
- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
- •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
- •3. Феномен опсонізації.
- •4. Система т-клітин.
- •5.Поняття про антигени.
- •6. Феномен лізису
- •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
- •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
- •9. Феномен аглютинації
- •10. Структура та функції антитіл
- •11. Основні характеристики антигенів
- •12. Феномен преципітації
- •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
- •15.Феномен цитотоксичності.
- •Активуючі рецептори природних кілерів
- •Механізм цитотоксичної дії
- •16.Схема антитілогенезу.
- •17.Функції системи комплементу.
- •18.Феномен специфічної затримки.
- •19.Властивості та функції макрофагів.
- •20. Імунологічна память
- •21. Видова антигенна специфічність
- •22. Субпопуляції т-клітин
- •23. Основні класи імуноглобулінів
- •24. Групова антигенна специфічність
- •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
- •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
- •26. Схема імунної відповіді
- •27. Гетероспецифічність антигенів
- •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
- •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
- •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
- •32. Поняття про циторецептори.
- •33. Гаптенспецифічність антигенів.
- •34. Види антигенної специфічності.
- •35. Алогенна інгібіція
- •36. Патологічна специфічність антигенів.
- •37. Аутоімунні хвороби
- •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
- •39. Біологічне значення антигенної специфічності
- •40.Унікальні особливості імунної системи.
- •41. Імунологічний механізм адаптації
- •42.Імуноглобуліни класу м
- •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
- •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
- •49. Причини розвитку хвороб
- •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
- •56. Генетична чужорідність антигенів
- •57. Анафілактичний шок
- •58. Головний комплекс гістосумісності
- •60. Значення фагоцитозу
- •61. Багатоклітинність та імунітет
- •62. Поняття про імунодефіцити
- •63. Комплекс антиген-антитіло
- •64. Гени головного комплексу гістосумісності
- •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
- •66. Антигенна детермінанта
- •67. Біологічне значення антигенної специфічності
- •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
- •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
- •70. Поняття імунологічної реактивності.
- •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
- •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
Имунная реакция организма может иметь различный характер, но всегда начинается с захвата антигена макрофагами крови и тканей или же со связывания со стромой лимфоидных органов. Нередко антиген адсорбируется также на клетках паренхиматозных органов. В макрофагах он может полностью разрушаться, но чаще подвергается лишь частичной деградации. В частности, большинство антигенов в лизосомах фагоцитов в течение часа подвергается ограниченной денатурации и протеолизу. Оставшиеся от них пептиды (как правило, два-три остатка аминокислот) комплексируются с экспрессированными на внешней мембране макрофагов молекулами МНС.
Макрофаги и все другие вспомогательные клетки, несущие на внешней мембране антигены, называются антигенпрезентирующими, именно благодаря им Т - и В-лимфоциты, выполняя функцию презентации, позволяют быстро распознавать антиген.
Иммунный ответ в виде антителообразования происходит при распознавании В-клетками антигена, который индуцирует их пролиферацию и дифференциацию в плазмоцит. Прямое воздействие на В-клетку без участия Т-клеток могут оказать только тимуснезависимые антигены. В этом случае В-клетки кооперируются с Т-хелперами и макрофагами. Кооперация на тимусзависимый антиген начинается с его презентации на макрофаге Т-хелперу. В механизме этого распознавания ключевую роль имеют молекулы МНС, так как рецепторы Т-хелперов распознают номинальный антиген как комплекс в целом или же как модифицированные номинальным антигеном молекулы МНС, приобретшие чужеродность. Распознав антиген, Т-хелперы секретируют g-интерферон, который активирует макрофаги и способствует уничтожению захваченных ими микроорганизмов. Хелперный эффект на В-клетки проявляется пролиферацией и дифференциацией их в плазмоциты. В распознавании антигена при клеточном характере иммунного ответа, кроме Т-хелперов, участвуют также Т-киллеры, которые обнаруживают антиген на тех антигенпрезентирующих клетках, где он комплексируется с молекулами МНС. Более того, Т-киллеры, обусловливающие цитолиз, способны распознавать не только трансформированный, но и нативный антиген. Приобретая способность вызывать цитолиз, Т-киллеры:
– связываются с комплексом антиген + молекулы МНС класса 1 на клетках-мишенях;
– привлекают к месту соприкосновения с ними цитоплазматические гранулы;
– повреждают мембраны мишеней после экзоцитоза их содержимого.
В результате продуцируемые Т-киллерами лимфотоксины вызывают гибель всех трансформированных клеток организма, причем особенно чувствительны к нему клетки, зараженные вирусом. При этом наряду с лимфотоксином активированные Т-киллеры синтезируют интерферон, который препятствует проникновению вирусов в окружающие клетки и индуцирует в клетках образование рецепторов лимфотоксина, тем самым повышая их чувствительность к литическому действию Т-киллеров.
Кооперируясь в распознавании и элиминации антигенов, Т-хелперы и Т-киллеры не только активируют друг друга и своих предшественников, но и макрофагов. Те же, в свою очередь, стимулируют активность различных субпопуляций лимфоцитов.
Регуляция клеточного иммунного ответа, как и гуморального, осуществляется Т-супрессорами, которые воздействуют на пролиферацию цитотоксических и антигенпрезентирующих клеток.
Цитокины. Все процессы кооперативных взаимодействий иммунокомпетентных клеток, независимо от характера иммунного ответа, обусловливаются особыми веществами с медиаторными свойствами, которые секретируются Т-хелперами, Т-киллерами, мононуклеарными фагоцитами и некоторыми другими клетками, участвующими в реализации клеточного иммунитета. Все их многообразие принято называть цитокинами. По структуре цитокины являются протеинами, а по эффекту действия – медиаторами. Вырабатываются они при иммунных реакциях и обладают потенциирующим и аддитивным действием; быстро синтезируясь, цитокины расходуются в короткие сроки. При угасании иммунной реакции синтез цитокинов прекращается.
45. Імуноглобулін А (IgA) - показник гуморального імунітету. Основні показання до застосування: оцінка місцевого імунітету, течіїінфекційних процесів, захворювань печінки, нирок, хронічного запалення. Імуноглобуліни IgA - білки, що представляють клас антитіл А, забезпечують місцевий імунітет. В організмі людини представлені у вигляді двох фракцій: сироваткової, що забезпечуємісцевий імунітет, і секреторної (міститься в молоці, секрети кишкового і респіраторного тракту, слині, слізної рідини), що створюють разом з неспецифічними факторами імунітету захист слизових оболонок від мікроорганізмів і вірусів. Зв'язуючись змікроорганізмами антитіла класу IgA затримують їх приєднання до поверхні клітин. Зниження вмісту IgA свідчить про недостатність гуморального та місцевого імунітету. Збільшення концентрації може свідчити про гострих і хронічних інфекційнихпроцесах (паразитарних, грибкових, бактеріальних), захворюваннях печінки, системний червоний вовчак, мієломної хвороби, моноклональній гаммапатіі. Зниження вмісту відбувається при захворюваннях, що призводять до виснаження імунної системи, гострих вірусних інфекціях. Імуноглобулін A (JgA) складає 10% від числа сироваткових імуноглобулінів. Вони виявляються в экстра-васкулярных секретах (слина, сльози, грудне молоко, секрет бронхіальних залоз і кишковика, виділення з піхви і передміхурової залози).
47. Специфічний імунітет - це форма імунітету, коли організм здатний розпізнавати і знищувати тільки певний вид мікроорганізмів. Його забезпечують Т-лімфоцити та антитіла. Т-лімфоцити утворюються у вилочковій залозі (тимусі). Тому їх назвали тимус-залежними, або Т-лімфоцитами. Зустрівшись з мікроорганізмами, вони «запам'ятовують» їхню будову і передають інформацію про цей тип мікроорганізмів наступним поколінням Т-лімфоцитів. Отже, Т-лімфоцити захищають організм від тих мікроорганізмів, яких вони запам'ятали.
Особливий вид лейкоцитів, які містяться не тільки в крові, а й у лімфі, виробляють антитіла. Вони постійно відновлюються в організмі спеціальними клітинами, що тривалий час захищає організм від повторних інфекційних захворювань.
Потрібно розрізняти клітинний і гуморальний механізми імунітету. Механізм клітинного імунітету - знищення шкідливих чинників клітинами - фагоцитами і Т-лімфоцитами, а гуморального - спеціальними речовинами (білками), які містяться в крові, - антитілами та інтерфероном. Отже, фагоцити і Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет, а білки крові (антитіла, інтерферон) - гуморальний.
48. Імуноглобулін Е міститься в невеликих кількостях, він фіксується на базофілах і огрядних клітинах. З його допомогою вивільняється гістамін і гистаминоподобные речовини з розвитком алергічних реакцій. Регуляція дозрівання і функціональна активність клітин імунної системи відбувається під впливом білкових гормонів і трофічних чинників, об'єднаних назвою «цитокіни». До них відносяться: - интерлейкины; - інтерферони; - хемокины; - лимфопоэтины; - чинники некрозу пухлин.З імуноглобулінами Е (реагіни) тісно пов'язаний механізматопічних алергічних реакцій. Вони мають здатність до швидкої фіксації на клітинах шкіри, слизових оболонок, тучних клітинах і базофілів, тому у вільному вигляді IgE, присутній в плазмі крові в незначних кількостях. При повторному контакті з антигеном(Алергеном) взаємодія реагінових антитіл відбувається на поверхні базофілів і тучних клітин, що призводить до дегрануляції, вивільненню вазоактивних факторів (гістаміну, серотоніну, гепарину тощо) і розвитку клінічних проявів анафілаксії. Імуноглобулін Евідповідальний за алергію негайного типу, яка є поширеним типом алергічних реакцій. Крім участі в алергічних реакціях I типу, IgE приймає участь в захисному протигельмінтний імунітет, що зумовлено існуванням перехресногозв'язування між IgE і антигеном гельмінтів.
Основна фізіологічна функція імуноглобуліну Е - захист зовнішніх слизових оболонок організму шляхом локальної активації факторів плазми і ефекторних клітин завдяки індукції гострої запальної реакції.Інфекційні агенти, здатні прорвати лінію оборони, утворені імуноглобуліном А, будуть зв'язуватися зі специфічними імуноглобулінами Е на поверхні тучних клітин, в результаті чого останні отримають сигнал до вивільнення вазоактивних амінів іхемотаксичних факторів, а це в свою чергу викличе приплив циркулюючих в крові імуноглобулінів G, комплементу, нейтрофілів і еозинофілів. В цих умовах здатність еозинофілів пошкоджувати гельмінтів, навантажених імуноглобуліном G, і посилена продукціяімуноглобуліну Е у відповідь на проникнення цих паразитів в організм буде забезпечувати ефективний захист.