- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
- •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
- •3. Феномен опсонізації.
- •4. Система т-клітин.
- •5.Поняття про антигени.
- •6. Феномен лізису
- •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
- •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
- •9. Феномен аглютинації
- •10. Структура та функції антитіл
- •11. Основні характеристики антигенів
- •12. Феномен преципітації
- •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
- •15.Феномен цитотоксичності.
- •Активуючі рецептори природних кілерів
- •Механізм цитотоксичної дії
- •16.Схема антитілогенезу.
- •17.Функції системи комплементу.
- •18.Феномен специфічної затримки.
- •19.Властивості та функції макрофагів.
- •20. Імунологічна память
- •21. Видова антигенна специфічність
- •22. Субпопуляції т-клітин
- •23. Основні класи імуноглобулінів
- •24. Групова антигенна специфічність
- •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
- •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
- •26. Схема імунної відповіді
- •27. Гетероспецифічність антигенів
- •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
- •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
- •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
- •32. Поняття про циторецептори.
- •33. Гаптенспецифічність антигенів.
- •34. Види антигенної специфічності.
- •35. Алогенна інгібіція
- •36. Патологічна специфічність антигенів.
- •37. Аутоімунні хвороби
- •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
- •39. Біологічне значення антигенної специфічності
- •40.Унікальні особливості імунної системи.
- •41. Імунологічний механізм адаптації
- •42.Імуноглобуліни класу м
- •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
- •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
- •49. Причини розвитку хвороб
- •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
- •56. Генетична чужорідність антигенів
- •57. Анафілактичний шок
- •58. Головний комплекс гістосумісності
- •60. Значення фагоцитозу
- •61. Багатоклітинність та імунітет
- •62. Поняття про імунодефіцити
- •63. Комплекс антиген-антитіло
- •64. Гени головного комплексу гістосумісності
- •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
- •66. Антигенна детермінанта
- •67. Біологічне значення антигенної специфічності
- •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
- •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
- •70. Поняття імунологічної реактивності.
- •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
- •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
70. Поняття імунологічної реактивності.
Імунологічна реактивність-це здатність організма відповідати на дію антигенів утворенням антитіл і комплексом клітиних реакцій, специфічних по відношенню до даного антигенну. Є 2 механізми імунологічної реактивності:гуморальний і клітиний. Гуморальний тип імуної відповіді направлений на не клітині бактерії, віруси. Забезпечується утворенням антитіл(імуноглобулінів)-продуктів діяльності В-лімфоцитів. Клітиний тип імунної відповіді направлений на захист від внутрішньоклітинних інфекцій і мікозів, внклітиних паразитів і пухлиних клітин. забезпечується завдяки Т-лімфоцитам, що несуть специфічні рецептори до даного антигену.
71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
Система генів головного комплексу гістосумісності всіх ссавців характеризується полігенністю та поліморфізмом. Полігенність зумовлена існуванням у геномі кількох копій аналогічних генів, наприклад кількох β-ланцюгів HLA-DR. Полігенність дає можливість кожній особині мати достатній арсенал молекул МНС для представлення значної кількості різних білків.
Поліморфізм МНС ґрунтується на множинності алелів, тобто на наявності в популяції альтернативних варіантів генів кожного локусу. В процесі еволюції алельні форми генів можуть утворюватися внаслідок точкових мутацій, рекомбінацій, кросинговеру, конверсії генів та внаслідок перенесення послідовностей з генів, які «мовчать» і являють собою резервну генетичну інформацію.
Алельний поліморфізм МНС створюється в результаті змін в амінокислотній послідовності варіабельних доменів. Очевидно, зміни в цих доменах зумовлюють специфічність антигензв'язувальної порожнини. Поліморфізм МНС сприяє виживанню виду, оскільки дає змогу хоча б деяким особинам популяції бути стійкими проти певних збудників. Однак через велику кількість алелів МНС у популяції майже неможливо підібрати цілком сумісну пару донор — реципієнт для трансплантації органів.
72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
Домени, які не відрізняються у межах одного класу антитіл(ізотопу), називають Константними ділянками. В усіх легких ланцюгах є лише одна константна ділянка, тоді як важкі ланцюги залежно від ізотопу мають 3-4 константні ділянки.
Амінокінець як важкого, так і легкого ланцюгів складається із варіабельної ділянки, яка є унікальною для всіх молекул антитіл,синтезованих однією В-клітиною. Амінокислотна послідовність надає молекулі антитіла специфічної форми, що дає їй змогу взаємодіяти з антигеном. У межах варіабельної ділянки деякі амінокислоти є більш варіабельнішими, ніж інші,це гіперваріабельні ділянки. Гіперваріабельні ділянки називають ділянками компліментарності. Між гіперваріабельними ділянками можуть бути включені різні пептидні послідовності, які називають каркасними ділянками.