
- •Які існують класифікації плодових рослин, дати характеристику однієї з них.
- •Виробничо-біологічна характеристика плодових культур.
- •3.Морфологія плодових рослин (надземна частина)
- •Морфологія плодових рослин (підземна частина)
- •Загальні закономірності росту і розвитку плодових дерев
- •7.Історія розвитку плодівництва в світі та україні
- •8.Закономірності росту коренів плодових культур
- •9. Світло як екологічний фактор у житті плодових культур
- •10. Тепло як екологічний фактор
- •11. Вода як екологічний фактор
- •12 Повітря як екологічний фактор.
- •13.Рельєф як екологічний фактор.
- •14.Мінеральне живлення,як екологічний фактор.
- •15.Грунт як екологічний фактор.
- •16.Завдання і значення розсадників плодових дерев.
- •17.Насіннєве розмноження плодових культур.
- •18.Вегетативне розмноження плодових культур.
- •19.Охарактеризувати системи удобрення в садах.
- •20.Парова та паро сидеральна система утримання міжрядь у плодових садах.
- •21. Назвати і охарактеризувати найпоширеніші типи крон.
- •22.Фенофази і фази вегетації плодових культур.
- •23.Вікові періоди дерев за Шиттом :
- •24 Утримання міжрядь в саду.
- •25.Загальна характеристика плодів плодових дерев :
- •26.Характеристика горобини.
- •27.Суниці
- •28.Агрус
- •29.Смородина
- •30.Малина
- •31.Мигдаль
- •32.Ліщина
- •39.Характеристика груші
- •40.Характеристика яблуні.
- •41 Виноград
- •42. Вибір і оцінка ділянок під плодові насадження
- •45. Технологія вирощування саджанців із застосуванням зимового щеплення.
- •49 Догляд за плодоносним садом
- •50 Способи і строки застосування добрив в саду
- •52. Розміщення зелених насаджень на ділянці
- •53. Захист плодових дерев від зимових пошкоджень
30.Малина
Малина європейська або просто малина (Rubus idaeus, місцеві назви: малина червона, малинник, ведмежа ягода) — кущ родини розових (Rosaceae) 1-2 м заввишки з річними вегетуючими пагонами і здерев'янілими дворічними стеблами, які утворюють квітконосні гони. Однорічні пагони сизуваті, прямі, вкриті тонкими коричнево-червоними шипами. Листки :ергові, трійчасті або непарноперисті з трьома-п'ятьма або сімома листочками. Листочки темно-зелені, зісподу білоповстисті, нерівнопилчасті. Середній листочок на довгому черешку, бічні сидячі. Квітки (до 1 см у діаметрі) в кінцевому щиткоподібно-волотистому суцвітті і в малоквіткових пазушних китицях. Чашолистків і пелюсток по 4-5, чашолистки лишаються при плодах. Віночок білий, вільнопелюстковий, тичинок і маточок багато, квітколоже опукле, зав'язь верхня. Плід — збірна, червона або жовта соковита кістянка овальної форми (8-16 мм завдовжки, 7-10 мм завширшки).Росте малина в підліску мішаних і рідколистяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворює суцільні зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні — червні, плоди достигають у липні.Поширена малина на Поліссі, в північній частині Лісостепу, в Карпатах. Культивується по всій Україні. Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях.Лікарська, харчова, медоносна, декоративна рослинаУ науковій медицині сухі плоди — Fructus Rubi idaei використовують як потогінний засіб, сироп — для поліпшення смаку мікстур.Народна медицина рекомендує використовувати ягоди і гілки при застуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби, як жарознижуючий засіб; листки — від кашлю, хвороб горла, пропасниці; квітки і листки — від геморою і жіночих хвороб, зовнішньо — для виведення фурункулів на обличчі і проти рожистих запалень. Плоди малини використовують також для збудження апетиту і як антицинготний засіб.Плоди дикорослої малини мають винятково високі харчові, смакові, дієтичні властивості і особливий аромат. У них містяться цукри (4,5-11,5%), яблучна, лимонна, саліцилова кислоти (1-2%), вітаміни С (9-44%), А і В, ефірні олії. Насіння містить жирну швидковисихаючу олію (21,3‰) .Плоди малини вживають свіжими або використовують для приготування варення, желе, мармеладу, пастили, соків. Малинові вина, настойки, лікери відзначаються високими смаковими властивостями і винятковою ароматичністю. Лісову малину сушать або консервують, подрібнюючи з цукром.З молодих листків, які містять близько 258 мг% вітаміну С, виготовляють замінник чаю.
31.Мигдаль
Мигдаль (Prunus dulcis) — кущ або невелике дерево роду слив (Prunus), часто класифікується до підроду мигдаль (Amygdalus). Також термін «мигдаль» часто посилається на їстивні плоди-сім'янки цих рослин, заради яких вони культивуються.Мигдаль росте на кам'янистих і щебнистих схилах на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря, надає перевагу багатим на кальцій грунтам. Росте невеликими групами з 3—4 дерев, що ростуть одне від одного на 5—7 метрів. Дуже світлолюбний, вельми засухостійкий завдяки добре розвиненій корневій системі і економній транспірації. Квітне в березні-квітні, місцями навіть в лютому, плоди визрівають в червні-липні. Починає плодоносити з 4—5 років і плодоношення продовжується до 30—50 років, живе до 130 років. Розмножується насінням, кореневими пагонами і пневою порослю. Переносить морози до −25°с, але з початком вегетації страждає від весняних заморозків.Мигдаль росте у вигляді куща або дерева з червонуватими гілочками. У висоту досягає 3 — 8 м, з ланцетовим листям. Схожий на черешню. Квітки складаються із злитої чашечки і рожевого або червоного віночка. Квітки одиночні, до 2,5 см в діаметрі, з білими або світло-рожевими пелюстками і одною маточкою. Плід — шкіряста, покрита волосками сім'янка, що розтріскується при дозріванні. Його поверхня гладка або зморшкувата. Кісточка такої ж форми, що і сам плід, покрита дрібними ямками, іноді з борозенками, 2,5—3 см завдовжки.Інколи вирощується як декоративна рослина: його головне достоїнство — білі, рожеві, червоні і пурпурні прості або махрові квітки, що рано розпускаються.Батьківщина рослини — Близький Схід і прилеглі райони, включаючи Середземномор'я і Среднюю Азію. У цих районах культивування мигдалю почалося за багато сторіч до нашої ери. В даний час найбільші насадження мигдалю знаходяться в області Середземномор'я, в Китаї, в США (штат Каліфорнія), Середній Азії, на Кавказі та в Криму. У меншій мірі мигдаль вирощується і в теплих областях Словаччини, найчастіше у виноградниках, а також в Південній Моравії і в Чехії в околицях Літомержіце.