Лекція № 7 Вплив на здоров’я людини забруднень ґрунтів

· Основні джерела забруднення ґрунтів.

· Застосування пестицидів і наслідки цього для здоров’я людини.

· Вплив нітратів на здоров’я людини

· Бактерицидне забруднення ґрунтів.

· Основні принципи нормування допустимих концентрацій шкідливих для людини речовин у ґрунті.

У людини досить неоднозначні взаємовідносини з ґрунтами. Ґрунти і в природних умовах не належать до вічних (як хімічні елементи) об’єктів. 30 років тому середній вміст гумусу у ґрунтах складав 3,5%. Невміле і незбалансоване внесення добрив, використання пестицидів, розміщення просапних культур на схилах та інші помилки призвели до втрат орної землі та зниження середнього вмісту гумусу до 3 %. Позитивним моментом останніх років слід вважати зменшення відведення орних земель на несільськогосподарські потреби. Загалом в Україні розорано майже 60 % землі, це у тричі перевищує рівень США і вдвічі – Англії.

Ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх шкідливих речовин, які згадувалися нами у розділах про забруднення повітря та гідросфери.

Основними джерелами забруднення ґрунтів є “велика і мала промисловості, транспорт він яких у ґрунти через атмосферу потрапляють пил, сажа і величезна кількість кислот. Від кислих дощів страждають не лише озера, де вимирає все, що не може жити у водному розчині кислоти. Дуже знижується і родючість полів та луків. Мінеральні солі впливають не лише на біоту ґрунту, але й на сам гумус, який втрачає частину осадоутворюючих елементів (Mg, Ca, K тощо) і разом з мікроелементами типу заліза чи марганцю легко вимивається з ґрунту.

Не слід забувати, що вугільний попіл з ТЕЦ є своєрідним концентратом сполук кількох елементів серед яких є уран і германій. Випадання пилу з року в рік на одні і тіж самі поля рано чи пізно підвищить їх вміст до рівня , який буде перевищувати ГДК.

Потужними і концентрованими забруднювачами ґрунтів є зони зберігання відпрацьованих руд та порід на Донбасі.

Та “рекордні” площі забруднення належать все ж не підприємствам промисловості та засобам транспорту, а інтенсифікованому і хімізованому сільському господарству. Найбільш небезпечними із сполук, які використовуються у сільському господарстві є пестициди і нітрати.

Серед промислових хімічних отрут досить поширеними є важкі метали. До останнього часу використовують переважно важкі метали: свинець, ртуть, цинк, марганець, хром, нікель, кадмій; легкі (берилій, літій); тугоплавкі (ванадій, титан, молібден, вольфрам) та інші.

Джерелами забруднення середовища важкими металами (Mn, Ni, Cr, Zn, As, Hg, Cd, Pb, Fe, Cu та ін.) є стоки гальваніч­них цехів, підприємств гірничодобувної промисловості, чорної та ко­льорової металургії, машинобудівних заводів, автотранспорт, ТЕЦ. Важкі метали входять до складу добрив, пестицидів і можуть надходити у водойми разом із сто­ком сільськогосподарських угідь. Зокрема, у сільському господарстві широко застосовують хлорорганічні пестициди, фосфорорганічні сполуки, препарати, що містять Cu (мідний купорос, бордоську рідину ін.). Зокрема, використання бензину з домішками тетраетилсвинцю призвело до того, що в Україні забруднення свинцем прилеглих до автомобільних доріг смуг таке, що плоди яблунь та груш, які там ростуть отруєні свинцем.

У виробничих умовах метали зустрічаються у різних поєднаннях.

Причину токсичної дії ВМ пов’язують із блокуванням ними певних функціональних груп білків (сульфгідрильних груп зокрема) або ж із заміщенням у деяких ферментах іонів металів. Особливою токсичністю і поширеністю виокремлюються Hg, Pb, Be, Cd, Сr, Ni, що конкурують у процесах комплексоутворення з с біофільними металами (Ca, Mg, Fe та ін.) і здатні витісняти їх з біологічно активних молекул.

Характерною особливістю важких металів після потрапляння до організму є їх нерівномірний розподіл між клітинами і тканинами та здатність утворювати в організмі депо. Виділяючись через сечові шляхи, слизові оболонки травного каналу і різні залози, деякі метали спричинюють у них патологічні зміни.

Плюмбум та його сполуки: До організму людини Плюмбум та його сполуки надходять через дихальні шляхи у вигляді пилу і пари, а також через травний канал, потрапляючи у порожнину рота із забруднених рук. Лише 25% свинцю у товстих кишках перетворюється в нерозчинну сірчанокислу сполуку і виводиться з організму. Інші 75% відкладаються в усіх тканинах, а в основна його частина акумулюється у кістках. Алкоголізм, перевтома, голодування, інфекції сприяють виходу свинцю із кісткової тканини і спричинюють загострення захворювання. Свинець та його сполуки є отрутами які діють на всі органи і системи організмі і зумовлюють ураження і важкі зміни у ц.н.с., печінці, нирках, мозку, статевих органах.

Найвищої формою свинцевого отруєння є свинцева енцефалопатія, що виникає як наслідок спазму судин мозку чи органічних уражень судин мозку — атеросклерозу. Енцефалопатія характеризується найрізноманітнішими симптомами: головним болем, запамороченням, порушенням сну, епілептичними припадками, перехідними розладами мовлення та зору, спастичними паралічами, потьмаренням свідомості, коматозним станом.

Окрім нервової, уражується також і система травлення. Розвиваються гастрити з порушенням секреторної функції шлунка. Відзначають збільшення і болючість печінки, а також випадки її гострої атрофії.

Кадмій. Надходить у середовище при виплавлення кольорових металів, з арматури, пластмаси пофарбованої сполуками Сd. Викликає Хвороби нирок, хвороба «ітай-ітай»(анемія, остеопороз (ламкість кісток), канцерогенна дія