1.3 Характерні особливості інтер’єру

Згідно із загальноприйнятим визначенням, інтер'єр – це внутрішній простір будівлі або яке-небудь приміщення (вестибуль, фойє, кімната, зал і тому подібне).

Функціональне призначення інтер'єру як середовища, що відповідає тим або іншим процесам людської життєдіяльності, визначає архітектурне вирішення інтер'єру (його абсолютні розміри, форму, пропорції, освітленість, ритм розміщення опор, віконних і дверних отворів, виступів, ніш, розчленовувань стенів, їх масштабні співвідношення) і характер його убрання (меблювання, устаткування). Одночасно архітектурна композиція і убрання інтер'єру служать його художній організації, підвищенню емоційної активності інтер'єру для цілеспрямованої дії на душевний стан людини, його настрій. Інтер'єр створюється у взаємозв'язку з планувальною і просторовою структурою споруди і з його конструктивною основою.

В той же час архітектурне рішення інтер'єр отримує деколи відому автономність, оскільки може створюватися з використанням додаткових конструктивних елементів (підвісні стелі, підведені настили, перегородки і тому подібне), що не лише дозволяють видозмінювати реальний об'єм того або іншого просторового вічка споруди, але і забезпечують можливість її трансформації. Ділення інтер'єру на окремі частини (зони), різні по своєму призначенню (нефи, трансепт і вівтарна частина храму; амфітеатр, партер і сцена глядацького залу), нерідко передбачене його архітектурною композицією, великою мірою підкреслюється підбором і розміщенням предметів убрання.[16,14]

Значний по розмірах інтер'єр сприймається поступово. У міру руху людини в інтер'єрі перед ним розкриваються його окремі частини, їх поєднання, що дозволяє передбачати в архітектурно-художньому рішенні І. багато різних аспектів. Ще складніше в часі сприйняття комплексу приміщень в межах однієї будівлі або споруди. Умінням об'єднувати в цілісну художню структуру великі групи парадних і житлових приміщень віртуозно володіли архітектори і художники ХVІІ – ХVІІІ ст., перетворюючи анфілади кімнат у видовище, що гармонійно розгортається, з тонкою зміною настроїв і їх відтінків, послідовно витриманим зв'язком окремих кімнат з відповідним їх характеру зовнішнім середовищем, з видами, що відкриваються з вікон. У сучасній архітектурі проблеми інтер'єру займають значне місце. Раціональна і естетично виразна його компоновка, їх зв'язок із зовнішнім середовищем, строго диференційований підхід до вирішення різних за призначенням приміщень і, в той же час, облік можливості використання одного і того ж приміщення для різних цілей ставлять перед архітекторами і художниками складні завдання, вирішення яких повинне відповідати зручностям життя людини і високим естетичним вимогам.

Мистецтво інтер'єру - це способи створення виразного внутрішнього середовища будови. Організація простору будови залежить від їх призначення (житлові, суспільні, виробничі, навчальні та ін.) і підкоряються загальним вимогам, закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).

Проектування інтер'єру здійснюється за допомогою архітектурних і будівельних креслень, найважливіші з яких наступні: план - горизонтальний розріз будови з показом стін і перегородок, обладнання і меблі, плафон - проекція стін із світильниками, розгортки - фасад кожної стіни, перспектива - умовне зображення загального виду інтер'єру.

Рішення інтер'єру включає в себе функціональні і естетичні завдання. При цьому велику роль відіграє художньо-декоративне мистецтво, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетичного сприймання архітектурно-художньої композиції, задуманої архітектором і художником. Художньо-декоративне мистецтво - це не прикрашування, а розумне використання художніх засобів.