38. Ф’ючерсний контракт.

Ф’ючерсні угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального базового активу, а для його страхування від можливих несприятливих змін цін. Такі угоди укладаються за стандартизованими умовами на основі біржових типових контрактів по кожному виду товару.

Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид продукції визначеної якісної характеристики. Ф’ючерсні угоди укладаються не на обсяги базового активу, а тільки на визначене  число контрактів. Сумарні обсяги певного виду базового активу по ф’ючерсних угодах визначаються кількістю контрактів, а обсяги певного виду базового активу в кожному контракті стандартизовані.

Отже, ф’ючерсний контракт, будучи максимально стандартизованим, відображає конкретні вимоги продавців і покупців до базового активу.

У ф’ючерсному контракті всі параметри стандартизовані і регламентуються Правилами біржової торгівлі. Погоджуються в контракті тільки дві умови: ціна і позиція, тобто строк поставки базового активу. Однак на товарних біржах, як правило, позиція (строк поставки) по основному асортименту біржового товару також регламентована, тому, практично, у типовому контракті погоджується тільки ціна.

Стандартизація основних параметрів ф’ючерсного контракту, що є в обігу на біржовому товарному ринку, передбачає наступні параметри контракту: обсяг базового активу, що охоплюється одним контрактом (лот даного контракту); якісний стандарт азового активу; базис поставки активу; строк завершення контракту (тривалість, довжина позиції); останній день торгівлі ф’ючерсними контрактами; останній день поставки базового активу при реалізації ф’ючерсного контракту.

За таких умов стандартизації при укладанні ф’ючерсної угоди погоджується тільки ціна, яка фіксується на момент укладання біржового контракту.

Крім стандартизації якісних і кількісних параметрів ф’ючерсного контракту повній уніфікації підлягають організаційно-розрахункові заходи, а саме: форма оплати; гарантії виконання; санкції за порушення умов контракту; порядок арбітражу тощо.

Стандартизація і уніфікація ф’ючерсного контракту забезпечує йому знеосібленість на ф’ючерсному ринку, завдяки чому продавці і покупці можуть обмінювати один контракт на інший або  перекладати свої зобов’язання відносно поставки чи покупки реального активу

Характерним для ф’ючерсних контрактів є те, що поставка товару може здійснюватися впродовж обумовленого контрактом періоду. Вибір для поставки базового активу в межах обумовленого ним строку виконання надається продавцю. Покупець може вимагати обов’язкової поставки тільки в останню декаду встановленого строку.

В процесі обігу ф’ючерсного контракту на біржовому ринку може виникати ситуація, коли покупець вимагає поставки базового активу, а реальний товар відсутній у продавця. Таку поставку протягом 5 днів здійснює сама біржа, купуючи цінні папери відповідних характеристик за ціною, яка сформувалася на біржовому ринку за рахунок продавця.

39.   Опціон.

Опціон - це похідний цінний папір, що засвідчує право його держателя купити, продати чи відмовитися від угоди стосовно цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і протягом терміну, що ним передбачено.

Опціон є одним із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках.

Розрізняють американський опціон - право держателя може бути реалізоване будь-коли протягом опціонного строку і європейський опціон - реалізується лише після настання терміну виконання зобов'язань.

Продавець опціону зобов'язаний забезпечити безумовне і безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

=> Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на такі види (європейські опціони):

а) опціон на продаж, або опціон продавця чи опціон пут (PUT options) - дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною певного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону;

б) опціон на купівлю, або опціон покупця чи опціон кол (CALL options) - дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Опціон на відміну від ф'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною". В той час коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продавця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли ситуація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'язані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отримує від покупця винагороду - премію, яку називають ціною опціону. Ціна активу, що зафіксована в опціонному контракті, за якою буде продано актив, називають страйковою ціною, абоціною виконання.

Як і на ринку ф'ючерсів, на ринку опціонів проводять операції дві основні категорії учасників: хеджери і спекулянти. Фінансові посередники (спекулянти), як правило, не займаються купівлею-продажем окремих опціонів, а реалізують опціонні стратегії (позиції), які полягають у формуванні портфеля опціонів з різноманітними характеристиками.

Існують дві стратегії (позиції) за опціоном, котрі займають учасники опціонного контракту:

1) довга позиція за опціоном, тобто позиція покупця опціону означає купівлю опціонів CALL та PUT;

2) коротка позиція за опціоном, тобто позиція продавця опціону - продаж відповідних опціонів.

=> Залежно від типів стратегій і позицій у певних сполученнях розрізняють такі види опціонів:

а) довгий кол і короткий кол;

б) довгий пут і короткий пут.

Як було визначено вище, опціонні угоди укладаються як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Біржовий опціонний контракт - це дериватив, згідно з яким на біржовому ринку одна сторона контракту (покупець опціону) має право, але не зобов'язання, купити (у разі call-опціону) чи продати (у разі put-опціону) фіксовану кількість відповідних базових активів за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди (ціна виконання опціону). Друга сторона контракту (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних базових активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю-продаж базового активу. Покупець опціону сплачує продавцю премію у грошовій формі за дане йому право на реалізацію опціону. Опціонні угоди укладаються на тих самих біржах, що й інші строкові угоди, хоча існують також спеціальні біржі для опціонів, наприклад, Чикагзька біржа опціонів.

У біржовій торгівлі опціонами велику роль відіграють клірингові палати, а на позабіржовому ринку - брокерські контори, які виступають посередниками при укладанні опціонних угод, а також фірми-індосанти, які виступають гарантами виконання сторонами своїх обов'язків.

Посередницькі та індосанторські функції не завжди розділені. Іноді їх виконує одна брокерська фірма або взагалі контракт укладається без посередників. Частіше це відбувається між партнерами, що мають давні фінансові зв'язки та першокласну кредитну історію.

40.  Правова характеристика господарського договору на постачання електричної енергії.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу - це договір за яким одна сторона (постачаль­ник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонен­тові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а спожи­вач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Сторони договору - постачальник, споживач (абонент). Спожи­вачами енергетичних ресурсів є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Постачальниками енер­горесурсів можуть бути суб'єкти господарювання, які мають від­повідні ліцензії на постачання теплової енергії, централізоване во­допостачання, постачання природного газу, постачання електрич­ної енергії (ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 13 Закону України «Про електроенер­гетику», ст. 6 Закону України «Про питну воду та питне водопоста­чання» тощо).

Види договорів. Враховуючи види енергетичних та інших ре­сурсів, а також особливості правового регулювання їх поставки, можна виокремити такі види договорів постачання - електричної енергії, теплової енергії, газу, питної води, тепла та інших енерге­тичних ресурсів.

Правова характеристика договору - двосторонній, консенсусальний, оплатний.

Правове регулювання договору. Відповідно до ст. 714 ЦК Украї­ни до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами че­рез приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. До нор­мативних актів, які регулюють відносини з постачання енергетич­них та інших ресурсів, зараховують: ГК України (статті 275-277), закони «Про електроенергетику», «Про заходи, спрямовані на за­безпечення сталого функціонування підприємств паливно-енерге­тичного комплексу», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про енергозбереження», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про теплопостачання», Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, Правила надання населенню послуг з газопостачання, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 476, Правила користування електричною енергією для населення, затвердже­ні постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357, Правила надання послуг з централізованого опалення, по­стачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені по­становою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 та іншими нормативними актами.

Істотні умови - предмет договору - енергетичні та інші ре­сурси (ст. 714 ЦК України), а також інші умови, визначені норма­тивними актами. Так, відповідно до ст. 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання є: режим надання по­слуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водо­постачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і во­довідведення; права та обов'язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергетич­них ресурсів з найменуванням, передбаченим у державних стандар­тах або технічних умовах (ч. З ст. 275 ГК України). Відповідно до ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі, якщо енергія виділя­ється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності ви­робничих можливостей у енергопостачальника.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження пе­реліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (ч. 3 ст. 276 ГК України).

Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, підлягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію абонентом не вибрано або недоодержано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недоодер­жаної енергії здійснюється за погодженням сторін. Основним обліко­вим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів про­тягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протя­гом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень (частини 4, 5 ст. 276 ГК України).

Ціна та порядок оплати - ціна на поставку енергетичних та інших ресурсів може встановлюватися як договором, так і норма­тивними актами. Так, ціни і тарифи на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України встанов­люються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про вста­новлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих ор­ганів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25 грудня 1996 р. № 1548, на виконання пункту 7 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо енергозабезпечення спожи­вачів» від 28 грудня 2005 р. № 577-р. Національна комісія регулю­вання електроенергетики України своєю постановою від 8 червня 2006 р. № 739 затвердила роздрібні ціни на газ природний, що вико­ристовується для потреб населення.

Для оплати постачання електроенергії встановлюються регульо­вана та (або) визначена відповідно до нормативно-правових актів Національної комісії регулювання електроенергетики України ціна (сукупність цін відповідно до часу доби) на певні види товарів чи по­слуг. Національна комісія регулювання електроенергетики Украї­ни своєю постановою від 10 березня 1999 р. № 309 затвердила тари­фи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), установлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосо­вуватися планові платежі з подальшим перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. У разі, якщо або­нент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одер­жаної енергії (ст. 276 ГК України). Порядок оплати також регу­люється правилами поставки окремих енергоресурсів.

Так, відповідно до п. 17 Правила надання населенню послуг з га­зопостачання, розрахунковим періодом для визначення розміру оп­лати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вно­ситься не пізніше ніж 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Права та обов'язки сторін за договором установлюються окре­мими нормативними актами, які регулюють поставку окремих видів енергетичних та інших ресурсів. Так, відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 476) споживач має право на: безперервне отримання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором; якісне і своєчас­не технічне обслуговування та усунення пошкоджень внутрішньо-будинкових систем газопостачання і дворових газопроводів; отри­мання послуг з монтажу, технічного обслуговування та ремонту газових приладів і пристроїв, лічильників газу за своєю заявкою; перевірку якісних показників газу та якості надання послуг; змен­шення розміру плати у разі погіршення якісних показників газу та зниження тиску газу; отримання інформації щодо тарифів на поста­чання і транспортування газу, ціни газу, порядку плати за спожи­тий газ, переліку послуг із газопостачання і виконавців послуг, розміру плати за виконання додаткових робіт, правил підключення до газових мереж та методику розрахунку плати за підключення до газових мереж, нормативних та фактичних параметрів якісних по­казників газу та його тиску у газовій мережі тощо; розірвання дого­вору та (або) відшкодування збитків згідно з Порядком відшкоду­вання збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок по­рушення газопостачальною або газотранспортною організацією Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених НКРЕ від 29 травня 2003 р. № 476; повне припинення газопостачан­ня як в опалювальний, так і міжопалювальний період на підставі письмової заяви; часткове припинення газопостачання шляхом відключення опалювальних приладів і пристроїв як в опалюваль­ний, так і міжопалювальний період на підставі письмової заяви; проведення перерахунку за період не більш як 6 місяців у разі тим­часової відсутності за основним місцем проживання споживача або членів його сім'ї чи за фактично надані послуги з газопостачання у разі відсутності лічильника газу за умови подання у місячний строк до газопостачальної (газотранспортної) організації письмової заяви з відповідними підтвердними документами.

Правила надання населенню послуг з газопостачання поклада­ють на споживача такі обов'язки: укласти договір; пройти інструк­таж з безпечного користування газом у побуті, у тому числі ознайо­митися з інструкцією з правил безпечного користування газовими приладами і пристроями; виконувати вимоги Правил безпеки сис­тем газопостачання; своєчасно вносити плату за надані послуги з га­зопостачання; невідкладно повідомляти аварійно-диспетчерську службу газотранспортної організації про всі недоліки в роботі систе­ми газопостачання; у разі відсутності лічильника газу письмово повідомляти не пізніше ніж у місячний строк газопостачальну ор­ганізацію про всі зміни щодо видів споживання природного газу; раціонально використовувати газ, обережно поводитися з газовими приладами і пристроями; забезпечувати збереження і цілість лічильників газу та пломб на них; утримувати у разі проживання в приватному будинку димові та вентиляційні канали в технічно справному стані (своєчасно проводити їх очищення та перевірку), здійснювати вентиляцію підвальних приміщень та герметизацію вводів інженерних комунікацій (для води, тепла, електрокабелів то­що); не пізніше ніж за 7 днів до звільнення приміщення або повного припинення газопостачання письмово повідомити газопостачальну (газотранспортну) організацію про розірвання договору та розраху­ватися за послуги з газопостачання; безперешкодно допускати до своїх житлових та підсобних приміщень, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представників газопостачаль­ної (газотранспортної) організації після пред'явлення ними відповідних службових посвідчень для: відключення та заміни газо­вих приладів і пристроїв, усунення порушень і несправностей в їх роботі, проведення технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем газопостачання і дворових газопроводів, перевірки пока­зань лічильників газу, наявності та цілості пломб на них; демонта­жу або монтажу лічильників газу, пов'язаного з проведенням їх планової повірки; встановлення лічильника газу, що здійснюється з ініціативи та за кошти газопостачальних (газотранспортних) ор­ганізацій або за рахунок інших джерел.

Постачальник - газопостачальна організація має право: припи­няти постачання газу споживачеві у разі порушення строків оплати послуг з газопостачання та самовільного використання газу спожи­вачем; вимагати від споживача відшкодування збитків згідно з По­рядком відшкодування збитків, завданих газопостачальній або га­зотранспортній організації внаслідок порушення споживачем при­родного газу цих Правил; установлювати споживачам лічильники газу за власний рахунок. Газотранспортна організація має право: перевіряти стан лічильників газу, а також цілість пломб на них та на газових приладах і пристроях, відключених від системи газопос­тачання; припиняти постачання газу споживачеві у випадках, пе­редбачених Правилами; вимагати від споживача відшкодування збитків згідно з Порядком відшкодування збитків, завданих газопо­стачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил; установлювати споживачам лічильники газу за власний рахунок. Він зобов'язаний: забезпечити безперервне постачання газу з відповідними якісними показниками в порядку, передбаченому договором; неухильно дотримуватися ви­мог Правил безпеки систем газопостачання; публікувати в засобах масової інформації детальну інформацію про зміну роздрібних цін на газ за 5 днів до введення їх у дію та перелік послуг, що надають­ся споживачеві і вартість яких включена до тарифу на постачання природного газу; надавати інформацію щодо тарифів на постачання газу, ціни газу, порядку плати за спожитий газ, переліку послуг з газопостачання і виконавців послуг, розміру плати за виконання до­даткових робіт, правил підключення до газових мереж та методики розрахунку плати за підключення до газових мереж, нормативних та фактичних параметрів якісних показників газу та його тиску в газовій мережі тощо; видавати споживачеві безоплатно бланки до­говорів, розрахункові книжки з бланками квитанцій та платіжні до­кументи встановленого зразка; самостійно протягом місяця від мо­менту виявлення факту невідповідності фактичних якісних показ­ників газу нормативним величинам або від моменту перерви у на­данні послуг з газопостачання здійснити споживачеві перерахунок розміру плати за неякісні або ненадані послуги з газопостачання, повідомивши його про це протягом 10 календарних днів; припиняти (відновлювати) газопостачання для опалення житла, якщо закінчився (настав) опалювальний період (у разі письмової заяви споживача газопостачання в міжопалювальний період не припи­няється); укласти договір зі споживачем; відкрити в уповноважено­му банку розподільний рахунок для зарахування грошей за спожи­тий природний газ та зазначити його номер у договорі; у випадку пе­рерахування споживачами грошей за спожитий природний газ на інші рахунки газопостачальної організації (крім розподільного) по­вернути їх за заявою споживача або з власної ініціативи в триден­ний строк від моменту надходження; проводити не менше ніж один раз на 6 місяців контрольне зняття показань лічильників газу у спо­живачів відповідно до затверджених графіків; у разі відсутності лічильника газу та надання споживачем відповідних підтвердних документів провадити перерахунок розміру плати за послуги з газо­постачання у таких випадках (тимчасової відсутності за основним місцем проживання споживача або членів його сім'ї, письмове повідомлення споживачем у місячний строк про зміни щодо видів споживання природного газу).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про електроенергетику» споживачі електричної енергії мають право на: підключення до еле­ктричної мережі у разі виконання правил користування електрич­ною енергією; вибір постачальника електричної енергії; отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання; отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами; відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення його прав, згідно з законодавством.

Споживач енергії зобов'язаний: додержуватися вимог норматив­но-технічних документів та договору про постачання енергії; гаран­тувати експлуатацію енергетичних установок споживача та їх на­лежний технічний стан; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника (підприємства, що здійснює передачу електричної енергії), до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку; у разі споживання електрич­ної енергії понад договірну величину за розрахунковий період спла­чувати енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) та нести інші обов'язки встановлено нормативними актами (ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»).

Права та обов'язки споживачів теплової енергії та теплопоста­чальної організацій встановлено статтями 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», споживачів питної води та підприємств питного постачання - статтями 22, 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачів електричної енергії та енергопостачальників - статтями 24-26 Закону України «Про еле­ктроенергетику» тощо.

Відповідальність сторін договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу встановлюється дого­вором і нормативними актами. Так, відповідно до Правил користу­вання електричною енергією для населення енергопостачальник не­се відповідальність: у розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії у разі тимчасового припинення елек­тропостачання з вини енергопостачальника; сплачує 25 % вартості енергії у разі відпуску споживачу електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у дого­ворі; у разі неповернення в триденний термін споживачу електрич­ної енергії коштів, сплачених ним за електричну енергію на інші ра­хунки, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету Ук­раїни як санкція за скоєне правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бю­джету України не звільняє енергопостачальника від повернення цих коштів споживачу електричної енергії. Енергопостачальник не несе відповідальності за тимчасове припинення постачання електричної енергії, постачання електричної енергії, параметри якості якої не відповідають показникам, зазначеним у договорі, або за шкоду, за­подіяну споживачу, якщо доведе, що вони виникли не з його вини, а внаслідок дії обставин непереборної сили або з вини споживача (пункти 43-47 Правил). Відповідальність суб'єктів господарюван­ня - юридичних осіб за правопорушення у сфері теплопостачання встановлюється ст. 31 Закону України «Про теплопостачання».