
- •1. Поняття, предмет, метод та система галузі конституційного право України. Структура та задачі конституційного права України.
- •Система конституційного права України.
- •Джерела конституційного права.
- •2. Поняття, правова природа та види джерел конституційного права. Конституція в системі джерел конституційного права України.
- •3. Поняття, склад та особливості конституційно-правових відносин. Поняття та ознаки конституційно-правової відповідальності.
- •4. Система, поняття і види основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •5. Поняття та основні принципи інституту громадянства України. Конституційно-правовий статус іноземців, біженців та осіб без громадянства в Україні.
- •6. Поняття Верховної Ради України – парламенту України. Порядок формування, структура та строк повноважень Верховної Ради України.
- •7. Загальна характеристика конституційно-правового статусу Президента України. Функції та повноваження Президента України
- •8. Система органів виконавчої влади. Місце і роль Кабінету Міністрів у механізмі державної влади в Україні.
- •9. Система судів загальної юрисдикції в Україні та їх компетенція
- •10. Прокуратура України: поняття та система органів, функції та повноваження
- •11. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування та їх роль в формування місцевого самоврядування в Україні.
- •12. Форми діяльності територіальних громад
- •13. Правовий статус і повноваження депутата місцевої ради
- •Депутат місцевої ради має право:
- •14. Статус службовців органів місцевого самоврядування
- •15. Муніципально-правові відносини
- •16. Джерела муніципального права України
- •17. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р
- •20. Місцеве самоврядування і територіальна автономія
- •21. Поняття та види договорів про надання послуг Поняття і предмет
- •Форма договору
- •Сторони
- •Виконання договору
- •Відповідальність
- •22. Кредитний договір: поняття, зміст, особливості
- •23. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •24. Види спадкування
- •25. Підстави та порядок обмеження дієздатності
- •26. Філіали і представництва юридичних осіб
- •10. Припинення юридичних осіб
- •27. Загальні вимоги дійсності правочину
- •28. Наслідки визнання правочину недійсним
- •29. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •30. Цивільно-правові способи захисту права власності
- •31. Поняття та система принципів цивільного процесуального права
- •32. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація
- •34. Поняття та види судових витрат. Звільнення від сплати судових витрат. Порядок обчислення судового збору
- •35. Поняття та види підсудності у цивільному процесі
- •36. Поняття і види судових рішень у цивільному процесі. Законна сила судового рішення
- •37. Поняття та особливості заочного розгляду справи. Перегляд заочного рішення
- •38. Поняття та особливості наказного провадження. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •39. Поняття, строки, суб’єкти та підстави перегляду рішення Верховним Судом України
- •40. Загальна характеристика та правила виконавчого провадження
- •41. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі, просторі та за колом осіб
- •42. Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності, її ознаки
- •43. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •47. Триваючі, продовжувані та складені злочини і їх відмінність від множинності злочинів
- •48. Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення
- •49. Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності
- •50. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, та звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
- •51. Поняття та ознаки злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •52. Злочини проти основ національної безпеки: загальна характеристика та види
- •53. Поняття та загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості
- •54. Злочини проти здоров’я особи, їх загальна характеристика і місце в структурі злочинності
- •55. Види злочинів проти власності: корисливі, некорисливі
- •56. Поняття, історичні форми та завдання кримінального провадження
- •57. Підслідність та її види
- •58. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, вимоги до апеляційної скарги у кримінальному провадженні
- •59. Порядок і строки касаційного оскарження у кримінальному провадженні
- •60. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами
- •71. Поняття, предмет та особливості адміністративного права України
- •72. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб
- •73. Поняття, особливості та види актів державного управління
- •74. Адміністративні правовідносини та їх особливості
- •75. Поняття та види адміністративного примусу
- •78. Система органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, розмежування їх компетенції
- •79. Поняття державної служби, види державних службовців
- •Завдання та функції державної служби
- •Принципи державної служби
- •Види державної служби
- •Правове регулювання державної служби
- •80. Види звернень громадян, порядок їх розгляду
- •81. Адміністративно-процесуальне право як самостійна галузь права, наука та навчальна дисципліна
- •82. Система та джерела адміністративно-процесуального права
- •83. Характеристика провадження по підготовці й прийняттю нормативно-правових актів керування
- •84. Поняття та загальна характеристика стадій дозвільних адміністративних проваджень. Поняття дозвільної системи
- •Ліцензійне провадження
- •85. Загальна характеристика та стадії реєстраційних проваджень
- •86. Характеристика проваджень щодо розгляду звернень громадян. Строки розгляду звернень громадян
- •87. Поняття та принципи провадження у справах про адміністративні проступки
- •88. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •91. Поняття, принципи і методи публічної фінансової діяльності
- •92. Правові форми публічної фінансової діяльності
- •93. Поняття фінансової системи України
- •94. Фінансовий контроль і принципи його здійснення
- •95. Податкова система України
- •96. Правовий механізм податку і його елементи
- •11.5. Непрямі податки
- •97. Банківська система України. Види банків в Україні
- •98. Правовий статус нбу та його функції
- •99. Поняття грошової системи України
- •100. Поняття банківського регулювання і нагляду
- •101. Правовий статус та види підприємств
- •102. Джерела формування майна суб'єктів господарювання
- •103. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •104. Об'єкти та суб'єкти приватизації
- •105. Стандартизація та сертифікація як засоби державного впливу на господарську діяльність
- •106. Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві
- •107. Повноваження касаційної інстанції в господарському судочинстві
- •108. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •109. Підвідомчість і підсудність справ про банкрутство
- •110. Поняття та види третіх осіб в господарському судочинстві
- •111. Право державної власності на природні ресурси
- •112. Юридична відповідальність за порушення вимог поводження з небезпечними речовинами та об’єктами підвищеної небезпеки
- •113. Нормативи якості та ліміти використання природних ресурсів
- •114. Поняття та особливості державного екологічного контролю та моніторингу навколишнього середовища.
- •115. Державний кадастр природних ресурсів та об’єктів
- •4.4. Екологічна експертиза
- •116. Євросоюз: основні етапи формування. Структура єс.
- •117. Поняття та класифікація принципів права єс
- •119. Громадянство єс: набуття та припинення
- •120. Правове регулювання взаємовідносин України та єс
52. Злочини проти основ національної безпеки: загальна характеристика та види
Злочини проти основ національної безпеки України є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність держави, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих суспільних відносин неможливе нормальне функціонування держави та відповідних її інститутів. Без стабільності в суспільстві неможлива й ефективна боротьба зі злочинністю, в тому числі і з такими небезпечними злочинами, як вбивства, зґвалтування, розбої та ін. Тому в КК статті про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України подані в першому розділі Особливої частини.
Родовим об'єктом злочинів, передбачених у цьому розділі, є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканності, обороноздатності. Іншими словами, родовим об'єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).
Це дає підставу для визнання цих злочинів найбільш небезпечними і віднесення їх законодавцем, як правило, до особливо тяжких або тяжких злочинів. Важливість родового об'єкта цих злочинів визначає значною мірою і специфіку їх об'єктивних та суб'єктивних ознак.
Для деяких злочинів проти основ національної безпеки України чи для деяких їхніх форм (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) характерна наявність додаткового факультативного безпосереднього об’єкта (наприклад, установлений порядок виконання представником влади своїх службових повноважень, особисті права та свободи людини і громадянина, життя й здоров’я особи, власність), а для деяких інших (диверсії, посягання на життя державного чи громадського діяча) – додаткового необхідного безпосереднього об’єкта (наприклад, життя та здоров’я особи, власність, довкілля).
Важливе значення для правильної кваліфікації деяких злочинів проти основ національної безпеки України має предмет злочину. Наприклад, предметом диверсії (ст. 113) є: будівлі, споруди й інші обєкти, що мають важливе народногосподарське чи оборонне значення; земельні угіддя, водойми, ліси; стада та колекції тварин, риба, що водиться у ставках чи інших водоймищах; великі пасіки; посіви сількогосподарських або інших культур; лісові масиви тощо. При вчиненні шпигунства (ст. 114) його предметом можуть бути відомості, що становлять державну таємницю, матеріалізовані у відповідному документі чи виробі.
Про потерпілого від цих злочинів спеціально зазначено у ст. 112 КК, це – державний або громадський діяч.
З об'єктивної сторони злочини проти основ національної безпеки України здійснюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому законодавець конструює більшість з них як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання фактичної шкоди основам національної безпеки України (наприклад, державна зрада, шпигунство). Деякі з цих злочинів конструюються як усічені склади — момент їх закінчення переноситься на попередні стадії здійснення злочину — готування чи замах. Так, наприклад, змова на вчинення злочину, передбаченого ст. 109 (готування), розглядається як закінчений злочин; посягання на життя державного чи громадського діяча, відповідно до ст. 112 вважається закінченим фактично з моменту замаху на вбивство.
Суб’єктами злочинів проти основ національної безпеки України можуть бути фізичні осудні особи, що досягли 16-річного віку (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства). При вчиненні посягання на життя державного або громадського діяча (ст. 112) та диверсії (ст. 113) суб’єктом є фізична осудна особа з 14-річного віку.
Спеціальний суб’єкт є елементом лише двох складів злочинів проти основ національної безпеки України: у злочині, передбаченому ст. 111 КК, – це тільки громадянин України, а в злочині, передбаченому ст. 114 КК, – тільки іноземний громадянин або особа без громадянства. В інших основних складах злочинів проти основ національної безпеки України – суб’єкт загальний. Одночасно кваліфікуючою ознакою злочинів, передбачених статтями 109 і 110 КК, є вчинення їх спеціальним суб’єктом – представником влади.
Деякі злочини проти основ національної безпеки України, зокрема, передбачені статтями 109, 110, 112 КК, можуть мати яскраво виражене політичне забарвлення.
Висока небезпека цих злочинів виражається в ознаках їх суб'єктивної сторони: всі вони вчиняються умисно і, як правило, з прямим умислом, за якого особа бажає заподіяти шкоду основам національної безпеки України. Характерною є і мета — заподіяння шкоди цьому об'єкту: особа діє з метою зміни чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, заподіяння шкоди суверенітету, обороноздатності України, зміни її території та ін.
Отже, можна визначити, що злочини проти основ національної безпеки України — це передбачені кримінальним законом умисні суспільна небезпечні дії, що посягають на конституційний лад, суверенітет і територіальну недоторканність України.
До їх числа законодавець відносить дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність Укра'їни; державну зраду (ст. 111); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112); диверсію (ст. 113); шпигунство (ст. 114).
Щодо наукових праць, які висвітлювали проблеми відповідальності за злочини проти держави, то більшість із них були видані ще до початку 90-х рр. Останніми роками злочини проти основ національної безпеки України найбільш глибоко й усебічно аналізувались у працях Г. Андрусіва, П. Андрушка, О. Бантишева, В. Грищука,О. Дудорова,С. Лихової, П. Матишевського, В. Навроцького,А. Стрижевської, М. Хавронюка, Є. Фесенка та ін.
При визначенні видів (груп) злочинів проти основ національної безпеки України слід виходити переважно з положень Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р., згідно з яким загроза національній безпеці України може здійснюватися в різних сферах. Залежно від цього розрізняють:
1) злочини проти основ національної безпеки в політичній сфері: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109); посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110); посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112);
2) злочини проти основ національної безпеки в інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах: державна зрада (ст. 111), шпигунство (ст. 114);
3) злочин проти основ національної безпеки в економічній, екологічній і воєнній сферах – диверсія (ст. 113).