
- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
- •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
- •3. Феномен опсонізації.
- •4. Система т-клітин.
- •5.Поняття про антигени.
- •6. Феномен лізису
- •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
- •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
- •9. Феномен аглютинації
- •10. Структура та функції антитіл
- •11. Основні характеристики антигенів
- •12. Феномен преципітації
- •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
- •15.Феномен цитотоксичності.
- •Активуючі рецептори природних кілерів
- •Механізм цитотоксичної дії
- •16.Схема антитілогенезу.
- •17.Функції системи комплементу.
- •18.Феномен специфічної затримки.
- •19.Властивості та функції макрофагів.
- •20. Імунологічна память
- •21. Видова антигенна специфічність
- •22. Субпопуляції т-клітин
- •23. Основні класи імуноглобулінів
- •24. Групова антигенна специфічність
- •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
- •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
- •26. Схема імунної відповіді
- •27. Гетероспецифічність антигенів
- •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
- •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
- •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
- •32. Поняття про циторецептори.
- •33. Гаптенспецифічність антигенів.
- •34. Види антигенної специфічності.
- •35. Алогенна інгібіція
- •36. Патологічна специфічність антигенів.
- •37. Аутоімунні хвороби
- •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
- •39. Біологічне значення антигенної специфічності
- •40.Унікальні особливості імунної системи.
- •41. Імунологічний механізм адаптації
- •42.Імуноглобуліни класу м
- •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
- •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
- •49. Причини розвитку хвороб
- •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
- •56. Генетична чужорідність антигенів
- •57. Анафілактичний шок
- •58. Головний комплекс гістосумісності
- •60. Значення фагоцитозу
- •61. Багатоклітинність та імунітет
- •62. Поняття про імунодефіцити
- •63. Комплекс антиген-антитіло
- •64. Гени головного комплексу гістосумісності
- •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
- •66. Антигенна детермінанта
- •67. Біологічне значення антигенної специфічності
- •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
- •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
- •70. Поняття імунологічної реактивності.
- •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
- •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
58. Головний комплекс гістосумісності
Головний комплекс гістосумісності - це група генів і кодованих ними антигенів клітинної поверхні, які відіграють найважливішу роль в розпізнаванні чужорідного і розвитку імунної відповіді. Головний комплекс гістосумісності людини отримав назву HLA. HLA був відкритий в 1952 р. при вивченні антигенів лейкоцитів. Антигени HLA представляють собою глікопротеїди, що знаходяться на поверхні клітин і кодуються групою тісно зчеплених генів 6-ї хромосоми. Антигени HLA відіграють найважливішу роль у регуляції імунної відповіді на чужорідні антигени і самі є сильними антигенами. Антигени HLA поділяються на антигени класу I і антигени класу II. Антигени HLA класу I необхідні для розпізнавання трансформованих клітин цитотоксичними Т-лімфоцитами. Найважливіша функція антигенів HLA класу II - забезпечення взаємодії між Т-лімфоцитами і макрофагами в процесі імунної відповіді. Т-хелпери розпізнають чужорідний антиген лише після його переробки макрофагами, з'єднання з антигенами HLA класу II і появи цього комплексу на поверхні макрофага. Здатність Т-лімфоцитів розпізнавати чужорідні антигени тільки в комплексі з антигенами HLA називають обмеженням по HLA. Визначення антигенів HLA класів I і II має велике значення в клінічної імунології і використовується, наприклад, при підборі пар донор-реципієнт перед трансплантацією органів. Відкриття MHC відбулося при дослідженні питань внутрішньовидової пересадки тканин. Генетичні локуси, відповідальні за відторгнення чужорідних тканин, утворюють в хромосомі область, названу головним комплексом гістосумісності (MHC) (англ. major histocompatibility complex). Потім, спочатку в гіпотетичній, на підставі клітинної феноменології, а потім в експериментально добре документованої формі з використанням методів молекулярної біології було встановлено, що Т-клітинний рецептор розпізнає не власне чужорідний антиген, а його комплекс з молекулами, контрольованими генами головного комплексу гістосумісності. При цьому і молекула MHC і фрагмент антигену контактують з ТКР. MHC кодує два набори високополіморфних клітинних білків, названих молекулами MHC класу I і класу II. Молекули класу I здатні зв'язувати пептиди з 8-9 амінокислотних залишків, молекули класу II - дещо довші. Високий поліморфізм молекул MHC, а також здатність кожної антигенпрезентующими клітини (АПК) експресувати декілька різних молекул MHC забезпечують можливість презентації T-клітинам безлічі самих різних антигенних пептидів. Слід зазначити, що хоча молекули MHC і називаються зазвичай антигенами, вони проявляють антигенность тільки в тому випадку, коли розпізнаються імунною системою не власного, а генетично іншого організму, наприклад, при алотрансплантації органів. Наявність у МНС генів, більшість з яких кодує імунологічно значимі поліпептиди, змушує думати, що цей комплекс еволюційно виник і розвивався спеціально для здійснення імунних форм захисту. Існують ще й молекули MHC класу III, але молекули MHC класу I і молекули MHC класу II є найбільш важливими в імунологічному сенсі.