Порожнинне і мембранне травлення

У тонкій кишці відбуваються два взаємозв'язаних типи травлення: порожнинне і мембранне.

Початковий гідроліз харчових речовин у порожнині травного каналу називається порожнинним травленням. Воно починається в ротовій порожнині, продовжується в шлунку і закінчується в порожнині тонкої кишки.

Проміжний і заключний етапи гідролізу харчових речовин, які відбуваються на поверхні цитоплазматичних мембран ентероцитів, називається мембранним, або пристінко­вим, травленням.

Між порожнинним і мембранним травленнями встановлю­ється тісний взаємозв'язок, який забезпечує максимальну ефективність процесів травлення. Під час порожнинного травлення гідролізуються великі харчові молекули і підготовлюється субстрат для мембранного травлення.

Порожнинне травлення відбувається під дією ферментів, фік­сованих на мембранах ентероцитів. Процеси травлення відбу­ваються на мембранах, які розмежовують два середовища — зовнішньоклітинне і внутрішньоклітинне.

Порожнинне травлення — найефективніший механізм гідро­лізу більшості харчових молекул, тоді як мембранне є ефектив­ним здебільшого відносно проміжних продуктів. Воно веде до

їх резорбції, яка здійснюється в зоні мікроворсинок ентероци-тів. Встановлено, що в результаті мембранного травлення роз­щеплюється 80—90 % пептидів і глікозидних зв'язків та 55— 60% жирів. Особливо велика роль мембранного травлення в гідролізі дисахаридів на моносахариди і пептидів до аміно­кислот. Мембранне травлення відбувається в зоні, недоступній для бактерій, що забезпечує стерильність кінцевих етапів гідролізу і запобігає поглинанню легкозасвоюваних харчових речовин бактеріями.

Порожнинне і мембранне травлення відбуваються в тісній взаємодії, що забезпечує найбільш повне всмоктування усіх складових частин їжі і підготовляє її резорбцію. Встановлено, що гідроліз дипептидів завершується в ентероцитах. Цей факт дає підставу констатувати, що в процесі перетравлювання їжі у людини має значення і внутрішньоклітинне травлення.

Подібно до шлункової секреції, в утворенні і виділенні жовчі, панкреатичного та кишкового соків розрізняють дві фази — складнорефлекторну і нейрохімічну. Цей процес регулюється харчовим центром, розміщеним у головному мозку.

ТРАВЛЕННЯ

У ТОВСТІЙ КИШЦІ

У товстій кишці порівняно з тонкою кишкою розщеплення і резорбція харчових речовин є незначними. У товстій кишці відбуваються переважно резорбція води і формування калових мас.

Гідроліз харчових залишків у товстій кишці є результатом дії кишкових бактерій. Тут резорбується незначна кількість тих харчових речовин, які легко розкладаються і швидко абсор­буються. На цьому грунтується застосування лікувальних поживних клізм.

До складу калових мас входять харчові залишки, слиз, киш­кові епітеліальні клітини, жовчний пігмент, холестерин, а також бактерії. Жовчні пігменти надають каловим масам характерного світло-коричневого забарвлення. Бактерії становлять близько 40 % сухого залишку калових мас. Видовий склад їх є специ­фічним для людини.

Щоденна кількість калових мас залежить від кількості з'їденої їжі, її складу (рослинна, тваринна або змішана), ефективності процесів травлення і засвоєння їжі організмом. Харчові волокна є подразниками кишкової моторики. Груба їжа містить багато • харчових волокон і спричинює значну моторну активність

товстої кишки, а рафінована, бідна на харчові волокна, зменшує моторну активність. Своєчасне звільнення товстої кишки від харчових решток запобігає самоотруєнню організму. Видалення калових мас з організму називається дефекацією. Акт дефекації відбувається рефлекторно. Процес звільнення товстої кишки від калових мас регулюється спеціальним центром, розміщеним у головному мозку, за участю кори головного мозку. Харчові залишки і калові маси проходять через товсту кишку протягом 24—36 год.