2. Вікові особливості розвитку системи кровообігу.

В процесі росту і розвитку дітей значно змінюється анатомічна будова і фізіологічні властивості їхньої серцево-судинної системи. Розвиток серцево-судинної системи відбувається нерівномірно.

У ембріональний період основні структури серця формуються рано, вже на 3-му тижні воно функціонує під впливом власного ритму синусного вузла. Серце у дітей відносно більше, ніж у дорослої людини – 0,48-0,52% загальної маси тіла. Найінтенсивніше росте серце на першому році життя. До 8 місяців маса серця збільшується вдвічі; до 3 років – втричі, до 5 років – в чотири рази, а в 16 років – в одинадцять разів. У дітей м’язові волокна тоненькі, мають менше міофібрил. З 7 до 12 років ріст серця сповільнюється і відстає від темпів росту тіла. В період статевого дозрівання приріст маси серця знову збільшується. Ріст і диференціювання елементів серця закінчується у 18-20 років.

Маса серця у хлопчиків у перші роки життя більше, ніж у дівчат. У 12-13 років настає період посиленого росту серця у дівчат і його маса стає більшою, ніж у хлопчиків. До 16 років серце дівчат знову починає відставати в масі від серця хлопчиків.

Поряд із збільшенням маси і об’єму серця змінюється його положення в грудній клітці, диференціюються клітини серця, удосконалюється нейрогуморальна регуляція діяльності всієї серцево-судинної системи.

Особливості діяльності системи кровообігу дітей тісно пов’язані з інтенсивністю обміну речовин. Підвищена потреба організму дітей в кисні задовольняється в основному відносно більшим, ніж у дорослих, хвилинним об’ємом крові, необхідна величина якого досягається за рахунок високої частота серцевих скорочень. Частота серцевих скорочень у новонароджених поступово зменшується з 140 уд∙хв^-1 до 100 уд∙хв^-1 в 5 років, в 7 років вона становить 90 уд∙хв^-1, в 10 років – 85 уд∙хв^-1, в 15 років – 70 уд∙хв^-1. Високий ритм серцевих скорочень у дітей пов’язаний із переважанням тонусу симпатичних нервів над тонусом блукаючого.

Максимальна частота серцевих скорочень, яка може бути досягнута при максимальних аеробних навантаженнях, з віком поступово знижується. Так, типові величини максимальної частоти серцевих скорочень у 10-річних хлопчиків і дівчаток - 210 уд∙хв^-1, у 25-річних чоловіків і жінок - 195 уд∙хв^-1, у 50-річних - 175 уд∙хв^-1, у 65-річних - 165 уд∙хв^-1, у 70-річних і старше -155 уд∙хв^-1.

Значних змін зазнає і електрична активність серця. Амплітуда зубців і тривалість електрокардіограми збільшуються. У шкільному віці електрокардіограма більшості дітей характеризується зменшенням зубців Р і Q. У зв’язку з розвитком міокарда м’язового шлуночка значно збільшується зубець R. Комплекс Q, R, S може бути багатофазним, в ньому переважає зубець R.

Показники електрокардіограми стабілізуються тільки після завершення статевого дозрівання (у 16-18 років). У дітей кров’яний тиск значно нижчий, ніж у дорослих. Це пояснюється тим, що у дітей ширше просвіт кровоносних судин і краща їхня еластичність. Артеріальний тиск з віком збільшується. У дітей дошкільного віку, артеріальний тиск знаходиться в межах 81-90 мм.рт.ст (систолічний тиск) і 52-61 (діастолічний тиск). З 7 до 11 років артеріальний тиск трохи підвищується (на 9-14 мм.рт.ст.). В період статевого дозрівання (12-15 років у дівчат і 13-16 років у хлопців) спостерігається стрибок артеріального тиску: систолічного тиску до 130 і діастолічного тиску до 90 мм.рт.ст. У 16-18 років артеріальний тиск досягає величини дорослої людини.

У період статевого дозрівання ріст серця випереджає ріст кровоносних судин. Це відбивається на величині артеріального тиску, деколи спостерігається так звана юнацька гіпертонія, оскільки нагнітальна сила серця зустрічає опір з боку відносно вузьких кровоносних судин, а маса тіла в цей період значно збільшується. Такий підвищений тиск, як правило, носить тимчасових характер. Проте юнацька гіпертонія вимагає обережності при дозуванні фізичних навантажень. Ударний об’єм і хвилинний об’єм кровотоку з віком збільшуються, але величина їх значною мірою залежить від загального фізичного розвитку дітей. Слід зазначити, що відносна їх величина вища, ніж у дорослих, що пов’язано з більш інтенсивним обміном речовин.

Значні зміни функціональних показників діяльності серця, що спостерігаються у пубертатному періоді, відбивають динаміку морфологічної і функціональної перебудови організму при переході його від дитячого віку до зрілого. Цей період характеризується значною функціональною рухливістю діяльності серця, часто не відповідністю реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження, появою функціональних розладів.

Низькою ефективність характеризується робота серцево-судинної системи у дітей і підлітків порівняно з дорослими. Це пояснюється тим, що хвилинний об’єм крові у дітей збільшується за рахунок підвищенням частоти серцевих скорочень, у дорослих це відбувається за рахунок ударного об’єму крові. Таким чином серце дітей за однакової величини фізичного навантаження має менше часу для відпочинку, що обумовлює швидку їх стомлюваність і невелику фізичну працездатність. Чим молодші діти, тим більш вираженою є ця реакція.

Аналогічна реакція серцево-судинної системи на фізичне навантаження спостерігається і серед тренованих і нетренованих дітей. У дітей, які систематично займаються фізичними вправами хвилинний об’єм крові зростає за рахунок збільшення ударного об’єму і у меншій мірі, за рахунок ЧСС. Виявляється й інша особливість: час відновлення гемодинамічних показників у тренованих учнів коротший, ніж у нетренованих.

Нормальною вважається реакція серцево-судинної системи нетренованих дітей і підлітків на дозоване фізичне навантаження (20 присідань за 30 с або 60 підскоків), коли частота серцевих скорочень зростає не більше, ніж на 100%, систолічний тиск – 30-40%, діастолічний тиск зменшується – 10-15%, пульс повертається до вихідних величин через 2-3 хв. після її завершення. Якщо СТ падає, ДТ зростає, зменшується УО, довго затримується відновний період, з’являється задуха, головокружіння, прискорюється пульс, то подібна реакція свідчить про те, що для серцево-судинної системи дане навантаження є великим і воно повинно бути обмежене. Аналогічна реакція у тренованих юних спортсменів може свідчити про перетренованість організму.

Статичне навантаження (до нього належить і підтримання пози) на відміну від динамічного підвищує як систолічний тиск, так і діастолічний тиск. При цьому на початку навчального року зміни гемодинамічних показників менше виражені, ніж у кінці року. Тривале підтримання певного положення тіла супроводжується у школярів спазмом артеріол, що спричинює підвищення артеріального тиску. Збільшення рухової активності в режимі навчальних занять – один із шляхів профілактики в учнів захворювань серцево-судинної системи, зокрема розвитку гіпертонії.

Вікові особливості реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження.

У міру зростання і розвитку серцево-судинної системи змінюються і її реакції у дітей і підлітків на фізичне навантаження. Вікові особливості цих реакцій виразно проявляються як при постановці спеціальних функціональних проб, спрямованих на виявлення стану серцево-судинної системи, так і в процесі виконання фізичних вправ, суспільно корисної, продуктивної праці.

На динамічну фізичне навантаження діти і підлітки реагують підвищенням частоти серцевих скорочень, максимального артеріального тиску (ударного об'єму). Чим молодші діти, тим в більшій мірі, навіть найменшу фізичне навантаження, вони реагують підвищенням частоти пульсу, меншим збільшенням ударного об'єму, забезпечуючи приблизно однаковий приріст хвилинного об'єму.

Діти і підлітки, які систематично займаються фізичною культурою, постійно виконують суспільно корисні роботи при строгому нормуванні фізичних навантажень, тренують серце, підвищують його функціональні можливості.

У юних спортсменів (16-18 років) після дозованого фізичного навантаження (20 присідань за 30 с або 60 підскоків) частота серцевих скорочень збільшується на 60-70%, максимальний артеріальний тиск підвищується на 25-30%, а мінімальне знижується на 20-25 %; пульс повертається до початкової частоті через 1,0-1,5 хв. Така реакція розцінюється як сприятлива. На аналогічну навантаження нетреновані підлітки реагують підвищенням частоти серцевих скорочень на 100%, максимального артеріального тиску на 30-40% і зниженням мінімального на 10-15%; пульс повертається до величин до навантаження через 2-3 хв після її завершення.

Важлива роль, яку виконує серце в організмі, диктує необхідність застосування профілактичних заходів, сприяючих його нормальній функції, що зміцнюють його, що оберігають від захворювань, які викликають органічні зміни клапанного апарату і самої серцевого м'яза. Заняття фізичною культурою і працею в межах вікових меж допустимих фізичних навантажень - найважливіша міра зміцнення серця.

Оскільки в різні вікові періоди у функціонуванні серцево-судинної системи відбуваються значні зміни вчителям фізичної культури необхідно здійснювати постійний контроль за функціональним станом серцево-судинної системи.