59. Порядок і строки касаційного оскарження у кримінальному провадженні

Провадження в касаційній інстанції — важлива стадія кримінального процесу, на якій перевіряються законність і обґрунтованість судових рішень, які було винесено під час попередніх розглядів у судах. Відповідно до ст. 383 КПК, у касаційному порядку можуть бути перевірені: вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд.

Такі учасники процесу, як засуджений, його законний представник і захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, потерпілий та його представник, подають касаційні скарги до касаційної інстанції у частині, що стосується їх інтересів. Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, або прокурор, який затвердив обвинувальний висновок. Щодо касаційних подань на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, то їх має право подавати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя,  прирівнені  до  них  прокурори  та  їх  заступники  в  межах  їх повноважень, незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Перелік учасників процесу, які мають право на подання касаційних скарг та касаційних подань, є вичерпним.

Розглядати кримінальні справи в касаційному порядку має право лише Верховний Суд України.

Строки касаційного оскарження та внесення касаційного подання визначено ст. 386 КПК. Касаційні скарги та подання на рішення, що передбачені ч. 1 ст. 383 КПК, подають протягом одного місяця з моменту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови.

Для засудженого, який тримається під вартою, також встановлено одномісячний строк, але з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення, які зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, може бути подано протягом шести місяців із моменту набрання ними законної сили.

Законом України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 12 січня 2006 р. №3323-ІV були внесені зміни і доповнення до ст.ст. 383, 384, 385, 387, 388, 391, 394, 398 КПК.

За новою редакцією ч. 2 ст. 383 КПК у касаційному порядку можуть бути перевірені, крім того, що й раніше підлягало перегляду, постанови (ухвали) про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, а також інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, зокрема, про закриття справи.

Питання про витребування чи відмову у витребуванні справи по таких скаргах і поданнях вирішуватиметься по кожному випадку окремо конкретним суддею, виходячи з його власних переконань.

Відповідно до змін до КПК України потерпілий і його представник може оскаржити судове рішення в касаційному порядку у частині, що стосується його інтересів, але в межах вимог, заявлених ним в суді першої інстанції.

Мається на увазі, якщо в судовому засіданні потерпілий займав позицію обвинувачення, то в касаційній скарзі він не може оспорювати засудження особи, посилаючись на її непричетність до злочину. Нове доповнення не позбавляє потерпілого можливості оскаржувати вирок через м’якість або суворість покарання.

Водночас якщо потерпілий не був присутнім на судовому засіданні, він має право оскаржувати судові рішення без обмежень. За новою редакцією КПК України з’явилися нові підстави для відмови у витребуванні справи:

1. закон зобов’язує долучати до касаційної скарги чи подання копії судових рішень, що оскаржуються. У разі їх недолучення суддя постановою відмовляє у витребуванні справи. Не рідко засуджені, яких утримують в СІЗО чи ВК, скаржаться на те, що адміністрацією установи їм не надаються копії судових рішень щодо них. У таких випадках засудженому відмовляють у витребуванні справи постановою судді, а в разі надходження від засудженого подібної заяви, представник листом витребовує з установи документи;

2. суддя вправі відмовити у витребуванні справи, якщо зі скарги, подання та наданих до них судових рішень вбачається, що підстав для їх задоволення немає. З цього приводу суддя виносить мотивовану постанову, в якій повинно бути зазначено П. І. Б. засудженого, дату і рік його народження, наявність судимостей, їх кількість, за яким законом і до якої міри покарання засуджено, склад злочину, чи переглядалася справа в апеляційному порядку і яке рішення було прийняте, доводи касаційної скарги, відсутність підстав для їх задоволення з посиланням на докази без розкриття їхнього змісту. Якщо доводи скарги є безпідставними, суддя виносить постанову про відмову у витребуванні справи;

3. якщо заявник оскаржує невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і неповноту досудового слідства, передбачені ст.ст. 368, 369 КПК України, які виключені як підстави для скасування або зміни вироку, то суддя відмовляє постановою, посилаючись на ст. 398 КПК України.

Крім того, законодавець, усунувши прокурора від участі у першому розгляді справи, який відбувається без повідомлення учасникам процесу, зобов’язав суд у разі відсутності підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням сторін мотивувати свою відмову у задоволенні касаційної скарги належним чином, тобто ухвали суду повинні бути змістовними і обґрунтованими.

Касаційні подання та касаційні скарги на судові рішення, що передбачені у ч. 1 ст. 383 КПК, подають через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову, а інші рішення оскаржують безпосередньо до касаційного суду. До касаційної скарги та подання необхідно додати стільки їх копій, щоб можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких він стосується. Це правило не поширюється на засудженого, який перебуває під вартою.

Під час судового розгляду справ у касаційній інстанції можуть брати участь всі особи, що мають право на касаційне оскарження та подання. Участь прокурора є обов’язковою, інші учасники можуть не з’являтися в судове засідання, а їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Якщо засуджений, що перебуває під вартою, заявив клопотання про виклик його в судове засідання, суд зобов’язаний викликати його і заслухати пояснення. Це правило стосується лише судових рішень, зазначених у ч. 1 ст 383 КПК.

Розгляд кримінальних справ у касаційному порядку відбувається у складі трьох суддів за правилами, передбаченими ч.ч. 1-3 ст. 362 КПК. Суддя-доповідач у справі наводить основні доводи касаційної скарги або подання і заперечення учасників процесу. Першими виступають особи, що подали касаційні скарги. Протокол судового засіданні при розгляді справи в касаційному порядку не ведуть. Нарада суддів касаційної інстанції відбувається в нарадчій кімнаті з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 322-325 КПК.

За результатами розгляду справи касаційна інстанція має право прийняти одне з таких рішень:

1. залишити вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги чи подання — без задоволення;

2. скасувати вирок, постанову чи ухвалу і направити справу на нове розслідування чи новий судовий або апеляційний розгляд;

3. скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу;

4. змінити вирок, постанову чи ухвалу.

Касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження в разі відкликання касаційних скарг чи подання. Закон не допускає погіршення становища засудженого чи виправданого касаційним судом (ст. 397 КПК).

Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є:

1. істотне порушення кримінально-процесуального закону;

2. неправильне застосування кримінального закону;

3. невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Касаційна інстанція має право скасувати з підстав однобічності, неповноти дізнання, досудового чи судового слідства або через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, до фактичних обставин справи вирок, винесений лише апеляційним судом як судом першої інстанції. Виправдувальний вирок може бути скасовано лише за поданням прокурора або скаргою потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання.

Вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи (ст. 399 КПК).

При складанні захисником касаційної скарги треба виходити із вимог закону щодо її змісту. Касаційна скарга повинна обов’язково містити такі ж самі відомості, що і апеляція, а саме (ст.ст. 350, 387 КПК):

1. в касації повинні бути зазначені назва суду, якому адресується касаційна скарга; особа, яка подає скаргу; вирок, ухвала чи постанова, які оскаржуються, та назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, постанови, ухвали та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає касацію; перелік документів, які додаються до скарги;

2. при обґрунтуванні необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови касаційна скарга повинна містити посилання на відповідні аркуші справи;

3. до касації повинно бути додано стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується скарга.

До скарги також захисник може додати документи, яких не було в справі (ст. 393 КПК). В цьому випадку в скарзі треба вказати, яким шляхом були одержані дані документи (не можна отримувати нові матеріали шляхом проведення слідчих дій) та яке значення вони мають для вирішення справи. Безумовно, такі самі вимоги щодо змісту та оформлення ставляться і до заперечень, що можуть бути подані захисником на касаційні скарги, подання інших учасників процесу.

Так само, як і при складанні апеляційної скарги, захисникові для подання касації потрібно ознайомитись із усіма матеріалами справи, включаючи рішення суду апеляційної інстанції та протокол судового засідання в апеляційному суді, якщо провадилось судове слідство.

Враховуючи положення ст. 395 КПК, яка зазначає, що касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене, захиснику необхідно чітко визначитись із колом тверджень судових рішень, які будуть ним оскаржені. Саме цим буде обмежуватись дослідження доказової бази в суді касаційної інстанції. Касаційна інстанція вправі вийти за межі поданої касаційної скарги чи подання за умови, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого або прийняти рішення на користь тих засуджених, від яких не надійшли скарги чи щодо яких не внесено подання.

Треба зауважити, що як надзвичайна лаконічність, так і невиправдана деталізація міркувань захисника в касаційній скарзі не дає змоги досягти максимального ефекту при перегляді судових рішень в Верховному Суді України. Представляється доцільним викладати в касаційній скарзі найбільш суттєві порушення чи недоліки, що були припущені при постановленні вироків судом першої чи другої інстанції, ретельно обґрунтовуючи фактично та юридично їх незаконність та необґрунтованість. Більш детально на недоліках судових розглядів кримінальної справи можна зупинитись, подавши доповнення до касаційної скарги, що надасть правовій позиції захисту більшу вагу і запевнить суд у обґрунтованості висновків захисника.

Якщо ж захисникові доведеться подавати відзив чи заперечення на вже подану іншим учасником процесу касаційну скаргу, то треба звертати увагу не на самостійний аналіз прийнятих судових рішень, а на положення, що викладені у поданій касаційній скарзі чи поданні. Захисник повинен навести додаткові докази щодо тих положень касаційної скарги, з якими він погоджується, чи переконливо викласти доводи, що спростовують твердження касаційної скарги, проти яких він заперечує.