26. Схема імунної відповіді

При попаданні в організм антигенів в його лімфопоетичних органах формується гуморальна або клітинна імунна відповідь.

При гуморальній імунній відповіді першими клітинами, які реагують на антиген, є макрофаги (антигенпрезентуючі клітини), які його взнають, фагоцитують і переводять з корпускулярної форми в молекулярну. Інформацію про антиген макрофаги передають Т-хелперам, які унаслідок цього посилено розмножуються, активуються і починають виробляти біологічно активні речовини: інтерлейкін-2, інтерферонта ін., під дією яких відбувається активація В-лімфоцитів і перетворення їх в плазмоцити (АУК - антитілоутворюючі клітини), що синтезують специфічні антитіла (мал. 1)

У формуванні клітинної імунної відповіді беруть участь цитотоксичні Т-лімфоцити (Т-кілери), які за допомогою своїх рецепторів здатні взнавати чужорідні білки, зокрема що синтезуються вірусами при поразці ними клітин. При цьому Т-кілери вступають в тісний контакт з ураженою кліткою і вивільняють з своєї цитоплазми перфоріни - пороутворюючі білки, які упроваджуються в плазмолему клітини-мішені, в ній полімеризуються і утворюють трансмембранні канали. Порушення проникності мембрани клітини мішені приводить до її загибелі.

Мал. 1. Схема взаємодії імунокомпетентних клітин в імунній відповіді (по Петрову).

В - В-лімфоцити; Т - Т-лімфоцити; М - макрофаги. 1 - антиген; 2 - рецептор Т-лімфоцитів; 3 - рецептори В-лімфоцитів; 4 - рецептори макрофага, що здатні утримувати Fc-фрагменти важкого ланцюга імуноглобулінів; ІІ - індуктор імунопоеза; АТ - антитіла.

I. Антиген-реактивні Т-лімфоцити за допомогою своїх рецепторів (2) розпізнають чужорідні антигенні молекули (1).

II. В результаті взаємодії рецепторів Т-лімфоцитів і антигенів утворюються комплекси (рецептор-антиген).

III. комплексні утворення - рецептор-антиген захоплюються і переробляються макрофагами (М) за допомогою спеціальних до них Fс-рецепторів (4).

IV. В-лімфоцити, що контактують з макрофагами своїми рецепторами (3), одержують від них інформацію про антигени. Т-лімфоцит-хелпер - «вмикач» імунної відповіді, виділяє медіатор «індуктор імунопоеза» (ІІ), що впливає на В-лімфоцити, внаслідок чого вони трансформуються в антитілоутворюючі клітини (АУК), які синтезують антитіла (АТ), які інактивують антигени.

Т-супресорні лімфоцити пригнічують активність лімфоцитів і тим самим пригноблюють імунні реакції.

Крім вказаних вище клітин, в імунній відповіді беруть участь також тканинні базофіли і еозинофіли крові.

27. Гетероспецифічність антигенів

Антиге́н — речовина, зазвичай органічного походження, що має ознаки генетичної відмінності і при введенні в організм викликають специфічний імунний ефект. Імунна система розпізнає цю речовину як чужорідну і виробляє антитіла для боротьби із нею. В класичній імунології до антигенів відносять віруси, бактерії, мікроскопічні гриби, цілі клітини тваринного походження.

Гетероспеціфічність - загальна специфічність для представників різних видів антигенних комплексів або спільні антигенні детермінанти на антигенних комплексах, що розрізняються за іншими ознаками. Загальні А зустрічаються у вельми віддалених видів. Їх називають гетерогенними антигенами. Прикладом гетерогенного антигену є антиген Форсмана, присутній в еритроцитах овець, коней, собак, кішок, мишей, курей, але відсутній у людини, мавп, кроликів, щурів, качок. Описано загальні А. для людини і збудника чуми. А., що визначають групу крові А людини, виявлені у вірусу грипу та деяких інших мікроорганізмів. За рахунок гетерогенних антигенів можуть виникати перехресні імунні реакції, що призводять до помилкових висновків А., специфічні для певних тканин або органів, називають відповідно тканеспецифічні або органоспецифічні.