Агроекосистеми.

Агроекосистеми – це сукупність біогенних та абіогенних компонентів на ділянці суходолу чи акваторії, яка знаходиться в сільськогосподарському використанні.

Агроекосистеми – антропогенні автотрофні екосистеми, ланцюги живлення яких створюються і керуються людиною з метою отримання максимальної кількості первинної і вторинної біологічної продукції.

Основні компоненти агроекосистеми:

• культурні рослини, які висіваються чи висаджуються задля отримання врожаю або підвищення якості ґрунту;

• свійські тварини;

• бур’яни, які є неминучим супутником культурних рослин;

• мікроорганізми ґрунту і гною;

• дикі тварини (безхребетні, гризуни, птахи), які пов’язані ланцюгами живлення з посівами і фермами;

• паразитичні бактерії, гриби і віруси, що викликають захворювання культурних рослин і свійських тварин.

Головною ланкою агроекосистеми є зелені рослини, які забезпечують первинне отримання органічних речовин. Роль гетеротрофної ланки виконують сільськогосподарські тварини.

Загальну сукупність агроекосистем планети називають агросферою, її складовими є ділянки, території або акваторії, пристосовані для отримання рослинницької продукції (поля, сади, городи, пасовища, сіножаті) утримання й розведення худоби (ферми, тваринницькі комплекси).

Агроекоситемами у світі зайняті великі площі: рілля, плантації, сади і луки займають 19 млн. км², пасовища – 26,6 млн. км². Агросфера займає більше 32% поверхні суходолу.

Агроекосистеми відрізняються від природних екосистем значним спрощенням будови та функціонування: автотрофним блоком є практично один вид (монокультура), трофічні ланцюги вкорочені, трофічна мережа рудиментарна; тварини в агроекосистемах займають з людиною один і той самий трофічний рівень, конкуруючи за рослинну їжу. Перетворення рослинної їжі у тваринницьку продукцію (молоко, м’со) удорожчує харчові продукти, але є неминучою, оскільки тваринна їжа легше перетравлюється і багата на ряд незамінних амінокислот та білків.

Порівняльна характеристика природних екосистем і агроекосистем

Властивості	Природні екосистеми	Агроекоситеми
Біологічне різноманіття	Високе	Низьке
Замкненість кругообігу речовин	Висока	Низька
Вилучення органічної речовини з екосистем	Майже відсутня	Відбувається постійно
Необхідність надходження речовин в екосистему ззовні	Відсутня	Висока
Трофічні ланцюги	Довгі	Короткі
Ерозія	Слабка	Сильна
Вимивання речовини з екосистеми	Слабке	Слабке
Потреба в антропогенній енергії	Відсутня	Висока
Стійкість	Висока	Низька

Агроекосистеми дуже вразливі до забруднення: знижуються врожаї, продуктивність худоби та якість продукції. Наприклад у Дніпропетровській області забруднення атмосфери фтором знижувало врожаї пшениці на 39-60%, а ячменю – 23-60%.

Агроекосистеми створюються людиною, самостійно виникати і існувати не здатні. Тому вони поєднують у собі екологічні та соціальні компоненти: це явище помічено в ХІХ столітті і описане у класичному дарвінівському принципові, який вказував на зв’язок воєн з урожайністю конюшини (війни приводять до появи удовиць, які розводять котів, що виловлюють мишей, які розорюють гнізда джемелів, що запилюють конюшину; її врожаї стають більшими).

Особливості агроекосистем:

1. постіне та значне вилучення з агроекосистеми органічної речовини;

2. велика залежність агроекосистеми від діяльності людини, що їх підтримує;

3. переважання в агроекосистемах рослин і тварин, які є продуктами селекційної діяльності, а не природного добору;

4. низьке видове різноманіття рослин і тварин;

5. розімкненість біогеохімічних циклів.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника