- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
 - •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
 - •3. Феномен опсонізації.
 - •4. Система т-клітин.
 - •5.Поняття про антигени.
 - •6. Феномен лізису
 - •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
 - •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
 - •9. Феномен аглютинації
 - •10. Структура та функції антитіл
 - •11. Основні характеристики антигенів
 - •12. Феномен преципітації
 - •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
 - •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
 - •15.Феномен цитотоксичності.
 - •Активуючі рецептори природних кілерів
 - •Механізм цитотоксичної дії
 - •16.Схема антитілогенезу.
 - •17.Функції системи комплементу.
 - •18.Феномен специфічної затримки.
 - •19.Властивості та функції макрофагів.
 - •20. Імунологічна память
 - •21. Видова антигенна специфічність
 - •22. Субпопуляції т-клітин
 - •23. Основні класи імуноглобулінів
 - •24. Групова антигенна специфічність
 - •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
 - •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
 - •26. Схема імунної відповіді
 - •27. Гетероспецифічність антигенів
 - •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
 - •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
 - •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
 - •32. Поняття про циторецептори.
 - •33. Гаптенспецифічність антигенів.
 - •34. Види антигенної специфічності.
 - •35. Алогенна інгібіція
 - •36. Патологічна специфічність антигенів.
 - •37. Аутоімунні хвороби
 - •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
 - •39. Біологічне значення антигенної специфічності
 - •40.Унікальні особливості імунної системи.
 - •41. Імунологічний механізм адаптації
 - •42.Імуноглобуліни класу м
 - •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
 - •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
 - •49. Причини розвитку хвороб
 - •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
 - •56. Генетична чужорідність антигенів
 - •57. Анафілактичний шок
 - •58. Головний комплекс гістосумісності
 - •60. Значення фагоцитозу
 - •61. Багатоклітинність та імунітет
 - •62. Поняття про імунодефіцити
 - •63. Комплекс антиген-антитіло
 - •64. Гени головного комплексу гістосумісності
 - •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
 - •66. Антигенна детермінанта
 - •67. Біологічне значення антигенної специфічності
 - •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
 - •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
 - •70. Поняття імунологічної реактивності.
 - •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
 - •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
 
Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
Основними типами лімфоцитів є B-лімфоцити та T-лімфоцити, які відбуваються з плюріпотентних гемопоетичних стовбурових клітин; у дорослої людини вони утворюються в кістковому мозку, а T-лімфоцити додатково проходять частину етапів диференціювання в тимусі. B-клітини відповідають за гуморальну ланку набутого імунітету, тобто виробляють антитіло, в той час як T-клітини є основою клітинної ланки специфічної імунної відповіді.
Як B-, так і T-клітини несуть на своїй поверхні рецепторні молекули, які розпізнають специфічні мішені
Серед T-клітин розрізняють ряд підтипів, зокрема, Т-кілери, Т-хелпери та регуляторні Т-клітини.
T-кілери розпізнають тільки антигени, які об'єднані з молекулами головного комплексу гістосумісності I класу, у той час як T-хелпери розпізнають тільки антигени, розташовані на поверхні клітин в поєднанні з молекулами головного комплексу гістосумісності II класу. Іншим, менш поширеним підтипом T-клітин, є регуляторні T-клітини, які розпізнають незмінені антигени, не пов'язані з рецепторами головного комплексу гістосумісності.
У T-лімфоцитів коло завдань достатньо широке Частина з них — регуляція набутого імунітету з допомогою спеціальних білків (зокрема, цитокінів), активація B-лімфоцитів для утворення антитіл, а також регуляція активації фагоцитів для ефективнішого руйнування мікроорганізмів.
B-клітини не потребують обробки антигену та експресії його на поверхні клітини. Їх рецептори до антигену є фіксовані на поверхні B-клітини антитілоподібні білки. Функція B-лімфоцитів полягає насамперед у виробленні антитіл — гуморального субстрату специфічного імунітету —, дія яких спрямована насамперед проти неклітинно розташованих збудників.
T-кілери. Т-кілери являють собою підгрупу T-клітин, функцією яких є руйнування власних клітин організму, інфікованих вірусами або іншими патогенними внутрішньоклітинними мікроорганізмами, або клітин, які пошкоджені або невірно функціонують (наприклад, пухлинні клітини). Руйнування власних клітин T-кілерами важливо, зокрема, для запобігання розмноження вірусів.
T-хелпери. Т-хелпери регулюють реакції як вродженого, так і набутого імунітету, і дозволяють визначати тип відповіді, який організм зробить на конкретний чужорідний матеріал. Ці клітини не виявляють цитотоксичності та не беруть участь у знищенні інфікованих клітин або безпосередньо збудників. Замість цього, вони керують імунною відповіддю, спрямовуючи інші клітини на виконання цих завдань.
B-лімфоцити та антитіла. В-клітини становлять 5-15% циркулюючих лімфоцитів та характеризуються поверхневими імуноглобулінами, вбудованими в клітинну мембрану та виконують функцію специфічного антигенного рецептора. Цей рецептор, специфічний лише для певного антигену, називається антитілом.
Функція. Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.
Класифікація імунітету
Вроджений:
Реакція неспецифічна
Зіткнення з інфекцією призводить до негайної максимальної реакції
Клітинні і гуморальні ланки
Не має імунологічної пам'яті
Виявляється практично у всіх форм життя
Набутий:
Специфічна реакція, прив'язана до чужорідного антигену
Між контактом з інфекцією і максимальним відповіддю латентний період
Клітинні і гуморальні ланки
Зіткнення з чужорідним агентом призводить до імунологічної пам'яті
Виявлено тільки у деяких організмів
Імунологічні розлади у людини
Імунодефіцити (ІДС) — це порушення імунологічної реактивності, які зумовлені випаданням одного або декількох компонентів імунної апарату або тісно взаємодіючих з ним неспецифічних факторів.
Аутоімунні процеси — це значною мірою хронічні явища, які призводять до довготривалого пошкодження тканин. Це пов'язано в першу чергу з тим, що аутоімунна реакція постійно підтримується тканинними антигенами.
Гіперчутливість — це термін, використовуваний для позначення імунної відповіді, яка протікає в неадекватній формі, в результаті чого відбувається пошкодження тканин.
Алергія є передумовою виникнення патологічного імунологічного процесу. Алергени — речовини, які спричиняють алергічні реакції.
