2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.

B-клітини або В-лімфоцити — це один із видів лімфоцитів, що здійснюють специфічну гуморальну імунну відповідь. Основною функцією цих клітин є синтез антитіл та презентування антигенів Т-клітинам. Латинська буква В у назві цих клітин походить від органа птахів — фабрицієвої сумки (лат. Bursa fabricii, в якій ці клітини дозрівають. В більшості ссавців дозрівання В-лімфоцитів відбувається у кістковому мозку, тому цю назву можна трактувати і як похідне від англійського словосполучення англ. bone marrow (кістковий мозок). Кожен В-лімфоцит має на своїй поверхні антитіла, специфічні до певного антигену. До того, як В-лімфоцит зустрінеться зі своїм антигеном він є неактивованим або наївним. Такий лімфоцит перебуває на стадії G0 клітинного циклу. Він характеризується малими розмірами (приблизно 6мкм у діаметрі), невеликою кількістю цитоплазми, яка утворює ледве помітний обідок навколо ядра, щільно конденсованим хроматином. Такі клітини майже не містять мітохондій і мають погано розвинені ендоплазматичний ретикулум і апарат Гольджі.

Після того, як В-клітина зустрічається із відповідним антигеном, у присутності відповідних цитокінів, вона активується. Процес активації включає перехід із стадії G0 у стадію G1, а далі — у S, G2 та M стадії клітинного циклу. В цей період розмір лімфоцита збільшується до 15мкм (така клітина називається лімфобластом), також зростає цитоплазматично-ядерне співвідношення, розвивається складніша структура органел.Лімфобласти проліферують і з їхніх нащадків утворюються або ефекторні плазматичні клітини, або В-клітини пам'яті. Плазматичні клітини найбільші за розмірами із всіх зрілих В-лімфоцитів, основна їх функція полягає у синтезі розчинних антитіл. У зв'язку з цим вони мають добре розвинутий ендоплазматичний ретикулум, розташований концетричними концентричними шарами, а також розвинуту систему везикул комплексу Гольджі. Плазматичні клітини живуть, зазвичай, не довше кількох тижнів.

В-клітини пам'яті по морфології майже не відрізняються від наївних лімфоцитів, їх можна відрізнити тільки за наявністю певних поверхневих молекул. В-клітини пам'яті можуть зберігатись в організмі десятки років.

Розвиток В-лімфоцитів здійснюється в кістковому мозку під впливом клітинного кістковомозкового мікрооточення й гуморальних факторів. Під впливом спеціальних поверхневих адгезивних молекул (CD44 та інш.) посилюється проліферація ранніх пре-В-лімфоцитів та на їх поверхні експресуються рецептори до інтерлейкіну-7 (IL-7). Під впливом IL-7 про-В-лімфоцити проліферують і диференціюють у ранні пре-В-лімфоцити, а потім - у малі пре-В-лімфоцити, на поверхні яких з'являються поверхневі мономірні імуноглобуліни М (IgM). Ці структури є рецепторами В-клітин, які розпізнають антиген.

Антигенна специфічність рецепторів генетично детермінована. На наступному етапі розвитку В-лімфоцитів відбувається орієнтація клітин на синтез антитіл певного класу. Одночасно з’являються В-лімфоцити, які експресують поряд з IgM також IgMG або IgA, а потім IgD.

З експресією на лімфоцитах IgD завершується етап антиген-незалежноговизрівання В-клітин. Таким чином, на дозрілих В-лімфоцитах поверхневі Ig-молекули можуть бути представлені класами IgM, IgD і IgA. При чому всі імуноглобуліни, представлені на одній клітині, мають однакий ідіотип, оскільки кодуються одними й тими самими генами. Експресія молекул ГКГ на В-лімфоцитах спостерігається, починаючи зі стадії про-В-лімфоцитів. Ці антигени присутні на всіх дозрілих В-лімфоцитах