2. Відносини банку з державами

2.1 Державне регулювання діяльності банку

Банк ПАТ КБ «Приватбанк» діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009 року, керуючись законодавством України.

Зазначені ліцензія та дозвіл дозволяють банку здійснювати всі операції, передбачені нормами статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”[1].

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах[11]: I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу .

Відповідно до статті 36 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачуваних збитків по всіх статях активів та позабалансових зобов’язаннях. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталубанку[1]. У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них[1] .

2.2 Характеристика нормативних та законодавчих актів, які регламентують діяльність комерційного банку

Створення і реєстрація комерційних банків в Україні регулюється «Положенням про порядок створення і реєстрації комерційних банків», затвердженим Постановою Правління НБУ від 21 липня 1998 р[13].

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємництво», «Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», інших законодавчих актів України та нормативних актів Національного банку України [1].

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту його реєстрації в Національному банку України.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їхніх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів.

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначається мінімальний розмір статутного капіталу банку[1].

Статутний капітал комерційного банку формується тільки за рахунок власних вільних коштів учасників (акціонерів). Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Банкам забороняється збільшувати статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку та коштів інших фондів, а також збільшувати статутний капітал для покриття збитків.

Розрахункові документи складаються на бланках визначеної форми, українською мовою. При прийнятті розрахункового документа працівником операційного відділу перевіряється наявність всіх необхідних реквізитів. Розрахункові документи, в яких є помилки або зазначені не всі реквізити, повертаються клієнту. В разі правильності заповнення розрахункового документа економіст-виконавець перевіряє наявність коштів на рахунку, якщо коштів достатньо, реквізити документа вводяться в машину. Після виконання розрахункового документа ставиться підпис відповідального виконавця і контролера[13].

Для підтвердження того, що операція пройшла, клієнту повертається один примірник розрахункового документа з підписами і штампом банку. Інший примірник документа підшивається в документи дня. В документи дня підшиваються також і інші документи які використовуються в роботі операційного відділу[13].

Для здійснення внутрішньобанківського контролю директор ПАТ КБ "Приватбанк" затверджує розроблений головним бухгалтером план послідуючих перевірок обліково-операційної роботи відділу бухгалтерського обліку та операційного відділу ПАТ КБ "Приватбанк" на кожен квартал року. Здійснюється перевірка меморіальних документів по валютних операціях, перевірка нарахування відсотків по депозитах фізичних осіб, перевірка своєчасності перерахування сальдо документів та комунальних платежів, перевірка внутрішньобанківських документів, перевірка правильності ведення податкового обліку, перевірка касових документів та правильності відображення по символах касових оборотів, перевірка обліку грошових книжок в картках зразків підписів, перевірка правильності збереження і використання в роботі печаток і штампів та інше[4].

Для виконання грошово-розрахункових операцій використовується певна документація а саме: об'ява на внесення готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, акредитив, платіжне доручення (Додаток Б), меморіальний ордер, грошовий чек[4].