1. Контроль за станом охорони праці і техніки безпеки

Роботодавці повинні чітко усвідомлювати, що охорона праці питання не другорядне.

Внаслідок відсутності дієвого контролю за станом охорони праці рівень виробничого травматизму в системі охорони здоров'я залишається ще високий. Не на належному рівні забезпеченість працюючих санітарно-побутовими приміщеннями та засобами індивідуального захисту.

Окремі профспілкові організації недостатньо використовують свої права щодо контролю за станом охорони праці, мають місце випадки, коли вони не зважають на грубі порушення правил охорони праці, недостатньо здійснюють контроль за прийнятими рішеннями.

До основних форм контролю за станом охорони праці на підприємстві належать:

відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;

оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;

громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці.

На першому етапі контроль здійснюють начальник ділянки, майстер, механік, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, які щоденно перевіряють готовність машин до роботи, а виконавців — до трудової діяльності, відповідність та дотримання умов праці й вимог техніки безпеки під час виконання трудових процесів. На другому етапі завідуючий гаражем разом з представниками комісії з охорони праці, представником технічних служб цеху, інженером відділу охорони праці перевіряє стан охорони праці згідно із затвердженим графіком (два рази на місяць). На третьому етапі контролю комісія у складі керівника підприємства чи головного інженера, керівників технічних служб, інженера з охорони праці, комісії з охорони праці перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Всі виявлені недоліки записуються в спеціальному журналі.

Контроль за виконанням стандартів, вимог і норм повинен виконуватися:

1) на трьох рівнях: управлінському, організаційному, виконавчому;

2) на трьох стадіях виробничих процесів: перед початком роботи, в процесі її виконання, після закінчення роботи;

3) на трьох часових інтервалах: щодня (щозмінно), щомісячно, щоквартально.

4.3 Небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які виникають в процесі експлуатації автотранспортних засобів

В процесі експлуатації та ремонту транспортних засобів можуть виникнути наступні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

1) наїзди транспортних засобів один на одного;

2) наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху при запуску двигуна, в'їзді(ви'їзді) в зону ремонту, русі на оглядовій канаві;

3) термічні фактори (пожежі при зливанні паливо - мастильних матеріалів з автомобілів, зберігання їх на робочих місцях; вибухи при перевірці палива, в баці з використанням відкритого полум'я - опіки парою та гарячою одою із радіатора)

4) наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, оксиду вуглецю, вуглеводнів аліфатичних, граничних тощо);

5) зниження температури повітря в холодний період року;

6) недостатнє освітлення;

7) шкідливі речовини, що виділяються під час роботи двигунів автомобілів (відпрацьовані гази, картерні гази, випаровування з системи живлення).

Таблиця 4.1–Граничний вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах

№ п/п	Назва речовини	Двигуни
		бензинові	дизельні
1.	Оксид вуглецю (СО), %	10	0,3
2.	Вуглеводні (СтНп), %	2	0,5
3.	Оксиди азоту (г\Ю2), %	0,6	0,2
4.	Двоокис сірки, (80г)	0,003	0,015
5.	Сажа, мг/м3	100	2000
6.	Сполуки свинцю, мг/м	60	-
7.	Карцерогени (бен(а)пірен), мг/м3	25	10
8.	Альдегіди (ЯСНО), %	0,2	0,05

7. Транспортний шум (зовнішній і внутрішній)

Таблиця 4.2–Допустимі рівні внутрішнього шуму різних типів автомобілів

Тип автомобіля		Рівні звуку автомобілів, дБА
		Виробництво до 01.01.91		Виробництво після 01.01.91
Автобуси з переднім розташуванням двигуна:
Робоче місце		82		80
Пасажирське приміщення		81		80

Допустимі рівні зовнішнього шуму різних типів автомобілів зведені в таблицю 4.3 Таблиця 4.3– Допустимі рівні зовнішнього шуму
Тип автомобіля	Позначень	Рівень шуму,
		ДВА
Автобуси з повною масою 3500 кг і
з двигунами потужністю, кВт:
- менше 150	М2	80
- 150 і більше	М3	83

Методи зниження зовнішнього шуму автомобіля.

Зменшення шуму автомобіля досягається:

- шляхом систематичного підтягування болтів і гайок, заміни зношених прокладок гальмівних колодок, балансуванням коліс.

На лінію випускаються автомобілі тільки із справними глушниками.

Для зменшення аеродинамічного шуму під час впуску повітря і випуску відпрацьованих газів застосовують глушники активні; резонансні; активно-резонансні; соплові; камерні;

9) вібрація автомобілів

Основним джерелом виникнення транспортної вібрації є коливання, спричинені не зрівноваженими силами інерції мас, які здійснюють обертальний і зворотньо - поступальний рух, що виникають в вузлах, в агрегатах автомобіля, а також коливання, що виникають через нерівності дорожнього покриття. Так в результаті високої частоти обертання колінчастого валу і інших деталей навіть незначна незбалансованість мас може викликати значні вібрації і шум.

Для зменшення вібрації двигуна і агрегатів трансмісії найбільш доцільним є конструктивне збільшення жорсткості валів, ретельне їх балансування, поліпшення якості зачеплення зубчастих коліс, уникнення резонансу коливальних систем, покращення якості виготовлення підшипників, застосування амортизаторів і еластичних підвісок.

Найефективніший метод боротьби з вібрацією автомобіля - застосування різного роду динамічних поглиначів енергії коливань - гумових чи полімерних вставок, а також нанесення на вібруючі деталі різних покриттів, які здатні поглинати енергію механічних коливань і перетворювати її в теплову.

10) електромагнітне випромінювання (джерелом є система запалювання і в першу чергу, свічки запалювання, розподільники, в другу чергу - кузов, капот, дах, крила, відсік двигуна).

Для зменшення електромагнітного випромінювання крізь щілини між капотом і крилами кузова автомобіля в місцях їх з'єднання встановлюють спеціальні контактні пружини або використовують з'єднання спеціальної конструкції.

Для зменшення електромагнітних випромінювань від приладів систем запалювання використовують спеціальні високовольтні дроти, а в наконечниках свічок встановлюють резисторні опори від 1 до 10 кОм.