
- •Питання з дисципліни «Педагогіка»
- •Педагогіка як наука, її становлення та розвиток
- •2. Предмет і основні категорії педагогіки
- •3. Система педагогічних наук
- •4. Завдання педагогіки. Зв'язок педагогіки з іншими науками
- •5. Предмет і основні категорії дидактики
- •6. Процес навчання
- •7. Функції процесу навчання
- •8. Визначення цілей уроку
- •9. Навчання і виховання, мета, сутність, специфічні особливості
- •10. Розвиток і виховання, мета, сутність, специфічні особливості
- •11. Знання, уміння, навички, як педагогічні категорії
- •12. Структура діяльності педагога в навчальному процесі
- •13. Психолого-педагогічні основи навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •14. Поняття змісту освіти
- •15. Навчальні плани, навчальна програма
- •16. Взаємозв’язок загальної та професійної освіти
- •Загальна освіта
- •Професійна освіта
- •17. Система освіти в Україні
- •18. Закон України «Про освіту»
- •19. Закон України «Про професійно-технічну освіту»
- •20. Принципи навчання, їх класифікація
- •21. Принцип науковості, систематичності, послідовності навчання Принцип науковості
- •Принцип систематичності і послідовності
- •22. Принцип доступності навчання, зв’язку навчання з життям
- •23. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні
- •24. Принцип індивідуалізації і диференціації
- •25. Принцип наочності в навчанні та міцності в засвоєнні знань Принцип наочності
- •Принцип міцності
- •26. Проблеми у навчанні обдарованих дітей
- •27. Поняття методів навчання та їх класифікація
- •28. Сучасні методи навчання
- •29. Практичні методи навчання
- •30. Активні методи навчання
- •31. Методи контролю і самоконтролю в навчанні
- •32. Засоби навчання. Використання комп’ютерної техніки у навчанні
- •33. Види навчання
- •34. Форми організації навчального процесу, їх характеристики
- •35. Урок – основна форма організації навчального процесу
- •36. Типи уроків, їх характеристика
- •37. Підготовка викладача до уроку
- •Попередня підготовка до уроку
- •Безпосередня підготовка до уроку
- •38. Позаурочні форми навчання: факультативні заняття, екскурсії, предмети, консультації
- •39. Домашня навчальна робота учнів, як форма організації пізнавальної діяльності учнів
- •40. Індивідуальна, групова та колективна форма організації пізнавальної діяльності учнів на уроці
- •41. Оцінка результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів
- •42. Контроль та його функції. Основні види контролю успішності учнів
- •43. Диференційоване навчання
- •44. Профорієнтаційна робота у школі
- •45. Основні напрямки виховання
- •46. Види і методи роботи з батьками учнів
- •Відвідування батьків удома
- •Запрошення батьків до школи
- •47. Основні форми методичної роботи
- •Індивідуальна форма методичної роботи у школі
- •Колективні форми методичної роботи у школі
- •48. Методична робота та її роль у підвищенні рівня професійної підготовки педагога та майстрів
- •49. Поняття передового педагогічного досвіду. Методика його вивчення, узагальнення та втілення.
- •50. Педагогічна спадщина в. О. Сухомлинського.
- •51. Педагогічна спадщина а. С. Макаренка
- •52. Педагогічні інновації
- •53. Реілізація міжпредметних зв’язків у процесі навчання у навчальному процесі слід враховувати такі вимоги:
- •54. Модульне навчання
- •55. Проблемне навчання
- •56. Цілі виховання та навчання
- •57. Основні риси, структура сучасного уроку
- •58. Основні риси, структура традиційного уроку
- •59. Неуспішність учнів і шляхи її подолання
26. Проблеми у навчанні обдарованих дітей
Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний - необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній - дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний - історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий - режисерам, літераторам.
У роботі з обдарованими учнями необхідно дбати про цілковите задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення із сучасною наукою; створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку виявлених у певній галузі діяльності здібностей; забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінювання своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість. У роботі з такими учнями ефективні групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомостями, які вони можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу оброблення навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їхньому навчанні. Домашні завдання повинні бути творчими.
Навчальні заняття, як правило, доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи (виконання позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка, участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Важливо керувати позакласним читанням учнів. Учителі мають налагоджувати контакти з позашкільними установами, де займаються їх вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати профіль позашкільних занять.
27. Поняття методів навчання та їх класифікація
Традиційно метод навчання визначають як спосіб взаємозалежної і взаємозумовленої діяльності педагога і студентів, спрямованої на реалізацію цілей навчання, або як систему цілеспрямованих дій педагога, які організують пізнавальну й практичну діяльність студентів і забезпечують розв'язання завдань навчання.
Уже в самому визначенні методу закладено бінарний (двоякий) підхід до його трактування (М. І. Махмутов, М. М. Левіна, Т. І. Шамова), що полягає в єдності методів викладання і методів учіння. Однак таке визначення залишається все-таки абстрактним, воно дає уявлення тільки про загальну модель діяльності: педагог розповідає - студент слухає, осмислює, запам'ятовує (пояснення); педагог запитує - студенти відповідають (бесіда).
Такий підхід не розкриває специфіки діяльності, способу керівництва, а головне - характеру процесів оволодіння знаннями і розвитком. Щоб розкрити поняття методу докладніше, потрібно розглянути його на рівні прийомів - конкретних способів організації діяльності студента. Тоді метод навчання, як і метод виховання, стає "інструментом дотику до особистості" (А. С. Макаренко), способом спонукання й регулювання роз ви вальної діяльності тих, кого навчають.
Дослідники нараховують до 50 різних методів навчання: розповідь, бесіда, робота над джерелами, демонстрація, вправи, самостійна робота, навчальна гра, диспут та ін. Але кожен метод у конкретних обставинах реалізується у своєрідних поєднаннях декількох прийомів.