- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
- •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
- •3. Феномен опсонізації.
- •4. Система т-клітин.
- •5.Поняття про антигени.
- •6. Феномен лізису
- •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
- •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
- •9. Феномен аглютинації
- •10. Структура та функції антитіл
- •11. Основні характеристики антигенів
- •12. Феномен преципітації
- •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
- •15.Феномен цитотоксичності.
- •Активуючі рецептори природних кілерів
- •Механізм цитотоксичної дії
- •16.Схема антитілогенезу.
- •17.Функції системи комплементу.
- •18.Феномен специфічної затримки.
- •19.Властивості та функції макрофагів.
- •20. Імунологічна память
- •21. Видова антигенна специфічність
- •22. Субпопуляції т-клітин
- •23. Основні класи імуноглобулінів
- •24. Групова антигенна специфічність
- •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
- •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
- •26. Схема імунної відповіді
- •27. Гетероспецифічність антигенів
- •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
- •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
- •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
- •32. Поняття про циторецептори.
- •33. Гаптенспецифічність антигенів.
- •34. Види антигенної специфічності.
- •35. Алогенна інгібіція
- •36. Патологічна специфічність антигенів.
- •37. Аутоімунні хвороби
- •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
- •39. Біологічне значення антигенної специфічності
- •40.Унікальні особливості імунної системи.
- •41. Імунологічний механізм адаптації
- •42.Імуноглобуліни класу м
- •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
- •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
- •49. Причини розвитку хвороб
- •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
- •56. Генетична чужорідність антигенів
- •57. Анафілактичний шок
- •58. Головний комплекс гістосумісності
- •60. Значення фагоцитозу
- •61. Багатоклітинність та імунітет
- •62. Поняття про імунодефіцити
- •63. Комплекс антиген-антитіло
- •64. Гени головного комплексу гістосумісності
- •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
- •66. Антигенна детермінанта
- •67. Біологічне значення антигенної специфічності
- •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
- •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
- •70. Поняття імунологічної реактивності.
- •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
- •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
24. Групова антигенна специфічність
По здатності специфічно взаємодіяти з AT виділяють кілька типів антигенів ( Аг ): видові, групові, гетерогенні, аллоантігени.
Видові антигени ( Аг ) Представлені антигенними детермінантами, присутніми у особин одного виду. Окремі штами мікроорганізмів можуть містити внутрішньовидові Аг, за якими їх поділяють на серологічні варіанти (серовар).
Групові антигени ( Аг ) Представлені антигенними детермінантами, які зумовлюють внутрішньовидові відмінності у особин одного виду, що дозволяє розділяти їх на групи.
Гетерогенні (перехресно реагують) антигени ( Аг ) Представлені антигенними детермінантами, спільними для організмів різних таксономічних груп. Характерний представник - полісахаридних антиген Форссмана, Присутній в еритроцитах кішок, собак, овець і нирці морських свинок. У людини типовими перехресними Аг є Rh-система еритроцитів: Rh-Ar людини перехресно агглютинируют AT до еритроцитів мавп Macacus rhesus. Відомі загальні Аг еритроцитів людини і палички чуми, вірусів віспи та грипу.
Перехресно реагують антигени ( Аг ) Можуть блокувати здатність Аг-розпізнають клітин ідентифікувати чужорідні структури. Наприклад, подібність Аг еритроцитів групи 0 і чумний палички ускладнює розпізнавання останніх імунною системою; багато в чому це обумовлює високу смертність від чуми.
Аллоантігени ( Ізоантигени ) - Аг конкретного індивідуума, що володіють иммуногенностью по відношенню до інших представників цього виду, але не до організму-донору трансплантата. Яскравий приклад ізоантігенам - Групові Аг крові, присутні на мембранах еритроцитів та інших клітин. Оскільки людина володіє природними AT до групових Аг крові, останні набувають властивості сильних трансплантаційних Аг. Тому перед трансплантацією і гемотрансфузією необхідно визначити групи крові донора і реципієнта.
У мікроорганізмів є власні ізоантигени, Також відомі як тіпоспеціфічние Аг. Наприклад, за складом полісахаридних Аг пневмококи підрозділяють на типи I, II, III і т.д., а збудників ботулізму - на типи А, В, С, D і т.д.
Групові антигени ( Аг ) Представлені антигенними детермінантами, які зумовлюють внутрішньовидові відмінності у особин одного виду, що дозволяє розділяти їх на групи.
25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
Іму́нна систе́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму від чужорідних агентів; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.
Знищенню імунною системою підлягає генетично чужорідне: молекули інших організмів, мікробні клітини, молекули, до яких утворюються антитіла, а також, пошкоджені клітини власного організму; крім того, імунна система може реагувати на власні клітини та тканини, що мають пошкодження або злоякісно трансформовані.
Органи імунної системи
центральні (кістковий мозок і тимус)
периферійні (селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення лімфоїдних тканин)
Клітини імунної системи
лейкоцити (спеціальні клітини імунної системи):
лімфоцити (Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери)
фагоцити (макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини)
допоміжні клітини (тучні клітини, тромбоцити)