Властивості соціоекосистеми:

1. Злиття різноякісних взаємодіючих елементів; перенасиченість зв’язками. Розмаїття зв’язків типу “людина-екосистема” у соціоекосистемі стає настільки великим, а їхня інтенсивність настільки потужною, що вже не можна зневажати впливом людини на екосистему і розглядати екосистему як незмінне середовище існування людини. Середовище існування із зовнішньої (стосовно людини) умови перетворюється в частину єдиної системи (підсистему).

Прикладом цього явища є місто. Місто – це жива суперечність; воно далеке Природі, але невіддільне від неї.

Звичайно, подумки можна уявити собі місто, що існує ізольовано, окремо від Природи; для цього здавалося б достатнім здійснити наступні заходи:

• ізолювати природу від викидів повітря і води з міста;

• чисту воду одержувати зі стічних вод;

• чистий кисень одержувати, регенеруючи його з вуглекислого газу;

• на мулі стічних вод вирощувати сільськогосподарську продукцію;

• відходи виробництва використовувати вдруге, як сировину.

Однак така екосистема буде нестабільною, виникнуть неминучі втрати енергії, води, кисню тощо, які доведеться поповнювати з Природи.

2.Антропоцентризм соціоекосистеми. Соціоекосистеа містить у собі створіння – людину, неминучим наслідком чого є її антропоцентризм. Якщо не поставити людину як вищу цінність, техногенна діяльність приведе або до знищення всього, або до заміни біосфери техносферою, а людини – роботами.

3.Екосистема як складова частина єдиної соціоекосистеми перевантажена антропогенним впливом і втрачає здатність до саморегулювання (аналогічно тому, як тварини, що прожили все життя в клітці, не здатні жити на волі).

4.Внаслідок антропоцентризму соціоекосистеми людина змушена взяти на себе задачу підтримки рівноваги в екосистемі, а це призводить до додаткових витрат сил, часу і коштів; таку мисливських господарствах чисельність популяції регулюється людиною.

5.Кризовий характер соціоекосистеми. Антропоцентризм соціоекосистеми веде до відособлення, виділення однієї з її ланок. Внаслідок антропоцентризму і завдяки творчим можливостям людини виникає принципова нестійкість соціоекосистеми. Техногенна діяльність людини в умовах нехтування законами екології веде до зсуву параметрів біосфери:

• насичення біосфери далекими речовинами;

• перерозподіл речовин в абіотичній частині;

• кліматичні зміни;

• зміна продуктивності біосфери;

• зниження стійкості екосистеми через зміну видового складу біоти.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника

Функції соціоекології:

• теоретико-пізнавальна функція, яка забезпечує вивчення закономірностей глибинних, сутнісних процесів взаємодії суспільства та природи і вираження їх у вигляді пізнаних законів;

• методологічна функція, що полягає в розробці методів пізнання сутності та принципів функціонування соціоекосистем та управління їх розвитком;

• світоглядна функція, яка полягає у формуванні системи пріоритетів суспільного розвитку з врахуванням особливостей його взаємодії з оточуючим пиродним середовищем;

• виховна функція, що направлена на формування соціально- екологічної культури та поведінки як суспільства в цілому, так і кожного його члена зокрема;

• інноваційна функція, яка повинна забезпечити випередження теорією соціальної екології практики природокористування, наповнення теорії практичними ідеями;

• прикладна фунція пов’язана з багатоманітним практичним використанням досягнень соціальної екології, розробкою критеріїв еклогічної доцільності кожного акту людської природоперетворюючої діяльності, розробкою стратегії раціонального природокористування;

• прогностична функція забезпечує передбачення наслідків прицняття та реалізації тих чи інших рішень щодо впливу на оточуюче природне середовище і запобігання його можливих негативних наслідків;

• наукотворча функція, що полягає в приведенні сучасного екологічного знання в систему, надання їй не лише дослідницько-організаційної, але і теоретико-концептуальної єдності.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника