Біотичний компонент навколишнього середовища та причини виникнення захворювань

Біотичний компонент навколишнього середовища знаходиться у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів, отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин

Питання взаємовідносин людини зі світом вірусів, бактерій, рослин, грибів і тварин, у тому числі існування та поширення низки небезпечних хвороб, які вони викликають або від них передаються до людей, також належать до проблем екології людини. Серед них гельмінти (печінковий сисун, аскариди, ціп’яки ..) об’єкти вивчення медичної гельмінтології…

Академік Павловський створив вчення про природні осередки низки інфекційних хвороб. Вчений показав, що в природі існують осередки багатьох заразних хвороб, в яких збудник зберігається завдяки переходу від однієї тварини до іншої. Багато природно-опосередкованих інфекцій передаються кровосисними комахами (кліщі, блохи, москіти, комарі), наприклад: чума, жовта лихоманка, малярія.

Природний осередок заразної хвороби являє собою ділянку території з певним географічним ландшафтом, на якому в процесі еволюції збудників інфекції, тварин і переносників склалися стійкі міжвидові взаємовідносини, які не залежать від існування людини.

Проте у процесі антропогенних змін у навколишньому середовищі можливе виникнення несподіваних епідеміологічних ситуацій та процесів внаслідок впливу людини на природу. Вчені виділяють наступні 3 типи цих наслідків:

1.Безпосередні, за типом “короткого замикання” (наприклад, захворювання серед осіб, які прибувають на території, що розташована в межах не виявлених ареалів хвороб, – завезені спалахи захворювань); мають, як правило, локальну пристосованість; виявляють їх досить швидко.

2. Опосередковані (наприклад, зміна ареалів зоонозів та їх структури внаслідок розвитку тваринництва і меліорації земель; зміна ролі водного чинника в епідеміологічному процесі внаслідок урбанізації); мають багато східцеві просторові причино-наслідкові зв’язки і «розлиту» територіальну пристосованість, виявляють їх повільніше.

3. Віддалені (пов’язані з антропогенними змінами ландшафтів та екосистем, шляхів циркуляції збудників і умов формування їх генофонду); часто мають планетарний та віковий характер.

У контексті біологічних забруднювачів необхідно вказати на збільшення числа алергічних захворювань, які вчені пов’язують із погіршенням екологічного стану довкілля. У 1990 р. на Міжнародному симпозіумі «Нові напрями в алергології» (Мюнхен) та Міжнародній конференції з аеробіології (Стокгольм) було офіційно визнано новий напрямок науки, що сформувався на перетині екології та алергології – аеробіологія – вчення про живі організми в атмосфері. Перелік цих організмів включає пилкові зерна, спори пліснявих грибів, рештки комах. До об’єктів аеропалінології входять і забруднювачі повітря, наприклад, озон, сульфати, а також небіологічні макрочастки, які взаємодіють з біологічними (такі як частки шин) і підсилюють алергійну дію. Вченими показано, що забруднення повітря впливає як на морфологічну структуру пилкових зерен, збільшує вміст алергізуючого білка в них. Доведена підвищена здатність забрудненого пилку індукувати сенсибілізацію й підвищувати реактивність слизової носа й бронхів (поліноз).

Отже, алергени пилку, поліноз …. Небезпека полінозу полягає в тому, що він може переходити у бронхіальну астму.

Так, господарське освоєння нових територій призвело до порушення природних ландшафтів, до скорочення ареалів видів, що там існували, – до широкого розповсюдження супутніх людині рослин: бур’янів та рудеральних (трав смітників) трав, відомих своїми алергенними властивостями. Через засміченість понад 70% ландшафтів України небезпечним бур’яном – амброзією полинолистою – кількість алергічних захворювань серед наших співгромадян, викликаних саме цією рослиною, постійно зростає. При запиленні сільськогосподарських культур амброзією, її алергійні компоненти залишаються присутніми у харчових продуктах. Тому сьогодні близько третини населення України потерпає від алергій.

Таким чином, ми ознайомилися із загальними положеннями щодо впливу природних фізичних факторів навколишнього середовища на здоров’я людини