- •1. Поняття, предмет, метод та система галузі конституційного право України. Структура та задачі конституційного права України.
- •Система конституційного права України.
- •Джерела конституційного права.
- •2. Поняття, правова природа та види джерел конституційного права. Конституція в системі джерел конституційного права України.
- •3. Поняття, склад та особливості конституційно-правових відносин. Поняття та ознаки конституційно-правової відповідальності.
- •4. Система, поняття і види основних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •5. Поняття та основні принципи інституту громадянства України. Конституційно-правовий статус іноземців, біженців та осіб без громадянства в Україні.
- •6. Поняття Верховної Ради України – парламенту України. Порядок формування, структура та строк повноважень Верховної Ради України.
- •7. Загальна характеристика конституційно-правового статусу Президента України. Функції та повноваження Президента України
- •8. Система органів виконавчої влади. Місце і роль Кабінету Міністрів у механізмі державної влади в Україні.
- •9. Система судів загальної юрисдикції в Україні та їх компетенція
- •10. Прокуратура України: поняття та система органів, функції та повноваження
- •11. Правова природа міжнародних стандартів місцевого самоврядування та їх роль в формування місцевого самоврядування в Україні.
- •12. Форми діяльності територіальних громад
- •13. Правовий статус і повноваження депутата місцевої ради
- •Депутат місцевої ради має право:
- •14. Статус службовців органів місцевого самоврядування
- •15. Муніципально-правові відносини
- •16. Джерела муніципального права України
- •17. Європейська хартія місцевого самоврядування 1985 р
- •20. Місцеве самоврядування і територіальна автономія
- •21. Поняття та види договорів про надання послуг Поняття і предмет
- •Форма договору
- •Сторони
- •Виконання договору
- •Відповідальність
- •22. Кредитний договір: поняття, зміст, особливості
- •23. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
- •24. Види спадкування
- •25. Підстави та порядок обмеження дієздатності
- •26. Філіали і представництва юридичних осіб
- •10. Припинення юридичних осіб
- •27. Загальні вимоги дійсності правочину
- •28. Наслідки визнання правочину недійсним
- •29. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови
- •30. Цивільно-правові способи захисту права власності
- •31. Поняття та система принципів цивільного процесуального права
- •32. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація
- •34. Поняття та види судових витрат. Звільнення від сплати судових витрат. Порядок обчислення судового збору
- •35. Поняття та види підсудності у цивільному процесі
- •36. Поняття і види судових рішень у цивільному процесі. Законна сила судового рішення
- •37. Поняття та особливості заочного розгляду справи. Перегляд заочного рішення
- •38. Поняття та особливості наказного провадження. Розгляд справи у порядку наказного провадження
- •39. Поняття, строки, суб’єкти та підстави перегляду рішення Верховним Судом України
- •40. Загальна характеристика та правила виконавчого провадження
- •41. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі, просторі та за колом осіб
- •42. Кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності, її ознаки
- •43. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
- •47. Триваючі, продовжувані та складені злочини і їх відмінність від множинності злочинів
- •48. Обставини, що виключають злочинність діяння. Загальна характеристика, види, значення
- •49. Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності
- •50. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, та звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності
- •51. Поняття та ознаки злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян
- •52. Злочини проти основ національної безпеки: загальна характеристика та види
- •53. Поняття та загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості
- •54. Злочини проти здоров’я особи, їх загальна характеристика і місце в структурі злочинності
- •55. Види злочинів проти власності: корисливі, некорисливі
- •56. Поняття, історичні форми та завдання кримінального провадження
- •57. Підслідність та її види
- •58. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, вимоги до апеляційної скарги у кримінальному провадженні
- •59. Порядок і строки касаційного оскарження у кримінальному провадженні
- •60. Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами
- •71. Поняття, предмет та особливості адміністративного права України
- •72. Адміністративно-правовий статус фізичних осіб
- •73. Поняття, особливості та види актів державного управління
- •74. Адміністративні правовідносини та їх особливості
- •75. Поняття та види адміністративного примусу
- •78. Система органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, розмежування їх компетенції
- •79. Поняття державної служби, види державних службовців
- •Завдання та функції державної служби
- •Принципи державної служби
- •Види державної служби
- •Правове регулювання державної служби
- •80. Види звернень громадян, порядок їх розгляду
- •81. Адміністративно-процесуальне право як самостійна галузь права, наука та навчальна дисципліна
- •82. Система та джерела адміністративно-процесуального права
- •83. Характеристика провадження по підготовці й прийняттю нормативно-правових актів керування
- •84. Поняття та загальна характеристика стадій дозвільних адміністративних проваджень. Поняття дозвільної системи
- •Ліцензійне провадження
- •85. Загальна характеристика та стадії реєстраційних проваджень
- •86. Характеристика проваджень щодо розгляду звернень громадян. Строки розгляду звернень громадян
- •87. Поняття та принципи провадження у справах про адміністративні проступки
- •88. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні проступки
- •91. Поняття, принципи і методи публічної фінансової діяльності
- •92. Правові форми публічної фінансової діяльності
- •93. Поняття фінансової системи України
- •94. Фінансовий контроль і принципи його здійснення
- •95. Податкова система України
- •96. Правовий механізм податку і його елементи
- •11.5. Непрямі податки
- •97. Банківська система України. Види банків в Україні
- •98. Правовий статус нбу та його функції
- •99. Поняття грошової системи України
- •100. Поняття банківського регулювання і нагляду
- •101. Правовий статус та види підприємств
- •102. Джерела формування майна суб'єктів господарювання
- •103. Відшкодування збитків у сфері господарювання
- •104. Об'єкти та суб'єкти приватизації
- •105. Стандартизація та сертифікація як засоби державного впливу на господарську діяльність
- •106. Право апеляційного оскарження в господарському судочинстві
- •107. Повноваження касаційної інстанції в господарському судочинстві
- •108. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •109. Підвідомчість і підсудність справ про банкрутство
- •110. Поняття та види третіх осіб в господарському судочинстві
- •111. Право державної власності на природні ресурси
- •112. Юридична відповідальність за порушення вимог поводження з небезпечними речовинами та об’єктами підвищеної небезпеки
- •113. Нормативи якості та ліміти використання природних ресурсів
- •114. Поняття та особливості державного екологічного контролю та моніторингу навколишнього середовища.
- •115. Державний кадастр природних ресурсів та об’єктів
- •4.4. Екологічна експертиза
- •116. Євросоюз: основні етапи формування. Структура єс.
- •117. Поняття та класифікація принципів права єс
- •119. Громадянство єс: набуття та припинення
- •120. Правове регулювання взаємовідносин України та єс
32. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікація
Цивільні процесуальні правовідносини мають триелементну структуру: суб'єкт, об'єкт і зміст.
Суб'єктний склад цивільних процесуальних відносин досить широкий. Усіх учасників цивільного процесу прийнято класифікувати на певні групи залежно від їх відношення до справи, яка розглядається судом, та процесуальної ролі, котра визнається за ними у цій справі. Суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин можна поділити на три основні групи: 1) суд; 2) особи, які беруть участь у справі; 3) інші учасники цивільного процесу.
Суд є головним учасником процесу, від якого залежить рух цивільної справи. Усі інші учасники цивільного судочинства здійснюють процесуальні дії під контролем суду. Особливий статус суду як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається в першу чергу конституційними принципами, згідно з якими цей орган влади є єдиним, наділеним компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд перевіряє наявність або відсутність підстав для порушення конкретної цивільної справи, створює умови для її розгляду і своїм владним актом вирішує спір між сторонами, тим самим здійснюючи захист порушеного чи оспореного суб'єктивного цивільного права та (або) охоронюваного законом інтересу.
Згідно із ст. 18 ЦПК від імені суду виступає і суддя, який одноособово розглядає цивільну справу у суді першої інстанції. Якщо справа розглядається колегією у складі одного судді і двох народних засідателів (наприклад, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, про усиновлення), останні при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. (Див. рис. 2)
Законом встановлюється перелік осіб, які не можуть входити до складу суду. Так, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у розгляді цієї самої справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у перегляді справи ВСУ, у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі. Проте скасування іншої ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі (про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу, забезпечення позову або скасування забезпечення позову, повернення заяви позивачеві (заявнику), відмову у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду тощо), не тягне відсторонення судді від повторної участі у справі1.
Крім того суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи ВСУ, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду. Якщо суддя брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, то він не може брати участь у розгляді цієї самої справи в судах першої та апеляційної інстанцій або у перегляді справи ВСУ. У разі участі судді у перегляді справи ВСУ недопустимою є його участь у розгляді цієї самої справи у судах першої, апеляційної чи касаційної інстанцій. Суддя не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо він брав участь у вирішенні цієї справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи ВСУ (ч. 5 ст. 21 ЦПК).
Процесуальним засобом, що забезпечує безсторонність і об'єктивність суду, є інститут відводів. Зокрема, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: при попередньому вирішенні цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка тощо) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; суддя або колегія суддів для розгляду справи визначались не через автоматизовану систему документообігу суду; є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. Крім того до складу суду не можуть входити особи, які є близькими родичами між собою (ст. 20 ЦПК).
Заяви про відвід (самовідвід) мають бути вмотивованими і заявленими до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.
Особи, які беруть участь у справі як суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, займають у процесі особливе місце. їх діяльність активно впливає на хід і розвиток цивільних процесуальних відносин. Згідно із законом до осіб, які беруть участь у справі, відносяться: сторони, треті особи, їхні представники - у справах позовного провадження; заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники - у справах наказного та окремого провадження. Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, також можуть брати участь у зазначених провадженнях. Крім того у справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб (ч. 4 ст. 26 ЦПК).
Усі особи, які беруть участь у справі, об'єднані в одну групу, оскільки мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і в реалізації ухваленого у ній судового рішення. Заінтересованість осіб може бути матеріально-правовою та (або) процесуально-правовою. Зокрема, сторони, треті особи, заявники, інші заінтересовані особи мають як матеріально-правову, так і процесуально-правову заінтересованість у результатах розгляду справи у зв'язку з тим, що беруть участь у процесі для захисту своїх суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Інша група осіб, які беруть участь у справі і яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади" органи місцевого самоврядування тощо), захищають у цивільному процесі не власні, а державні або суспільні інтереси чи права. Рішення у справі не зачіпає їх суб'єктивних прав та інтересів, і тому їх заінтересованість - лише процесуально-правова. Статтею 26 ЦПК до складу осіб, які беруть участь у справі, також включений процесуальний представник, покликаний захищати права й інтереси осіб, яких він представляє у цивільному процесі (сторін, третіх осіб, заявників та інших заінтересованих осіб).
Третю групу суб'єктів цивільних процесуальних відносин становлять інші учасники цивільного процесу, перелічені у ст. 47 ЦПК. Ці особи характеризуються відсутністю будь-якої юридичної заінтересованості у справі. Для деяких із них (секретар судового засідання, спеціаліст, експерт, перекладач) обов'язковою умовою також є відсутність прямого чи побічного інтересу. В іншому випадку вони не можуть брати участь у справі і підлягають відводу (ст. 22 ЦПК). Уся діяльність інших учасників цивільного процесу спрямована на сприяння суду у правильному та швидкому вирішенні справи.
33. Поняття, підстави та види цивільно-процесуального правонаступництва
У процесі провадження по справі в цивільному судочинстві можлива також заміна сторін іншими особами, коли їх матеріальні права і обов'язки в спірних або встановлених судом правовідносинах переходять до цих осіб. Така заміна сторін називається цивільним процесуальним правонаступництвом. Зміст поняття правонаступництва як переходу прав від сторони до іншої особи визначений ст. 106 ЦПК. Але правом сторони користуються треті особи із самостійними вимогами (ст. 107 ЦПК), участь яких у процесі обумовлена матеріально правовими відносинами сторін, котрі можуть вплинути на їх матеріальні права і обов'язки стосовно однієї із сторін, тому процесуальне правонаступництво можливе також таких третіх осіб.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин (ст. 106 ЦПК) майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи.
Цивільне процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони за процесуальне правовими наслідками. При заміні сторони дії неналежної сторони для належної не викликають ніяких правових наслідків. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для наступника. При правонаступництві процес продовжується, при заміні — процес починається спочатку.
Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна сторін — тільки в суді першої інстанції до постановлення судом рішення в справі. Для настання процесуального правонаступництва наступник повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб’єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства, договір про уступку прав та ін.
У випадках настання процесуального правонаступництва в разі смерті громадянина або припинення існування юридичної особи, яка була стороною в справі, суд повинен зупинити провадження у справі (ст. 221 ЦПК), в інших випадках і для інших суб'єктів може виникнути тільки потреба відкласти розгляд справи.
Процесуальні правонаступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи і, виходячи з дії принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися.
Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що виступають на захист прав інших осіб (ст. 121 ЦПК), а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної сторони та не викликає властивих йому процесуально-правових наслідків.