17.Технологія психологічної роботи з учнями раннього юнацького віку.

Негативні явища школи, дезаптація, низька успішність  суб'єктів навчально-виховного процесу супроводжується взаємодією психологів з категорією дітей, що схильні до правопорушень. Діти «випадають» з навчально-виховного процесу, їх починає залучати позашкільне життя, проявляються абстрактні від навчання заняття й інтереси, деякі з них знаходять своє місце в соціально несхвалюваних компаніях. Спостерігається емоційна і особистісна відчуженість школярів. Ці діти гостро потребують допомоги психолога у вирішенні подібних проблем. Психологічна служба є органічним компонентом сучасної системи освіти, забезпечує своєчасне виявлення і максимально повне використання у навчанні та вихованні дітей їх інтелектуального та особистісного потенціалу, наявних у дитини задатків, здібностей, інтересу і схильностей. Проблем у школі багато, і вони вимагають негайного рішення, втручання психолога.

До моменту закінчення школи старшокласник повинен бути психологічно готовим до вступу у доросле життя. Поняття «психологічної готовності» передбачає наявність здібностей і потреб, які дозволяє реалізувати себе у праці, в майбутньому сімейному житті. Це як саме спілкування і володіння способами його побудови так і теоретичне милення, рефлексія,. Ці якості утворюють психологічну базу для самовизначення - знаходження внутрішньої позиції дорослої людини, розуміння себе і свого місця в житті.

Визначивши головним об'єктом своєї уваги учнів школи, психолог здійснює загальний контроль за ходом їх психічного розвитку. Предметом психологічної діагностики є визначення особливостей розвитку психічних функцій, складу особистості, характеру, темпераменту.  Вибір методу обстеження - один зі складних етапів діагностично-корекційної роботи шкільного психолога. Психодіагностика вимагає швидкості обстеження і акцентування на проблемі. Значення має не тільки вибір методу дослідження, а й якісна характеристика отриманих даних, яка буде визначати хід і результати діагностичної та корекційної роботи. Використовуваний шкільним психологом методичний інструментарій націлений на виявлення всіх сторін і якостей учня з тим, щоб допомогти його розвитку.  Найважливішими рівнями, на яких необхідно здійснювати діагностичну, консультативну та корекційну роботу з учнями є наступні:  1. Психофізіологічний ( показує сформованість фізіологічної і психологічної основи всіх систем); 2. Індивідуально-психологічний (визначає розвиток основних психологічних систем);  3. Особистісний (виражає особливості суб'єкта на даному етапі розвитку); 4. Мікрогруповой (показує особливості взаємодії суб'єкта з іншим суб'єктами та їх об'єднаннями).  У роботі шкільного психолога з старшокласниками головним стає завдання професійного вибору та профорієнтації. При підготовці до проведення психодіагностики навчаються у старшій школі ми порахували більш прийнятними такі методики:  1 - дослідження пізнавальних інтересів у зв'язку з завданнями профорієнтації  2 - оцінка професійного особистісного типу (за методикою Голланда)  3 - тип мислення  4 - виявлення типу темпераменту (опитувальник В. М. Русалова)

5 - виявлення акцентуацій за допомогою опитувальника Шмішека

7 - Визначення рівня підготовленості для подальшого навчання Юнацька товариськість часто буває егоцентричної, а потреба самовиявлення - розкритті своїх переживань - вище інтересу до почуттів і переживань іншого. Звідси - взаємна напруженість у відносинах, незадоволеність ними. Природа відносин, що складаються між психологом і школярем під час консультування, відповідає тим потребам, задоволення яких шукає старшокласник у спілкуванні. Залишаючись у рамках професійних відносин консультації можуть призводити до створеної мети. Забезпечивши психологічну допомогу школяру психолог поступово зводить нанівець свою роль, передаючи її, наскільки це можливо, учителям та рідним старшокласника. У підлітковому і ранньому юнацькому віці завершення формування характеру, проявлються акцентуації характеру. У звичайних умовах наявність тієї чи іншої акцентуації не завжди помітна оточуючим, але проявляється у відхиленнях поведінки і не перешкоджає сприятливої ​​соціальної адаптації. Однак під впливом стресів, психотравмуючих ситуацій, життєвих труднощів, особи з акцентуаціями характеру можуть стати девіантною. Знаючи тип акцентуації, психолог може порадити батькам змінити тактику сімейного виховання, дати рекомендації педагогам. З метою корекційної роботи щодо становлення особистості можна використати тренінгові вправи.