22.Фенофази і фази вегетації плодових культур.

Період вегетації,який починається із розпускання бруньок і закінчується листопадом ділять на 5 фаз:

1)розпускання бруньок і цвітіння – починається з набрякання бруньок і до закінчення цвітіння.

2)ріст пагонів – починається із розпускання вегетативних бруньок і закінчується формуванням бруньок.

3)зав*язування,ріст і дозрівання плодів – починається з утворення зародка у молодій зав*язі і закінчується дозріванням насіння і плодів.

4)закладання і диференціація генеративних бруньок – закінчується перед цвітінням наступного року.

5)визрівання тканин,листопад- починається коли листя має зелений колір,але припиняє ріст,і закінчується опаданням листя.

23.Вікові періоди дерев за Шиттом :

Онтогенез плодових поділяють на 9 вікових періодів,з яких господарське значення мають перші 5:

І- росту- починається з проростання прищепленої бруньки у розсаднику або садіння дерева,і триває до початку плодоношення;

ІІ – росту і плодоношення – починається від перших врожаїв,і триває до сталого плодоношення,коли врожай покриває затрати на догляд за садом;

ІІІ – плодоношення і росту – поч.від сталих врожаїв і триває до максимального плодоношення в даних умовах;

IV – повного плодоношення – характеризується максимальною врожайністю з послабленням ростових процесів,відмиранням плодових гілок;

V – плодоношення і всихання – х-ся тим,що приріст гілок припиняється ,посилюється відмирання обростаючих гілок ,триває відмирання скелетних,зменшується урожай.

24 Утримання міжрядь в саду.

Для правильного утримання міжрядь у садах необхідний чорний пар і періодичний посів покривних культур з наступним приорюванням їх на сидеральне (зелене)’ добриво. Використання зеленого добрива є дешевим і зручним способом підтримування родючості грунту в садах. У тих, хто тримає пасіку, замість традиційних сидеральних культур (люпину, пелюшки, вики) у міжряддях саду як повторні слід висівати медоносні рослини: фацелію, гірчицю, гречку, ріпак. Посів медоносних культур у міжряддях саду на сидеральне доб­риво дозволяє краще використовувати площу саду і городу.Ці куль­тури швидко розвиваються, дають пізньоосінній медозбір для бджіл і високий урожай зеленої маси, яку прикопують як органічне добриво. Фацелія, гірчиця, гречка, ріпак, на відміну від люпину та інших традиційних сидеральних культур, легко і швидко роз­множуються. Висівати в садах медоносні культури для медозбору і на зелене добриво треба в середині червня, а в південних областях республі­ки пізніше.Строки сівби слід встановлювати, виходячи з скоро­стиглості рослин та кількості опадів у літній період. У вологе літо менш скоростиглі сидеральні рослини сійте раніше, у посушливе — пізніше.Для одержання високого врожаю зеленої маси норму насіння медоносних рослин, які висівають для одержання медозбору та на зелене добриво, треба збільшити на 15—20 % порівняно з реко­мендованими для даної зони нормами висіву цих культур у польо­вих умовах. Приорати чи прикопати медоносні рослини, як. і інші сидеральні культури, потрібно в кінці масового їх цвітіння до на­стання заморозків. Вирощування медоносних рослин у міжряддях саду та в пов­торних посівах на зелене добриво забезпечує підтримуючий пізньолітній медозбір, сприяє осінньому нарощуванню молодих бджіл на зиму, поліпшенню водно-повітряного й поживного режи­му грунту саду і городу в наступні роки.Одним із важливих заходів посилення росту, розвитку, вступу дерев у плодоношення, підвищення врожайності та якості плодів є догляд за грунтом.У молодих садах (до 4 – 5 років) треба утримувати грунт по всій ширині міжрядь у рихлому і чистому від бур’янів стані.У більшості садів є можливість для проведення зрошення кожної ділянки. Це дає змогу вирощувати в міжряддях молодих дерев городні культури, суницю, квіти. Але з часом, з 5 – б року, краще засіяти міжряддя низькорослою газонною травою, залишивши незайнятою смугу в 0,5 – 0,7 м з кожного боку штамбу, а овочі й суницю вирощувати на спеціально відведених грядках. Висівання трави в міжряддях сприяє поліпшенню якості плодів (вони сильніше забарвлюються, краще зберігаються взимку тощо).Основною метою догляду за грунтом є утримання його з ранньої весни і до початку вересня в розпушеному і без бур’янів стані. Це досягається знищенням грунтової кірки після дощу або поливу та бур’янів у міру іх появи.Кожне рихлення грунту найкраще суміщати з внесенням добрив, роблячи це в такій послідовності. Спочатку розсівають добрива, а вже потім рихлять грунт. Глибина рихлення має чимале значення: при дуже глибокому – пошкоджуються корені, при надто мілкому – їм не вистачає повітря. Взагалі ж треба рихлити не менш як на 8 – 12 см. Якщо грунт з якихось причин дуже ущільнився, то його рихлять перекопуванням. Але щорічно перекопувати приштамбові смуги недоцільно не тільки в садах, які ростуть на сипучих пісках, а й на природно окультурених грунтах. У перших можна взагалі відмовитися від цього прийому (крім часу внесення твою), в других – робити його садовими пилами один раз на З – 5 років на глибину до 18 – 20 см.Розпушування, перекопка та висадка саджанцівПерекопування приурочують, як правило, до внесення органічних добрив. Якщо ж ново викликане іншими потребами, то верхній шар грунту при перекопуванні треба переміщувати вниз, щоб і розсіяні міндобрива попадали в глибші горизонти.