
- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
- •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
- •3. Феномен опсонізації.
- •4. Система т-клітин.
- •5.Поняття про антигени.
- •6. Феномен лізису
- •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
- •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
- •9. Феномен аглютинації
- •10. Структура та функції антитіл
- •11. Основні характеристики антигенів
- •12. Феномен преципітації
- •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
- •15.Феномен цитотоксичності.
- •Активуючі рецептори природних кілерів
- •Механізм цитотоксичної дії
- •16.Схема антитілогенезу.
- •17.Функції системи комплементу.
- •18.Феномен специфічної затримки.
- •19.Властивості та функції макрофагів.
- •20. Імунологічна память
- •21. Видова антигенна специфічність
- •22. Субпопуляції т-клітин
- •23. Основні класи імуноглобулінів
- •24. Групова антигенна специфічність
- •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
- •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
- •26. Схема імунної відповіді
- •27. Гетероспецифічність антигенів
- •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
- •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
- •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
- •32. Поняття про циторецептори.
- •33. Гаптенспецифічність антигенів.
- •34. Види антигенної специфічності.
- •35. Алогенна інгібіція
- •36. Патологічна специфічність антигенів.
- •37. Аутоімунні хвороби
- •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
- •39. Біологічне значення антигенної специфічності
- •40.Унікальні особливості імунної системи.
- •41. Імунологічний механізм адаптації
- •42.Імуноглобуліни класу м
- •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
- •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
- •49. Причини розвитку хвороб
- •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
- •56. Генетична чужорідність антигенів
- •57. Анафілактичний шок
- •58. Головний комплекс гістосумісності
- •60. Значення фагоцитозу
- •61. Багатоклітинність та імунітет
- •62. Поняття про імунодефіцити
- •63. Комплекс антиген-антитіло
- •64. Гени головного комплексу гістосумісності
- •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
- •66. Антигенна детермінанта
- •67. Біологічне значення антигенної специфічності
- •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
- •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
- •70. Поняття імунологічної реактивності.
- •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
- •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
26. Схема імунної відповіді
При попаданні в організм антигенів в його лімфопоетичних органах формується гуморальна або клітинна імунна відповідь.
При гуморальній імунній відповіді першими клітинами, які реагують на антиген, є макрофаги (антигенпрезентуючі клітини), які його взнають, фагоцитують і переводять з корпускулярної форми в молекулярну. Інформацію про антиген макрофаги передають Т-хелперам, які унаслідок цього посилено розмножуються, активуються і починають виробляти біологічно активні речовини: інтерлейкін-2, інтерферонта ін., під дією яких відбувається активація В-лімфоцитів і перетворення їх в плазмоцити (АУК - антитілоутворюючі клітини), що синтезують специфічні антитіла (мал. 1)
У формуванні клітинної імунної відповіді беруть участь цитотоксичні Т-лімфоцити (Т-кілери), які за допомогою своїх рецепторів здатні взнавати чужорідні білки, зокрема що синтезуються вірусами при поразці ними клітин. При цьому Т-кілери вступають в тісний контакт з ураженою кліткою і вивільняють з своєї цитоплазми перфоріни - пороутворюючі білки, які упроваджуються в плазмолему клітини-мішені, в ній полімеризуються і утворюють трансмембранні канали. Порушення проникності мембрани клітини мішені приводить до її загибелі.
Мал. 1. Схема взаємодії імунокомпетентних клітин в імунній відповіді (по Петрову).
В - В-лімфоцити; Т - Т-лімфоцити; М - макрофаги. 1 - антиген; 2 - рецептор Т-лімфоцитів; 3 - рецептори В-лімфоцитів; 4 - рецептори макрофага, що здатні утримувати Fc-фрагменти важкого ланцюга імуноглобулінів; ІІ - індуктор імунопоеза; АТ - антитіла.
I. Антиген-реактивні Т-лімфоцити за допомогою своїх рецепторів (2) розпізнають чужорідні антигенні молекули (1).
II. В результаті взаємодії рецепторів Т-лімфоцитів і антигенів утворюються комплекси (рецептор-антиген).
III. комплексні утворення - рецептор-антиген захоплюються і переробляються макрофагами (М) за допомогою спеціальних до них Fс-рецепторів (4).
IV. В-лімфоцити, що контактують з макрофагами своїми рецепторами (3), одержують від них інформацію про антигени. Т-лімфоцит-хелпер - «вмикач» імунної відповіді, виділяє медіатор «індуктор імунопоеза» (ІІ), що впливає на В-лімфоцити, внаслідок чого вони трансформуються в антитілоутворюючі клітини (АУК), які синтезують антитіла (АТ), які інактивують антигени.
Т-супресорні лімфоцити пригнічують активність лімфоцитів і тим самим пригноблюють імунні реакції.
Крім вказаних вище клітин, в імунній відповіді беруть участь також тканинні базофіли і еозинофіли крові.
27. Гетероспецифічність антигенів
Антиге́н — речовина, зазвичай органічного походження, що має ознаки генетичної відмінності і при введенні в організм викликають специфічний імунний ефект. Імунна система розпізнає цю речовину як чужорідну і виробляє антитіла для боротьби із нею. В класичній імунології до антигенів відносять віруси, бактерії, мікроскопічні гриби, цілі клітини тваринного походження.
Гетероспеціфічність - загальна специфічність для представників різних видів антигенних комплексів або спільні антигенні детермінанти на антигенних комплексах, що розрізняються за іншими ознаками. Загальні А зустрічаються у вельми віддалених видів. Їх називають гетерогенними антигенами. Прикладом гетерогенного антигену є антиген Форсмана, присутній в еритроцитах овець, коней, собак, кішок, мишей, курей, але відсутній у людини, мавп, кроликів, щурів, качок. Описано загальні А. для людини і збудника чуми. А., що визначають групу крові А людини, виявлені у вірусу грипу та деяких інших мікроорганізмів. За рахунок гетерогенних антигенів можуть виникати перехресні імунні реакції, що призводять до помилкових висновків А., специфічні для певних тканин або органів, називають відповідно тканеспецифічні або органоспецифічні.