ТЕМА 4
Судження та Висловлювання.
Лекція 4
Загальна характеристика судження: структура та види суджень.
Судження та висловлювання.
Закони логіки: загальна характеристика.
Логічні сполучники та їхнє табличне визначення (метод таблиць істинності).
Загальна характеристика судження: структура та види суджень.
Перша форма мислення, яку розглянули на попередніх лекціях є поняття. Наступною формою мислення є судження, особливостям якої присвячена наступна тема.
Судження – це думка, яка розкриває зв’язок між предметами та їхніми ознаками через ствердження або заперечення.
У структурі судження виокремлюють три компонента, що є обов’язковими складовими будь-якого судження.
Суб’єкт
Предикат
Зв’язка.
Перші два компоненти визначають як терміни судження і позначають S і P.
Суб’єкт – це частина судження, яка вказує на предмет думки.
Предикат – це частина судження, яка вказує на ознаки, властивості та відношення, що їх приписують суб’єкту.
Зв’язка – це частина судження, яка вказує на відношення між S і P.
Зв’язка має свої особливості: вона може бути стверджувальною або заперечною, в залежності від того, стверджується чи заперечуються ознаки, які приписують суб’єкту.
Залежно від цього логічна форма простого судження буде наступною:
S є (не-є) P.
Приклад: «Аристотель – засновник логіка»
Всі судження загалом поділяються на прості та складні.
Складним судженням вважається, якщо до його складу входить більше ніж одне просте судження.
Простим атрибутивним судженням вважається те, яке має зазначену логічну форму.
За кількістю судження поділяють на
Загальні
Часткові
Одиничні
Загальне судження – це судження, в якому стверджується або заперечується наявність ознаки у всього класу предметів
Часткове судження – це судження, в якому стверджується або заперечується наявність ознаки у деяких предметі класу.
Одиничне судження – це судження, в якому стверджується або заперечується наявність ознаки у одного предмета певного класу.
Приклад: «Всі люди смертні», «Будь-який студент складає сесію» (загальні суд.); «Не всі птахи літають», «Деякі студенти є відмінниками»
(част.суд.); «Київ є столицею України», «Ляйбніц – фундатор сучасної логіки» (одиничні суд.)
За якістю судження поділяють на
Стверджувальні
Заперечувальні
Стверджувальне судження – судження, в якому стверджують наявність ознаки у предмета
Заперечувальне судження – це судження в якому заперечують наявність ознаки у предмета.
Приклад: «Люди дихають повітрям», «Кожен є ковалем свого щастя» (стверджувальні судження); «Ніщо не є вічним», «Ніхто е буває завжди правим» (заперечувальні судження).
Для структурованості та ясності судження поділяють за кількісті і за якістю на:
Загальностверджувальні судження (А) «Усі S є P»;
Частковостверджувальні судження (І) «Деякі S є P»;
Загальнозаперечувальні судження (Е) «Жодне S не-є P»;
Частковозаперечувальні судження (О) «Деякі S не-є P»;
Судження та висловлювання.
Термін «судження», яке ми вживаємо, як правило використовували в традиційній логіці. Згадаймо особливості цього історичного етапу розвитку логічного знання. На сучасному етапі поширеним є термін «висловлювання» і в логіці вивчають різні види висловлювань (дескриптивні, модальні, нісенітні висловлювання тощо). Найпростіше з висловлювань вважається дескриптивне висловлювання.
У мові такий вид висловлювання відповідає розповідному реченню. Іншими словами це атрибутивне судження в традиційній логіці.
Дескриптивне висловлювання – це висловлювання, в якому стверджується або заперечується наявність певних ситуацій фактичного та реального характеру.
Будь-яке дескриптивне висловлювання можуть бути оцінене як:
Істинне;
Хибне.
Істинність та хибність висловлювання називають логічним значенням висловлювання або його значення істинності. Таким чином, якщо реальний факт відповідає дійсності, тоді висловлювання, в якому описаний цей фак., є істинним. Якщо не відповідає – висловлювання є хибним.
Логічне значення дескриптивного висловлювання є два абстрактних об’єкти «істина» та «хиба». Це буде предметним значенням або денотатом дескриптивного висловлювання.
Смислове ж значення такого висловлювання або його смисл є те, що людина засвоює в процесі розуміння висловлювання. Це той смисл, що буде спільними, наприклад, для двох висловлювання на різних мовах, якщо робити точний переклад. Таким чином, смислове значення дескриптивного висловлювання, що виражено на різних мовах залишається стійким і спільним. Тому смисл можна визначити як думка, або судження, яке міститься у дескриптивному висловлювання. Отже, смисл можна визначити як судження, що виражене у висловлюванні.
Виходячи з цього дескриптивні висловлювання також поділяються на
прості
складні
Висловлювання називається простим , якщо воно не включає до себе як самостійні частини інші висловлювання, інакше його називають складним.
Дескриптивні висловлювання вивчають в рамках логіки висловлювань(про позиційної логіки) та логіки предикатів. Ці логіки набули розвитку на сучасному етапі розвитку логічного знання, а саме в класичній логіці.
Логіка предикатів тісно пов’язана з логікою висловлювань. Перша теорія не заперечує, а продовжує другу. Різниця між цими двома логічними теоріями полягає лише в тому, що в пропозиційній логіці (логіці висловлювань) аналізуються тільки складні висловлювання, а в логіці предикатів стає можливим аналіз логічної форми простих висловлювань. Кожна з цих логік має власну мову.
??????? Розглянемо в цій темі мову логіки висловлювань????