5.Психодіагностика як основа професійної діяльності психолога.Завдання та процедура шкільної психодіагностики.Основні фактори ризику в різних вікових групах учнів.

Психодіагностика є універсальним науковим інструментом, використовуваним у всіх прикладних галузях психології. Як у медицині без діагностики неможлива терапія, так і в психології психодіагностика явно або неявно передує, супроводжує, завершує будь-яку взаємодію психологічної науки із практикою.

Характеризуючи мету психодіагностики, деякі дослідники визначають її як фіксацію й опис в упорядкованому виді психологічних розходжень між людьми й групами, об'єднаними по яких-небудь ознаках. Вони бачать її предмет у методах класифікації й ранжирування людей по психологічних і психофізіологічних ознаках (К. М. Гуревич). Основним прийомом психодіагностики є психологічне тестування. Його переваги в порівнянні з іншими способами одержання діагностичної інформації полягають в особливостях створення й використання психологічних тестів - особливого класу експериментально-психологічних методів, які забезпечують порівняно швидке й нетрудомістке одержання надійних, об'єктивних, що найчастіше мають кількісне вираження психологічних даних про індивідуальні особливості випробуваних. У самому загальному виді тест визначається як стандартизований вимірювальний психологічний інструмент.

Шкільна психодіагностика — відносно недавно виникла й галузь, що перебуває в стадії становлення, психодіагностики (поряд з нею виділяється професійна й клінічна психодіагностика).

Предметом шкільної психодіагностики як теоретичної дисципліни виступає розробка принципів, методів і процедур постановки психологічного діагнозу, а як експериментально-практичної діяльності — психологічний діагноз.

Істотними характеристиками шкільної психодіагностиці виступають орієнтованість на дослідження окремої особистості (або групи), у поведінці й діяльності якої спостерігаються психологічно обумовлені відхилення, недоліки, і здійснення обстеження з метою корекції, надання допомоги в їхньому подоланні.

При цьому необхідно орієнтуватися на вікову норму розвитку — середній рівень розвитку досліджуваної властивості у великої групи психічно й фізично здорових дітей, відібраних на випадковій основі. Однак кількість варіацій навколо нас досить значно.

Недоліки — це відсутність позитивних якостей, властивостей, умінь і навичок, які повинен мати дитина певного віку.

Відхилення — поява замість позитивних — полярних негативних якостей, властивостей, звичок.

Дисгармонія розвитку — процес і результат розвитку, що характеризується незбалансованістю психічних процесів, властивостей, якостей і станів, що обумовлюють нестійкість і суперечливість особистості й порушуючих її соціалізацію й індивідуалізацію.

Порушення (аномалії) розвитку (дизонтогенез) — обмеження звуження границь психологічних можливостей дитини в силу функціональної недостатності, грубого дефекту або розпад: психологічних функцій.

Деформація розвитку — такі відхилення, порушення розвитку, які випливають із пригніченості самореалізації особистості й приводять до перекручення самої суті розвитку.

Таким чином, психодіагностика розглядається як наука й практика постановки психологічного діагнозу, а шкільна психодіагностика є одним з її напрямків. Остання покликана відслідковувати динаміку психічний і особистісний розвитку дітей і підлітків і вчасно виявляти багатогранні девіаціі цього процесу, їх психолого-педагогічні причини з метою надання психологічної допомоги.