Екологічний маніфест

(згідно М.Ф. Реймерса [Экология: Теория, законы, правила, принципы и гипотезы. – М.: Россия молодая, 1994. – С. 360-364])

У захопленні боротьби з природою та інакомислячими ми недоглянули дві великі істини. Перша та, що людство існує і розвивається за рахунок природи. Безглуздо рубати сук, на якому сидиш. Друга у тому, що зовсім не протиборство, а взаємодопомога – основа усього існуючого на Землі.

Взаємодопомога первинна, боротьба вторинна.

Ми створювали собі богів та ідолів, уходили від язичеського шанування сил Землі. Наприкінці цього шляху ми преклонили коліна перед істуканом техніки, не побачивши, що вже не колишня, а змінена нами природа тяжіє над нами. Кинутий нами бумеранг повертається. Людство прямує у майбутнє через заміноване поле небезпечних винаходів. Заморочили собі голову псевдопрогресом, в якому не залишилося ані краплі гуманізму. Підсовуємо шалений техногенез під гаслом науково-технічної революції.

Мільярд телевізорів і комп’ютерів не замінять шматок хліба, не спасуть від спраги; навала машин не дасть ковтка чистого повітря. Померти під горою технічних пристосувань – доля лише жадібних дурнів. Викидати 98 % природних ресурсів, а лише 2 % використовувати – не найкраща стратегія розвитку.

Якщо хімія уміє все, то в першу чергу вбивати. Пестициди знищують не тільки «шкідників». Вони загрожують усьому живому на Землі і понад усе людині. Хімізація сільського господарства прямує у глухий кут без виходу. Тут війна з природою програна. Усі хімічні забруднення середовища існування ведуть у нікуди людських хвороб та руйнування природи. Потрібні інші шляхи до достатку. Лише природна, чиста їжа – запорука міцного здоров’я.

Закон екології проголошує: знищуючи шкідливе, ми викликаємо до життя щось інше, можливо більш небезпечне. Ми витісняємо з нашої точки зору старе, непотрібне нам (бур’яни, тварин), але які потрібні природі. Це старе є продуктом еволюції, яка нічого даремно не створювала.

Неприродність нерозумна – така мудрість віків.

Фізика Землі повинна залишатися незмінною. Атом війни – це вічна зима смерті. Мирний атом нехай залишається у стінах ядерного реактора.

Шум – ворог номер один. Він – фізичний наркотик, калічить тіло й душу. Тиша потрібна світу. Радіохвилі несуть одну інформацію і руйнують іншу – генетичну. Вони здатні знищити банк даних життя. Вони повинні бути лише в закритих каналах зв’язку.

Світове звалище та стічна яма – океан - вже втрачає здатність до самоочищення.

Планета Земля – живий організм.

Артерії планети – річки – не повинні спухнути склеротичними тромбами. Вода – кров Землі – не повинна гнити в брудних клоаках.

Для тих, хто спробує повернути ріки (або інші новації з каналами тощо) треба пам’ятати. Венозна кров біжить до серця, артеріальна – від нього. Хто бажає обернути потоки назад, нехай спробує спочатку на собі.

Ґрунти – шкіра Землі. Ерозія її руйнує, хімія травить, звалища душать. Без ґрунтів немає і не буде розквіту.

Щодо біорізноманіття. Воно створює надійність існування будь-якої екосистеми. Без «братів наших менших» ми не можемо існувати. У сумному світі одних клопів, тарганів, щурів і ворон людина приречена на загибель. Мережа життя єдина, і людина її ланцюг.

Розміри планети обмежені. Місткість планети Земля не безкінечна. Потрібно тверезо думати як нагодувати, напоїти, де поселити і дати відпочити кожному громадянинові Землі. Простір – теж ресурс. Безмежні можливості планети – нерозумний й шкідливий міф.

Відхід у Космос – палке марення технократа. Щастя на Землі не замінять космічні подорожі. Землевідступників чекає неминуча загибель. Земля у Всесвіті тільки одна і на ній може жити людина. Мрія про завоювання Космосу подібна мрії про світове панування. Розумний принцип: космос для Землі, а не Земля для космосу.

Не природі потрібен наш захист. Це нам потрібне її заступництво: чисте повітря, щоб дихати, кришталева вода, щоб пити, уся Природа, щоб жити. Людина для неї лише мить. Вона ж вічна і безкінечна. Природа для людини – все. А тому – не роби шкоди!

Бере початок глобальна революція – мирна революція екології. ЇЇ мета – виживання і добробут людства. Людині – людське, природі – природне. І все – для блага людини.

Витріть очі! І ви побачите любимі обличчя дітей, мозолі батьків, світлі озера, стрічки річок, ширину полів. Прислухайтеся! І через ревіння моторів та шаленої музики ви почуєте дзюрчання струмка, шелестіння трави, співи птахів.

Це не емоції. Це ресурси, умови життя і роботи, у кінцевому рахунку це фундамент економічного розквіту і соціального добробуту. Небезпека нависла над усім цим. Ознаки екологічної кризи стають реальністю у вигляді насування пустель, аномаліях клімату, кислотних дощів, озонових дірок, СНІДУ тощо.

Біосфера серйозно хвора. Її вразило втручання людини. Окрім гострих, усім очевидних негараздів підступає хронічна хвороба порушення екологічної рівноваги, спотворення біогеохімічних циклів. Послабити тиск на середовище може лише зменшення населення Землі. Як дотриматися біблейського «Плодитесь і розмножуйтесь», але з обережністю, щоб не перетворити усіх своїх нащадків на смертників? Століття безглуздої експлуатації позаду; експлуатації і людини людиною, і природи людиною.

Природа потребує відтворення.

Економіка перестала бути єдиною суспільною метою. Виникає риторичне запитання. Краще жити довше, користуючись благами природи і цивілізації, чим померти передчасно багатим?

Ми - не технофоби. Безглуздо відмовлятися від успіхів фізики і хімії, будь-яких наук. Нам по дорозі з технічними новаціями, але з тими, що виникають не за рахунок горя людей та безпросвітності майбутнього людства. Ми за науку і техніку здоров’я і життя, ми проти техніки і науки руйнування.

Ми заявляємо: люди повинні знати про стан власної вічної домівки. В галузі екології:

- навіть мале відхилення повинно бути відоме усім;

- небезпечне не багатьом потребує пильної уваги;

- те, що несе шкоду сотням, гідне засудження;

- те, що загрожує тисячам, потребує припинення;

- те, що тривожить мільйони, повинно бути знищено;

- те, що загрожує планеті і миру – поза законом;

- шкідливе для одних організмів не може бути байдужим для інших, і понад

усе для людини;

- не «падаючого підштовхни», а не дай впасти нікому.

Зелене світло всьому, що зберігає ресурси життя. Стоп будь-кому, хто розтринькує їх.

Лише той не проти нас, хто з нами!