Контрольні запитання

1. Поясніть схему виробництва сухого льоду з циклом високого тиску і проміжним відбором парів.

2. Поясніть схему виробництва сухого льоду з циклом середнього тиску і проміжним відбором парів.

3. Поясніть схему виробництва сухого льоду з циклом низького тиску.

4. Поясніть роботу сухолідного генератора.

Література: (Л-11 с. 29-33), (Л-1 с. 284-294), (Л-2 с. 559-567).

3.6. Зберігання сухого льоду і рідкої вуглекислоти. Області застосування

При зберіганні сухого льоду слід враховувати, що його втрати залежать від концентрації СО₂ в навколишньому повітрі.

Найменші втрати сухого льоду будуть при знаходженні його в середовищі чистого СО₂ без домішки повітря. Температура сублімації буде рівна (-78,5... -78,9)°С, тобто (t_зов - t_субл), буде мінімальним.

Сховища сухого льоду - це добре ізольовані (К 0,2 ) скрині, які мають декілька відсіків з верхнім завантаженням кожного. Високоякісна ізоляція. Зовні скриню оббивають листовою сталлю з ретельним пропаюванням швів (пароізоляція). Максимальна товщина ізоляції - на дні і нижній частині стін.

Блоки сухого льоду покривають брезентовими полотнищами.

Кожен осередок сховища має дротяну етажерку для укладання блоків СО₂, яке піднімається разом з кришкою тельфером.

Сховище заглиблюють під рівень підлоги на 1,5 м при загальній висоті його, рівній 2 м. Мінімальна місткість сховища рівна 2-х добової продуктивності заводу.

Є транспортні сховища. Це контейнери місткістю (100, 500 ... 1600) кг Конструкція їх аналогічна стаціонарним.

Чим повніше і щільніше заповнено сховище, тим менше втрати сухого льоду. Нормальні втрати (3..5)% за добу.

Рідку вуглекислоту звичайно зберігають на заводі в ресиверах під тиском 8⁺² кг/см².

Місткість ресивера рівна (10...20) т. Ресивери добре ізолюють

(К 0,2 ). Загальна місткість ресиверів повинна відповідати (2...4) -х добової продуктивності заводу.

При підвищенні тиску в ресивері до 12 відкриваються запобіжні клапани, хранителів, і перепускають СО₂ на всмоктування ступеня низького тиску.

Переваги зберігання СО₂ в ресиверах:

- може не працювати газова частина заводу, коли є запас СО₂;

- можна випускати сухий лід тоді, коли він потрібен (оскільки при зберіганні в ресиверах втрати менше, ніж втрати при зберіганні сухого льоду).

Застосування СО₂:

• перевезення і продаж морозива;

• для холодильного транспорту (ж/д і авто);

• при холодній посадці частин машин;

• для штучного створення дощу;

• зварювання в середовищі СО₂ (потрібний особливо чистий:);

• заповнення місткостей і трубопроводів устаткування при консервації після виготовлення;

• для науково-дослідних цілей (тарування, епізодичне охолоджування і зберігання і т.д.):

• для газування напоїв.

Контрольні запитання

1. Як зберігають сухий лід?

2. Як зберігають рідку вуглекислоту?

3. Де застосовують СО₂?

Література: (Л-11 с. 36-37).

3.7. Залізничний холодильний транспорт

Ізотермічні вагони класифікують: за призначенням — на універсальні та спеціальні; за способом охолодження — на вагони з машинним і безмашинним охолодженням; за комплектуванням — на автономні та експлуатаційні у вагонних секціях і поїздах. Розглянемо окремі з них.

Найширше використовують вагони з машинним охолодженням, обладнані автоматизованими холодильними установками та опа­лювальними пристроями, що забезпечують задані температури по­вітря з точністю ±0,5 °С.

Вагони, що експлуатуються у вагонних секціях або поїздах, мають централізоване енергопостачання від електростанції, яка змонтована в одному з вагонів поїзда або секції. Кожний автоном­ний вагон має свою дизель-генераторну установку.

Залежно від способу охолодження рефрижераторний рухомий потяг поділяється на поїзд з центральним і індивідуальним охо­лодженням. Поїзди (21 та 23 вагони) та секції (12 вагонів) об­ладнують розсільною системою охолодження, що працює в ком­плексі з аміачною парокомпресорною установкою, яка розміщена у вагоні — машинному відділі. Всі вантажні рефрижераторні вагони обладнують електричними приладами опалення.

При індивідуальному охолодженні в кожному вагоні монтують холодильну установку безпосереднього охолодження, яка працює на R12. Таку систему охолодження використовують в п'ятивагонних секціях та індивідуальних вагонах.

Рис. 106. Автономний рефрижераторний вагон

1—щит; 2 — термостати; 3 — дефлектор; 4 — щит для підєднання до зовнішньої мережі; 5 — ящик для підєднання переносної термостанції; 6 — сигнальні лампочки; 7 — фальшива стеля; 8 — тя­ги стелі; 9— холодильно-опалювальна установка;10 — отвір для проходження свіжого повітря;11 — дизель-генераторний агрегат; 12 — клапан для входження повітря; 13 — головка автозчеп­лення; 14 — місце приєднання електропневматич­ного гальма; /5 — фрикційний апарат; 16 — ві­зок;

17 — термометр опору; 18 — наземні грати; 19 — повітророзподільник;

20 — гальмовий циліндр; 21 — регулятор важільної передачі; 22 — стоян­кове гальмо; 23 — щит управління холодильно-опалювальною установкою; 24 — привід жалюзій­них гратів; 25 — щит управління дизель-генера­тором; 26 — дизель-генератор;

27 — опалюваль­ний прилад; 28 — пристрій для піднімання ди­зель-генератора;

29 — водостік; З0 — труба для приєднання до запасного балона з фреоном;

31 — жалюзі; 32 — оглядове скло;33 — розподільний головний щит; 34 — паливний насос; 35 — па­ливний бак; 36 — труба для проходження отеп­леного повітря;

37—паливний трубопровід; 38 —привід заслінки.

Вагони з безмашинним охолодженням (вагони-льодовники) охолоджуються за допомогою водяного льоду або льодосоляної суміші. З цією метою у вагонах передбачають пристінні (кишені) або стельові прилади охолодження (баки). Для опалювання таких вагонів використовують переносні тимчасові печі.

Спеціальні вагони призначені для перевезення лише окремих вантажів (молока, живої риби, виноматеріалів). Такі вагони ви­готовляють у вигляді цистерн-термосів.

Ізотермічні вагони повинні мати високоефективну ізоляційну конструкцію, надійну герметичність кузова для виключення повіт­рообміну з навколишнім середовищем, високу гнучкість ресорного підвішування, прості за конструкцією та надійні в роботі прилади охолодження й опалення, засоби контролю режимних параметрів експлуатації, надійну систему, що забезпечує циркуляцію повітря у вантажному відсіку.

Охолоджувальна система ізотермічних вагонів повинна забез­печувати підтримування заданих параметрів повітря при переве­зенні охолоджених і заморожених вантажів, а також при необхід­ності їх охолодження й переохолодження.

Автономний рефрижераторний вагон, призначений для одночас­ного транспортування невеликих кількостей вантажів, що швидко псуються (рис. 106), має дві самостійні холодильно-опалювальні й енергетичні установки, розміщені в двох торцевих машинних від­сіках вагона. Повітроохолодники агрегатів розміщують у вантаж­ному приміщенні вагона.

Холодильну установку можна експлуатувати в межах темпера­тур кипіння —40...—5 °С та конденсації до 65 °С. Тепло­ізоляційний контур вагона виконують із спінених заливальних ізо­ляційних матеріалів, що забезпечує значення коефіцієнта тепло­передачі конструкції не більше від 0,32 Вт/(м² К).