3.Морфологія плодових рослин (надземна частина)

У них розрізняють надземну та підземну частини, або крону і кореневу систему. Місце, де надземна частина переходить у кореневу систему, називають кореневою шийкою. Вона буває справжньою та умовною, Справжню мають усі рослини, вирощені з насіння або прищеплені на насіннєвих підщепах.

Умовна коренева шийка буває у рослин, вирощених вегетативним способом: укоріненням живців, кореневих паростків, відсадків, а також у саджанців, вирощених на вегетативно розмножених підщепах.

Надземна частина (крона) плодових рослин розвивається з первинної бруньки зародка насіння. Починаючи від кореневої шийки, вона складається зі стовбура, скелетних та обростаючих гілочок (ростових і плодових), листків, плодів та насіння. Форма, висота і ширина крони залежать від породи, сорту, а також підщепи, на якій вирощене плодове дерево.

Стовбур- центральне стебло, на якому розрізняють штамб, центральний провідник і пагін подовження.

Штамб починається від кореневої шийки і закінчується першим розгалуженням на центральному провіднику. Висота штамба залежить від підщепи, на якій вирощені саджанці.

Скелетні (маточні, основні або першого порядку) гілки виростають безпосередньо від штамба, центрального провідника гілки, що створюють основу дерева. Напівскелетні гілки трохи коротші і тонші від скелетних. Вони утворюються на гілках першого та другого порядків, тому їх так і називають гілками другого та третього порядків.

Обростаючі гілочки (обростаюча деревина) — це дрібні ростові та плодові гілочки четвертого, п'ятого і вищих порядків галуження. Розміщуються вони на гілках нижчих порядків.

Ростові, або вегетативні, пагони виростають протягом вегетаційного періоду з верхівкових бруньок чи розміщених поряд на центральному провіднику або скелетних гілках. Серед обростаючої вегетативної деревини розрізняють пагони і гілки. Пагоном називають однорічний приріст, який вегетує. Цей пагін після здерев'яніння і опадання листя називають гілкою.

Пагони подовження — сильнорослі однорічні пагони, що утворилися з верхівкових бруньок на центральному провіднику, а також на скелетних, напівскелетних та інших гілках.

Пагони-конкуренти — сильнорослі однорічні (часто майже однакові за довжиною) прирости, що утворюються з суміжних бруньок і ростуть під гострим кутом в одному напрямі.

Вовчки (жировики або водяні пагони) — сильні швидкорослі вегетативні пагони. Вони утворюються із сплячих, а іноді з придаткових бруньок, розміщених на багаторічній деревині, мають довгі міжвузля та слаборозвинені бруньки у вузлах. З'являються вони після підмерзання, сильного обрізування чи механічного пошкодження скелетних частин крони, а також унаслідок старіння дерева або надмірного азотного живлення.

Крім обростаючих гілочок ростового типу, у плодових і ягідних культур утворюються плодові, або генеративні (репродуктивні), гілочки, які часто ще називають плодовими утвореннями. Плодові гілочки невеличкі за розміром і на них, окрім ростових і листкових бруньок, формуються квіткові. У зерняткових плодових культур відомі такі плодові гілочки: кільчатки, плодушки, плодухи, списики, плодові прутики.

Розрізняють прості, змішані і групові плодові бруньки. Прості плодові бруньки утворюються в кісточко» вих порід, лимона тощо. Вони розміщуються по боках ростових або плодових гілочок і складаються тільки з квіткових частин. Змішані бруньки формуються на яблуні, груші, айві, смородині, аґрусі та інших культурах (їх ще називають генеративно-вегетативними). З них утворюються квіти, листки, пагони і нові бруньки. Групові бруньки утворюються на кісточкових породах і часто формуються в пазухах листків. На пагонах вони розміщуються групами по два-три (квіткові і листкові). З квіткових утворюються плоди, а з листкових (ростових) — листя.