекційно-педагогічну діяльність зумовлена такими чинниками:

відсутністю конкретних педагогічних технологій індивідуа­льно-творчого становлення кожної дитини. Як правило, дії педа­гога спрямовані на групу в цілому, та на ефект елементарного на­слідування діям вихователя;

необхідністю логічного педагогічного завершення будь-якої корекційної роботи з дітьми, які мають вади у розвитку. Це своє­рідна соціальна реабілітація дітей.

Естетика, як наука про становлення чуттєвої культури люди­ни, стверджує необхідність та своєчасність естетичного розвитку дитини у ранньому та дошкільному дитинстві.

Світ дитинства — світ почуттів — найбільш зручний засіб пі­знання Всесвіту, яким дитина володіє дуже добре (з часом втра­чає цю свою природну здатність).

Саме тому педагогічно доцільним є залучення у виховний реабілітаційний процес емоційно-чуттєвого компоненту. «Будь-яка інформація, що пройшла поза почуттями людини, нічого не варта», — стверджує академік І. А. Зязюн, наголошуючи на ви­рішальній функції емоційно-чуттєвого компоненту у виховному процесі.

 

2. Поняття естетотерапії, об'єкт, предмет та завдання естетотерапії

ЕСТЕТОТЕРАПІЯ — це цілеспрямований стабілізуючий вплив на емоційно-чуттєву сферу дитини з метою створен­ня для неї психологічного комфорту та розкриття творчого потенціалу особистості.

Об'єктом ЕТ як науки є — особистість, яка має вади (про­блеми) розвитку (фізичні, психологічні, соціальні).

Предметом ЕТ — є багаточисельні порушення психоемо­ційної сфери (психологічні дискомфорти, що виникають за пев­них обставин).

Відповідно до визначення естетотерапевтичної науки, можемо виділити такі завдання:

• створення психологічного комфорту для дитини,

• як супер-завдання- творче самовираження дитини.