56. Поняття, історичні форми та завдання кримінального провадження

Історична форма кримінального процесу — це форма організації процесу, що обумовлює джерело руху кримінальної справи та основи процесуального статусу її учасників.Критерії, що впливають на форму кримінального процесу:- державно-політичний режим (саме ним визначається ступінь свободи особи);- рівень правової культури у суспільстві;- ступінь зрілості суспільства.Зазвичай, у теорії кримінального процесу йдеться про три його історичних форми, які іноді в літературі називають ідеальними типами (В. В. Вандишев, В. П. Нажимов) або моделями (О. В. Смірнов).1. Інквізиційний (розшуковий, слідчий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі основні ознаки:• застосування переважно, а то І винятково, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;• функції обвинувачення, захисту і вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;• суд має право досліджувати кримінальну справу повно і всебічно, незважаючи на межі, визначені обвинувачем щодо осіб і вчинених ними діянь ("принцип неподільності обвинувачення, що випливає із завдання суду з'ясувати істину);• суду належить право змінювати обвинувачення в значних межах;• джерелом руху процесу є воля держави (веління закону);• поняття обвинувачення замінюють приводи до порушення кримінальної справи;• замість оскарження судових рішень існує ревізійний порядок їх перегляду;• всі учасники процесу зобов'язуються прагнути встановити матеріальну істину;• обвинувачений є не суб'єктом, а об'єктом дослідження;• самостійних сторін немає, тож немає і потреби у змагальності процесу (процес не є судовим спором, перетворюється на безособове дослідження);• обвинувачений має певні права, однак їх реалізація цілком залежить від державних органів, які ведуть процес;• доказування перебуває в зародковому стані або діє система формальних доказів;• визнання обвинуваченим своєї вини — "цариця доказ

до обвинуваченого застосовують тортури, підслідне затримання;• таємність провадження; • фіксується у письмовій формі.2. Змагальний процес поділяють на два види. Обвинувальний процес, для якого притаманними є:• наявність кримінально-правового спору;• наявність сторін із різними за змістом інтересами;• залежність вироку суду від змагання сторін.Змагання сторін є формальним, оскільки істину встановлюють не за допомогою доказів, а шляхом ордалій (випробування отрутою, вогнем тощо), судового поєдинку або поручительства.Обвинувальний процес був за часів раннього європейського Середньовіччя і класичного феодалізму.Позовний змагальний процес має два підвиди.1) приватно-позовний, в якому передбачено:• пред'явлення обвинувачення приватною особою; • формальну рівність сторін, що полягає в однакових можливостях;• розподіл тягаря доказування між сторонами;• збирання стороною обвинувачення тільки обвинувальних, а стороною захисту — тільки виправдувальних доказів;• пасивність суду в доказуванні;• закінчення процесу в разі визнання обвинуваченим (відповідачем) вини (презумпція істинності визнання).Приватно-позовний процес існував в античних республіках Греції і Риму. В сучасному українському процесі він виявляється у справах приватного обвинувачення (див. лекцію 3 — принцип публічності);2) публічно-позовний процес, що має такі ознаки:• здійснення функції обвинувачення постійно діючим державним органом (прокуратурою, поліцією тощо), який керується невласним розсудом, а службовим обов'язком (ех оffiсіо);• активність публічного позивача — обвинувача;• диспозитивність у розпорядженні предметом позову, тобто обвинуваченням;• надання процесуальної допомоги потерпілому, а Іноді й заміна його в процесі (домінування публічних інтересів над приватними);• рівноправність сторін протягом всього періоду провадження у справі.Публічно-позовний процес існував у Росії за Статутом кримінального судочинства 1864 р. Елементи такого виду змагальної форми процесу впроваджують нині й в Україні.У змагальному процесі зміст та обсяг обвинувачення визначає обвинувач. Суд розглядає справу не повно і всебічно, а тільки у визначеному обвинувачем обсязі. Це так званий "принцип подільності обвинувачення".Питання про те, яка із історичних форм кримінального процесу виникла першою, до цього часу однозначно не вирішено.3. Змішаний (слідчо-судовий, континентальний) кримінальний процес.У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" історичний формі (інквізиційна, змагальна) не існує. Інквізиційні елементи "змішуються" в різних пропорціях зі змагальними, що дає підставу назвати його процесом змішаної форми.В юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального процесу.1. Процес, в якому досудове (попереднє) розслідування побудовано суто на інквізиційних, а судові стадії — на змагальних засадах. Основні риси:• в досудовому провадженні не допускається захисник;• обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи тільки по завершенні досудового розслідування;• заборонено судове оскарження учасниками досудового розслідування дій і рішень органів і посадових осіб, які ведуть процес.2.Процес, у досудовому провадженні якого є елементи змагальності, а саме:• допускається захисник (із моменту ознайомлення з матеріалами закінченої розслідуванням кримінальної справи або пред'явлення обвинувачення, або затримання, або порушення кримінальної справи щодо особи);• заінтересованим учасникам досудового розслідування за їх клопотанням ще до закінчення розслідування може бути надано певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);• всім учасниками досудового розслідування надано право на оскарження до суду дій і рішень органів досудового розслідування.Саме така форма кримінального процесу діє тепер в Україні. ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 2:1. Є три історичні форми кримінального процесу: 1) інквізиційний (розшуковий, слідчий, слідчо-розшуковий); 2) змагальний; 3) змішаний (слідчо-судовий, континентальний).2. В Україні Існує кримінальний процес змішаної форми із наявністю змагальних елементів у досудовому провадженні.