Агроекосистеми.

План.

1. Забезпечення населення продуктами харчування.

2. Агроекосистеми.

3. Ресурси в агро екосистемах:

• сільськогосподарські рослини і тварини – продукт добору та генетичного конструювання.;

• енергетичний аналіз агроекосистем;

• співжиття в агроекосистемах. бур'яни, хвороби та шкідники;

• фактори стабілізації агро систем, сівозміни, меліорація;

4. Інтенсифікація сільського господарства:

• відходи сільськогосподарського виробництва. забруднення природного середовища;

• стратегія сільськогосподарського користування в XXI столітті; адаптивне рослинництво та альтернативне землеробство.

Література.

1.Злобін ю.А. Основи екології. – к.: Лібра, 1998.- 248 с.

2.Злобін ю.А., Кочубей н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник.- Суми: втд “Університетська книга”, 2003.- 416 с.

3.Назарук М.М. Основи екології та соціоекології. Навчальний посібник.- Львів: Афіша, 2000.- 256с.

4.Газета “Екологічний кур’єр”.

5.Журнал “Екологічний вісник”.

6.Журнал “Рідна природа”.

7.Акимова Т.А. Хаскин В.В. Экология: Учебник для вузов.- М.: ЮНИТИ, 1998.- 455 с.

8.Малофеев в.И. Социальная экология: Учебное пособие.- м.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко», 2003.- 260 с.

Повернутись до змісту підручника

1. Забезпечення населення продуктами харчування. Агроекосистеми.

Якість життя людини визначається отриманням повноцінного харчування. Сучасному населенню планети основне продовольство надають культурні рослини та свійські тварини.

Із загального різноманіття рослин людина використовує 6 тис. видів; з них культивує 1,5 тис. видів; решта використовується в дикому вигляді.

Масово вирощуються лише 90 видів у світі; основну масу їжі дають 20 видів, 14 з яких належать додвох родин – злакові і бобові.

Кількість видів тварин, що розводяться невнлика, проте їх чисельність висока. На початок 90-х років у світі вирощувалося 1 млн.226 тис. голів великої рогатої худоби, 1 млн. 138 тис. овець, 774 тис. свиней, 0,5 млн. кіз, 7 млн. свійських птахів. Основну кількість їжі дають проте 5 видів ссавців та 2 види птахів.

В Україні практичну цінність мають 65% видів її флори: лікарські –800 видів, вітамінозні – 200 , дикорослі їстівні – 150, ефірооліцні – 400, кормові – 1000, медоносні – 500. Ресурсні запаси плодів дикорослих яблук та груш оцінюються в 6 тис. тонн, малини – 5,5 тис. тонн.

Загальні обсяги продуктів харчування що виробляються, достатні, щоб забезпечити їжею населення планети, хоча його розподіл за регіонами різко не рівномірний. Частка білків тваринного походження складає в добовому раціоні мешканців США 92%, Cхідної Європи – 39%, Африки- лише 20%.

Лише Австралія, Канада, Нова Зеландія, США та ПАР забезпечують населення продуктами харчування власного виробництва. Приблизно половина населення планети не отримує повноцінного харчування.

Збільшення продовольчих ресурсів досягається за рахунок інтенсифікації сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво контролюється кліматичними та грунтовими факторами, але меншою мірою, ніж це прийнято вважати. Більш важливим є загальний соціально-економічний рівень виробництва: в Каліфорнії урожайність рису становит 8,5 тонн на гектар, а в Індії в більш сприятливому для цієї культури кліматі – тільки 2,5 тонни на гектар.

Раціон людини включає чималу кількість продуктів тваринництва (м’яса, молока та ін.). Для їх отримання тваринам згодовують 40% продукції рослинництва. Використання пасовищних кормів при утриманні тварин дає все менше результатів – пасовища всіх країн виснажені через перевипас, мають урожайність в 5 разів меншу ніж можливо.

З еколого-енергетичного погляду тваринництво не вигідне: трансформації біомаси з рослинної у тваринну зменшує її кількість у 10 разів (правило Ліндемана). Висока частка м’яса та молока в раціонах харчування вимагає великої продуктивності агроекосистем. Якщо споживання м’яса у світі довести до рівня мешканців США, то виробництво зерна треба подвоїти, що не реально. Необхідно інше. Населенню розвинених країн треба відкинути парадигму споживацтва стосовно м’ясо-молочної продукції і стати на шлях самообмеження. Зменшити тиск на біосферу з боку агроекосистем можна тільки одним шляхом: змінити місце людини в трофічному ланцюгу шляхом збільшення частки рослинних продуктів її їжі. Якби населення розвинених країн різко скоротило споживання тваринної їжі і перейшло на тип харчування населення країн, що розвиваються (переважне використання продуктів рослинництва) тоді зерна, що витрачається на корм худобі хватило б для харчування ще 2-3 млрд. людей.

Ресурси водойм. З 1970 року вилов риби у світі стабілізувався приблизно на рівні 75 млн. тонн на рік. У цілому морські біоресурси додають людині 80 млн. тонн на рік (5-10% у харчуванні людини). Ця частка з кожним роком зменшується внаслідок виснаження запасів та забруднення водойм. Так, у 1992 році американський уряд заборонив вилов риби вздовж атлантичного узбережжя через забруднення миш’яком, що надходив з промисловими стоками.

На зміну рибальству приходить аквакультура – вирощування устриць, мідій, розведення риби в ставках. Мідії дають смачне м’ясо з повноцінним білком; у Франції вихід м’яса мідій на одному гектарі водойм становить 200-250 тонн на на рік, а розведення курей – 2 тонни живої маси, корів – 0,3 тонни з гектара. Аквакультура економічно більш вигідна. Цей досвід цікавий для України, де можливе отримання до 150 тонн з гектара м’яса мідій на рік в північно-західній частині Чорного моря (розводять в Одесі та Криму). Аквакультура до 2100 року може давати людству до 7 млн. тонн м’яса на рік.

Якість продовольства. Якість залежить від екологічної чистоти продукції. Постійно розробляються стандарти щодо екологічної чистоти сільськогосподарської продукції: добове надходження нітратів з їжею має бути менше ніж 3,6 мг на 1 кг ваги тіла.

Біотехнологія - ще один шлях виробництва продуктів харчування та кормів, відкритий у ХХ столітті. Біотехнологія – мікробіологічний синтез білка та інших органічних речовин на основі відходів сільського господарства, деревини, нафтопродуктів. Провідне місце серед біотехнологічних процесів посідають США, Японія та Німеччина. Проте, біотехнологічне виробництво є екологічно небезпечне якщо користуватися недосконалими технологіями при низькій культурі виробництва.

Щодня на планеті з’являється 250 тисяч нових громадян, яких треба годувати і вдягати. Однак до початку ХХІ століття темпи виробництва зерна стали падати: 1990 рік – 0,317 тонн на людину, 2000 рік – 0,302 тонни на людину. Кожній новій людині тільки для виробництва їжі необхідно 0,4 га ріллі, а резерв орних ґрунтів вичерпаний.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника