Інститут права та суспільних відносин вищого навчального закладу Університет “УКРАЇНА”

Кафедра цивільного, господарського та кримінального права

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

«Правомірна поведінка»

Виконала:

Студентка 1 курсу

Групи ПЗ 11

спеціальності:

«Правознавство»

Клименко Ірина Ігорівна

Перевірив:

кандидат юридичних наук ,доцент

Київ – 2014

Зміст

Вступ………………………………………………………..3

Розділ 1.:Поведінка……………………………………………….5

Розділ 2.:Правова поведінка…………………………….………..6

Розділ 2.1:Поняття правової поведінки та її ознаки……………6

Розділ 2.2:Види правової поведінки…………………………….7

Розділ 3:Правомірна поведінка…………………………………..8

Розділ 3.1:Поняття правомірної поведінки та її ознаки……….8

Розділ 3.2:Склад і вид правомірної поведінки…………………12

Розділ 4:Причини нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві…………………………………………………………...14

Розділ 5:Роль правомірної поведінки……………………………16

Розділ 6:Висновок…………………………………………………18

Розділ 7:Використана література……………………………...…19

Вступ

Серед найважливіших проблем, що постали перед юридичною наукою і практикою в процесі побудови в Україні громадянського суспільства і правової держави, є проблема правової поведінки особи.

В юридичній науці не приділялося належної уваги особливостям і формам правової поведінки. Протягом багатьох років розвивалася теорія соціально-правової активності особи, що спрямована на побудову ідеальних моделей поведінки, без урахування особливостей української соціально-правової дійсності.

Правова поведінка у вітчизняній правовій науці як правовий феномен не виступала предметом спеціальних досліджень в межах загальної теорії права, і лише деякі її аспекти вивчалися на рівні галузевих юридичних наук. Оскільки суспільні відносини постійно ускладнюються, спостерігається зростання правомірних форм поведінки. Чергування дій та бездіяльності пояснюється різноманітністю соціальних цілей, шляхів і засобів їх досягнення, зміною методів правового регулювання і наданням суб’єктам різних правових можливостей. Соціальна значимість правомірної поведінки безсумнівна через те, що час від часу зачіпає права й законні інтереси інших осіб, суспільства й держави в цілому.

Актуальність обраної теми визначається не тільки недостатнім рівнем її наукової розробки. Дослідження правомірної поведінки одночасно сприяє розкриттю факторів, що формують життєву позицію, особистісне сприйняття чинної правової системи та визначають лінію правової поведінки особи. Це дає змогу доповнити існуючі знання і дані, отримані в процесі вивчення правомірної поведінки, виявити невирішені, спірні питання і, таким чином, сприяти подальшому розвитку теорії правової поведінки, змінити негативний погляд науковців на проблеми правомірної поведінки тощо.

Проблема правової поведінки особи є багатоаспектною і це обумовило необхідність вивчення і узагальнення робіт вітчизняних учених та зарубіжних авторів — юристів, філософів, соціологів, психологів, різноманітного теоретичного матеріалу, законодавства.

Метою курсової роботи є розробка теоретичних основ правомірної поведінки та розкриття її практичної значимості. Реалізація поставленої мети зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

- охарактеризувати поняття та види правової поведінки;

- проаналізувати й узагальнити існуючі в науковій літературі підходи погляди на проблему правомірної поведінки;

- визначити і класифікувати види правомірної поведінки;

Об’єктом курсової роботи є суспільні відносини, сукупність певних дій, що викликають зміни в оточуючому світі.

Предметом курсової роботи є правова поведінка суб’єктів права.

Розділ 1. Поведінка

Поведінка людини є одним із видів людської діяльності, вона не тільки спрямована на безпосереднє задоволення різних потреб, а й зорієнтована на досягнення певних інтересів (суспільних, державних, особистих, національних тощо), відповідної позиції у сфері суспільних відносин, вона є зовнішньою системою дій, в основі якої покладені внутрішні прагнення людини.

Поведінка має соціальний характер і визначається як сукупність певних дій, що викликають зміни у оточуючому світі чи у самому суб'єкті. У даному визначенні на першому місці перебуває саме суспільна цінність дій суб'єкта.

Енциклопедична література під поведінкою людини розуміє систему взаємопов'язаних дій, здійснюваних суб'єктами, що вимагають його взаємодії із середовищем з метою реалізації певної функції.

Поведінка — це багатоаспектна категорія, яка включає в себе наступні ознаки: це аспект діяльності чи спілкування, які відображають внутрішній стан людини; це поведінка, що фіксується органами відчуття інших суб'єктів; вона є соціально значущою; вона контролюється волею людини.

Поведінка людини може регулюватись нормами права або бути поза сферою цього регулювання (відносини дружби, заняття музикою тощо).

Ряд авторів виділяють так звану девіантну поведінку — поведінка, яка не відповідає прийнятим у суспільстві стандартам на даному етапі розвитку, але у майбутньому може їм відповідати.

Заслуговує на увагу позиція науковців, які виділяють нормативну поведінку, під якою розуміють таку поведінку, яка врегульована будь-яким видом соціальних норм — звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.

Нас цікавить поведінка, яка регулюється нормами права та отримала назву «правова поведінка».

У юридичній літературі під правовою поведінкою розуміють соціально значиму, усвідомлену поведінку індивідуальних чи колективних суб'єктів, врегульовану нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.

Даної точки зору щодо поняття правової поведінки дотримуються і українські науковці. Так О. Скакун зазначає, що правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомо-вольового характеру, врегульована нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.

Розділ 2. Правова поведінка

Розділ 2.1 Поняття правової поведінки та її ознаки

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або бездіяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

З формально-юридичної точки зору соціальна поведінка є правовою, якщо вона регламентується нормами права. Умови й ознаки правової поведінки можуть бути прямо описані в текстах правових документів або в останніх передбачено якісь інші заходи щодо моделювання правової поведінки.

Правовій поведінці притаманні ряд ознак:

— соціальна значущість — це оцінка поведінки суб'єктів з точки зору сукупності її соціальної характеристики. Вчинки людей перебувають у сфері суспільних відносин. Вони певним чином впливають на них та одночасно породжують відповідну реакцію оточуючого середовища залежно від того, чи є вони соціально корисними, чи суспільно шкідливими, або, навіть, небезпечними;

— суб'єктивізм — тобто ставлення особи до своїх дій та наслідків, які вони породжують. Суб'єкти мають певний рівень свідомості та волі, вони здатні управляти своїми вчинками відповідно до тих цінностей, які склалися у даному суспільстві та норм, що в ньому існують;

— регламентованість поведінки нормами права — тобто за допомогою норм права впроваджується у життя суспільно корисна поведінка та витісняється небажана. Регулятивна функція права передбачає вплив на поведінку суб'єктів права у процесі регулювання суспільних відносин. Правомірна поведінка повинна відповідати тим вимогам, які містяться у нормі права. Остання містить основні цілі, умови, форми поведінки суб'єктів, які є найбільш важливими для суспільства чи соціальної групи;

— підконтрольність поведінки державі — держава контролює діяльність суб'єктів суспільного життя залежно від соціальної значимості вчинків. Держава через свої структури гарантує діяльність суб'єктів, створюючи відповідні умови, застосовуючи у необхідних випадках засоби примусу чи заохочення, тощо;

— здатність правової поведінки породжувати юридичні наслідки. Поведінка суб'єктів надзвичайно різноманітна. Вона має різні форми вияву, мотиви та наслідки. Норми права можуть дозволяти (уповноважуючі норми), забороняти (забороняючі норми) чи зобов'язувати (зобов'язуючі норми) суб'єктів до певної поведінки. Поведінка, яка не заборонена нормою права, є правовою. Деякі вчинки не заборонені нормою права, але не тягнуть юридичних наслідків, оскільки є юридично нейтральними (заняття спортом, музикою тощо).