2. Міські споруди. Будівельні матеріали і водозабезпечення

У містах переважають споруди трьох типів: виробничі, адміністративні та побутові. Для міського будівництва важливим елементом є створення санітарно-захисних зон навколо промислових об'єктів. Жилі райони міста переважно розміщують на відстані від заводів та фабрик, але це створює іншу проблему: виникає необхідність будівництва транспортних артерій, які забруднюють міське середовище.

Значною мірою якість міського життя залежить від розумного зонування міської території на виробничі, побутові і рекреаційні зони та від розміщення транспортної мережі міста й передмістя. Існує два основні типи забудови міст. При розосередженій забудові виробничі й побутові приміщення споруджуються в достатній ізоляції одне від одного, а при кластерній вони згруповані. І той, і інший типи забудови мають свої позитивні й негативні сторони. Розосереджена забудова підвищує комфортність, але подовжує транспортні та енергетичні магістралі, а кластерна внаслідок скупченості споруд і населення створює екологічні та соціальні стреси.

Екологічне нормування в містобудуванні недосконале і часто порушується суто з місцевих міркувань або через економію засобів. У жертву економіці приноситься комфортність жилих районів. Розташування жилих кварталів або не забезпечує достатньої вентиляції, або, навпаки, створює постійні протяги.

Відсутність медико-екологічного контролю при спорудженні жилих і виробничих приміщень веде до появи все більшої кількості «хворих будинків». Люди, які мешкають у них, скаржать­ся на постійну втомленість, дратівливість, депресію. Як правило, «хвороба» будинку пов'язана з виділенням із будівельних матеріалів шкідливих речовин. Серйозним забруднювачем повітря в побутових і виробничих приміщеннях можуть бути лаки й фарби, складники яких на 50% при висиханні переходять у повітря. Використання таких матеріалів у розвинених країнах світу становить 25 кг/рік на одну людину, а в країнах, що розвиваються, - 45 кг/рік.

У XX столітті в містобудуванні почали широко застосовувати азбест. Це волокниста форма силікату магнію. Азбест міс­тить залізо, кальцій та алюміній, підвищує міцність будівельних матеріалів. За підрахунками спеціалістів, у містах світу вже накопичено до 1 тисячі волокон азбесту на 1 м³ міського повітря. Азбест біологічно дуже активний матеріал. Його волокна потрапляють у легені й викликають ураження тканин. Це захворювання навіть отримало свою назву - азбестоз. Хвороба може завершитися розвитком ракової пухлини. У США азбест віднесено до речовин 1 групи небезпечності. Його кількість у повітрі не повинна перевищувати 0,5 мг/м³, що складає приблизно 1 тисячу волокон в 1 м³ повітря. Небезпека азбестових впливів особливо велика через відстрочену дію - хвороба розвивається через 20-40 років після отримання надмірної дози. В Україні, на жаль, азбест і азбестоцементні вироби (шифер, труби) застосовуються досить широко без належного медико-екологічного контролю.

Промислове будівництво зі шлакоблочних матеріалів, природна радіоактивність яких не контролюється, призвело до забруднення приміщень радоном. У Великобританії при обстеженні населених пунктів знайдено більше 100 тисяч приміщень (це 0,5% від загальної кількості), в яких випромінювання радону перевищувало 200 Бк/м³. У ФРН у 10% жилих будинків вміст радону перевищує 80 Бк/м³. У Китаї жилих приміщень з концентрацією радону більш ніж 60 Бк/м³10% загального житлового фонду. У США зареєстровано 3% будинків від загального житлового фонду з концентрацією радону вище санітарних норм. В Україні цей показник поки що не контролюється.

В архітектурі міст чималу увагу починають приділяти візуальному сприйняттю міських споруд. На думку В А. Філіна (1990), у сучасному містобудівництві склалася небезпечна тенденція спорудження величезних будівель з повторюваних елементів. В.А. Філій називає такі елементи - а це великі, іноді на цілий квартал будівлі з бетону та скла - «агресивними полями». У зв'язку з особливостями зору такі агресивні поля мають несприятливий вплив на психіку людини і зоровий апарат. Певну роль відіграє кольорова гама міста. Це багато в чому визначається національними традиціями. У багатьох містах Японії переважають блакитні відтінки, у Південній Кореї - сірі. В Україні у 1960-80-ті роки в будівництві була характерною одноманітність та стандартність архітектурних рішень.

Повернутись до плану лекції

Повернутись до змісту підручника