42.Імуноглобуліни класу м

Імуноглобулін М (IgM) - показник гуморального імунітету. Основні показання до застосування: оцінка імунітету, течіїінфекційних процесів, захворювань печінки, нирок.

Імуноглобуліни IgM - білки, що представляють клас антитіл М. Вони першими, виробляються у відповідь на гостру інфекцію і з'являються в кров'яному руслі забезпечуючи первинний імунітет. Зниження їх вмістусвідчить про дефіцит гуморального імунітету. Збільшення концентрації спостерігається при гострому інфекційному процесі різного генезу (вірусні, бактеріальні, паразитарні, грибкові захворювання), при гострих вірусних гепатитах, аутоімунних захворюваннях,системний червоний вовчак, мієломної хвороби, пієлонефриті. Зміст IgM знижується при хронічної вірусної інфекції, захворюваннях, що призводять до виснаження імунної системи. До класу імуноглобулінів М відноситься ревматоїдний фактор.

Імуноглобуліни класу М (IgM) - клас імуноглобулінів, переважно забезпечує первинну імунну відповідь.

IgM - еволюційно найбільш стародавній клас антитіл. Вони синтезується плазматичними клітинами, складають 5-10% від загальної кількості імуноглобулінів усироватці крові. Циркулюють в крові у вигляді пентамер, що складаються з 5 субодиниць мономерного IgM. Імуноглобуліни класу М називають макроглобуліну через високу (близько 900 кДа) молекулярної маси; антитіла цього класу мало проникають в тканини. Період їх напіврозпаду в кровіскладає близько 5 діб. Первинний імунну відповідь пов'язаний переважно з lgM-антитілами (на відміну від вторинного, в якому беруть участь переважно антитіла класу IgG). IgM найбільш ефективно зв'язуються з комплементом (для запуску цього механізму доситьзв'язування антигену всього лише однією молекулою IgM), викликають аглютинацію бактерій, нейтралізацію вірусів. Значне підвищення концентрації IgM в крові спостерігається при ряді інфекцій, як у дорослих, так і у новонароджених. Вони грають важливу роль в активації фагоцитозу таелімінації збудника з кровоносного русла. IgM виробляються вже у плода і беруть участь в протиінфекційного захисту. У період внутрішньоутробного розвитку IgM матері не проникають через плаценту в кров дитини через високий молекулярного ваги. Підвищений вміст IgM у пуповинній крові - діагностичний критерій внутрішньоутробної інфекції плода.

До класу IgM імуноглобулінів відносяться також ізогемагглютінінов (групові антитіла), ревматоїдний фактор (на ранніх стадіях захворювання), холодові аглютиніни.

Ревматоїдний артрит і аутоімунні захворювання.

· Пухлинні захворювання.

· Хронічний гепатит, цироз печінки.

· Макроглобулінемія Вальденстрема (контроль лікування). мононуклеоз).

· Ранні ознаки бактеріальної або паразитарної інфекції.

· Внутрішньоутробні інфекції у новонароджених.

· Гострі і хронічні гнійні інфекції, особливо шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів.

· Колагенози - ревматоїдний артрит.

· Хронічні гепатоцелюлярні захворювання (біліарний цироз).

· Ентеропатії.

· Множинна мієлома (lgM-тип).

· Макроглобулінемія Вальденстрема.

· Безсимптомна моноклональна IgM гаммапатія.

· Наявність холодових аглютиніни.

· Застосування хлорпромазину.

Специфічний тип підвищення імуноглобулінів IgM на фоні низьких значень інших імуноглобулінів може розвиватися при імунодефіциті і називається гіпер-IgM-синдром. Він розвивається при нездатності до утворення В-клітин пам'яті та утворення дегенеративних процесів в лімфоїдної тканини. Це спостерігається при дефекті генів, що кодують СD40 і CD40L (молекул, експресуються на поверхні В (СD40) - і Т-лімфоцитів (CD40L) і контролюючих механізм перемикання видів імуноглобулінів (спільно з ІЛ-4) при їх синтезі В-лімфоцитами).

Зниження норми спостерігаються при таких захворюваннях імуноглобуліну М (IgМ)

Придбана недостатність:

• Цитостатична і променева терапія.

• Стан після спленектомії.

• Втрати білка при гастроентеропатіях, опіках.

• Лімфома.

• Моноклональні гаммапатіі (не IgM).

Вроджена недостатність:

• Агаммаглобулінемія (хвороба Брутона).

• Селективний дефіцит IgM.

Інші причини:

• Прийом декстрану, препаратів золота.