- •1. Поняття, предмет, метод та система галузі конституційного право України. Структура та задачі конституційного права України.
- •Система конституційного права України.
- •Джерела конституційного права.
- •2. Поняття, правова природа та види джерел конституційного права. Конституція в системі джерел конституційного права України.
- •3. Поняття, склад та особливості конституційно-правових відносин. Поняття та ознаки конституційно-правової відповідальності.
- •4. Система, поняття і види основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •5. Поняття та основні принципи інституту громадянства України. Конституційно-правовий статус іноземців, біженців та осіб без громадянства в Україні.
- •6. Поняття Верховної Ради України – парламенту України. Порядок формування, структура та строк повноважень Верховної Ради України.
- •7. Загальна характеристика конституційно-правового статусу Президента України. Функції та повноваження Президента України
- •8. Система органів виконавчої влади. Місце і роль Кабінету Міністрів у механізмі державної влади в Україні.
- •9. Система судів загальної юрисдикції в Україні та їх компетенція
- •10. Прокуратура України: поняття та система органів, функції та повноваження
- •11. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування та їх роль в формування місцевого самоврядування в Україні.
- •12. Форми діяльності територіальних громад
- •13. Правовий статус і повноваження депутата місцевої ради
- •Депутат місцевої ради має право:
- •14. Статус службовців органів місцевого самоврядування
- •15. Муніципально-правові відносини
- •16. Джерела муніципального права України
- •17. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р
- •20. Місцеве самоврядування і територіальна автономія
- •21. Поняття та види договорів про надання послуг Поняття і предмет
- •Форма договору
- •Сторони
- •Виконання договору
- •Відповідальність
- •22. Кредитний договір: поняття, зміст, особливості
- •23. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •24. Види спадкування
- •25. Підстави та порядок обмеження дієздатності
- •26. Філіали і представництва юридичних осіб
- •10. Припинення юридичних осіб
- •27. Загальні вимоги дійсності правочину
- •28. Наслідки визнання правочину недійсним
- •29. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •30. Цивільно-правові способи захисту права власності
- •31. Поняття та система принципів цивільного процесуального права
- •32. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація
- •34. Поняття та види судових витрат. Звільнення від сплати судових витрат. Порядок обчислення судового збору
- •35. Поняття та види підсудності у цивільному процесі
- •36. Поняття і види судових рішень у цивільному процесі. Законна сила судового рішення
- •37. Поняття та особливості заочного розгляду справи. Перегляд заочного рішення
- •38. Поняття та особливості наказного провадження. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •39. Поняття, строки, суб’єкти та підстави перегляду рішення Верховним Судом України
- •40. Загальна характеристика та правила виконавчого провадження
- •41. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі, просторі та за колом осіб
- •42. Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності, її ознаки
- •43. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •47. Триваючі, продовжувані та складені злочини і їх відмінність від множинності злочинів
- •48. Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення
- •49. Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності
- •50. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, та звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
- •51. Поняття та ознаки злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •52. Злочини проти основ національної безпеки: загальна характеристика та види
- •53. Поняття та загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості
- •54. Злочини проти здоров’я особи, їх загальна характеристика і місце в структурі злочинності
- •55. Види злочинів проти власності: корисливі, некорисливі
- •56. Поняття, історичні форми та завдання кримінального провадження
- •57. Підслідність та її види
- •58. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, вимоги до апеляційної скарги у кримінальному провадженні
- •59. Порядок і строки касаційного оскарження у кримінальному провадженні
- •60. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами
- •71. Поняття, предмет та особливості адміністративного права України
- •72. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб
- •73. Поняття, особливості та види актів державного управління
- •74. Адміністративні правовідносини та їх особливості
- •75. Поняття та види адміністративного примусу
- •78. Система органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, розмежування їх компетенції
- •79. Поняття державної служби, види державних службовців
- •Завдання та функції державної служби
- •Принципи державної служби
- •Види державної служби
- •Правове регулювання державної служби
- •80. Види звернень громадян, порядок їх розгляду
- •81. Адміністративно-процесуальне право як самостійна галузь права, наука та навчальна дисципліна
- •82. Система та джерела адміністративно-процесуального права
- •83. Характеристика провадження по підготовці й прийняттю нормативно-правових актів керування
- •84. Поняття та загальна характеристика стадій дозвільних адміністративних проваджень. Поняття дозвільної системи
- •Ліцензійне провадження
- •85. Загальна характеристика та стадії реєстраційних проваджень
- •86. Характеристика проваджень щодо розгляду звернень громадян. Строки розгляду звернень громадян
- •87. Поняття та принципи провадження у справах про адміністративні проступки
- •88. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •91. Поняття, принципи і методи публічної фінансової діяльності
- •92. Правові форми публічної фінансової діяльності
- •93. Поняття фінансової системи України
- •94. Фінансовий контроль і принципи його здійснення
- •95. Податкова система України
- •96. Правовий механізм податку і його елементи
- •11.5. Непрямі податки
- •97. Банківська система України. Види банків в Україні
- •98. Правовий статус нбу та його функції
- •99. Поняття грошової системи України
- •100. Поняття банківського регулювання і нагляду
- •101. Правовий статус та види підприємств
- •102. Джерела формування майна суб'єктів господарювання
- •103. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •104. Об'єкти та суб'єкти приватизації
- •105. Стандартизація та сертифікація як засоби державного впливу на господарську діяльність
- •106. Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві
- •107. Повноваження касаційної інстанції в господарському судочинстві
- •108. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •109. Підвідомчість і підсудність справ про банкрутство
- •110. Поняття та види третіх осіб в господарському судочинстві
- •111. Право державної власності на природні ресурси
- •112. Юридична відповідальність за порушення вимог поводження з небезпечними речовинами та об’єктами підвищеної небезпеки
- •113. Нормативи якості та ліміти використання природних ресурсів
- •114. Поняття та особливості державного екологічного контролю та моніторингу навколишнього середовища.
- •115. Державний кадастр природних ресурсів та об’єктів
- •4.4. Екологічна експертиза
- •116. Євросоюз: основні етапи формування. Структура єс.
- •117. Поняття та класифікація принципів права єс
- •119. Громадянство єс: набуття та припинення
- •120. Правове регулювання взаємовідносин України та єс
37. Поняття та особливості заочного розгляду справи. Перегляд заочного рішення
З прийняттям ЦПК заочний розгляд справи став новим інститутом в системі цивільного процесуального права. Поновлення інституту заочного розгляду справи, регламентування якого містилося в Статуті російського цивільного судочинства 1864 р.1, стало можливим у зв'язку із зміною змісту цивільних процесуальних правовідносин. Воно має місце в разі неявки в судове засідання відповідача, а його норми можна розцінювати як додаткові процесуальні гарантії для сторін в цивільному процесі.
Відповідно до ст. 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача (при цьому це може бути навіть перша неявка), який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. За наявності у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи за правилами ч. 2 ст. 224 ЦПК допускається у випадках неявки в судове засідання всіх відповідачів. В заочному порядку справа також може бути розглянута за умови того, що відповідач до ухвалення рішення у справі залишив зал судового засідання.
Крім того, для ухвалення заочного рішення повинна мати місце згода позивача на проведення заочного розгляду справи.
В разі зміни позивачем предмета або підстав позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (ч. З ст. 224 ЦПК).
Порядок заочного розгляду справи визначено ст. 225 ЦПК. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦПК про його проведення суд постановляє ухвалу. Безпосередній розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими означеною главою ЦПК, а в рішенні зазначається строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення. Відповідно до ст. 228 ЦПК заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії. У зв'язку з цим закон вимагає направляти відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, рекомендованим листом із повідомленням копії заочного рішення на пізніше 3 днів з дня його проголошення (ст. 227 ЦПК).
Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення врегульовано ст. 228 ЦПК, відповідно до якої заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Частіше за все копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням, тому днем вручення копії заочного рішення буде відповідна дата на повідомленні.
Заява про перегляд заочного рішення, подана відповідачем, за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 229 ЦПК. Означена заява подається у письмовій формі. У цій заяві має бути зазначено: найменування суду, який ухвалив рішення, ім'я (найменування) відповідача або його представників, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобу зв'язку, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, та відповідні докази; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів.
Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає, до неї додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та всіх доданих до неї матеріалів, а якщо її подає представник відповідача — додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
Судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення не сплачується, а до неналежно оформленої заяви застосовуються правила ст. 121 ЦПК.
Відповідно до ст. 230 ЦПК при прийнятті заяви про перегляд заочного рішення суд вчиняє певні дії. Прийнявши заяву, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, та одночасно повідомляє їм та особі, яка звернулась із заявою, про час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом 15 днів з дня її надходження.
Законом визначений певний порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, який проводиться відповідно до вимог ст. 231 ЦПК.
Заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто із осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення. Слід враховувати той факт, що законом не передбачене дослідження доказів, їх оцінка та судові дебати. Залежно від результатів перегляду заочного рішення суд може своєю ухвалою або залишити заяву без задоволення, або скасувати рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку (ч. З ст. 231 ЦПК).
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч. 4 ст. 231 ЦПК).
Відповідно до ст. 232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню у тому разі, коли суд встановить, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч. 2 ст. 232 ЦПК). Слід враховувати той факт, що для перегляду заочного рішення необхідна наявність одночасно 2 наведених умов. Висновок про істотне значення повідомлених у заяві доказів для правильного вирішення справи суд робить не шляхом їх оцінки за правилами ст. 212 ЦПК, а виходячи з положень про належність і допустимість доказів, тобто відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК.
У випадку незгоди позивача із заочним рішенням він має право оскаржити його у загальному порядку, встановленому ч. 2 ст. 232 ЦПК. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ч. З ст. 232 ЦПК.
Таким чином, після скасування заочного рішення справа може розглядатись у такому самому порядку з ухваленням заочного рішення ще тільки один раз, але вже без застосування правил про перегляд заочного рішення. Після повторного розгляду справи в заочному порядку діють загальні правила ЦПК про перегляд судових рішень.