- •1.Поняття та основні завдання імунітету.
- •2. Система в-клітин .Важлива роль у підтриманні імунологічного гомеостазу належить в-клітинам.
- •3. Феномен опсонізації.
- •4. Система т-клітин.
- •5.Поняття про антигени.
- •6. Феномен лізису
- •7. Специфічні та неспецифічні фактори захисту.
- •8. Аутоантигени та їх роль в організмі.
- •9. Феномен аглютинації
- •10. Структура та функції антитіл
- •11. Основні характеристики антигенів
- •12. Феномен преципітації
- •13. Центральні та периферичні органи імунної системи
- •14. Антигенні детермінанти (епітопи)
- •15.Феномен цитотоксичності.
- •Активуючі рецептори природних кілерів
- •Механізм цитотоксичної дії
- •16.Схема антитілогенезу.
- •17.Функції системи комплементу.
- •18.Феномен специфічної затримки.
- •19.Властивості та функції макрофагів.
- •20. Імунологічна память
- •21. Видова антигенна специфічність
- •22. Субпопуляції т-клітин
- •23. Основні класи імуноглобулінів
- •24. Групова антигенна специфічність
- •25. Імунна система як одна з фізіологічних систем організму.
- •Лімфоцити. Клітини імунної системи, на які покладені ключові функції щодо здійснення набутого імунітету, відносяться до лімфоцитів, які є підтипом лейкоцитів.
- •26. Схема імунної відповіді
- •27. Гетероспецифічність антигенів
- •28. Феномени реакції антиген – антитіло.
- •29. Імунологічна толерантність та імунна відповідь
- •31. Механізм забезпечення толерантності до аутоантигенів.
- •32. Поняття про циторецептори.
- •33. Гаптенспецифічність антигенів.
- •34. Види антигенної специфічності.
- •35. Алогенна інгібіція
- •36. Патологічна специфічність антигенів.
- •37. Аутоімунні хвороби
- •38. Роль т-супресорів в імунній відповіді
- •39. Біологічне значення антигенної специфічності
- •40.Унікальні особливості імунної системи.
- •41. Імунологічний механізм адаптації
- •42.Імуноглобуліни класу м
- •43.Клітинний та гуморальний механізми імунітету.
- •44.Кооперація імунокомпетентних клітин в імунній відповіді
- •49. Причини розвитку хвороб
- •55, 59. Розвиток лімфоцитів. Розвиток бета-лімфоцитів
- •56. Генетична чужорідність антигенів
- •57. Анафілактичний шок
- •58. Головний комплекс гістосумісності
- •60. Значення фагоцитозу
- •61. Багатоклітинність та імунітет
- •62. Поняття про імунодефіцити
- •63. Комплекс антиген-антитіло
- •64. Гени головного комплексу гістосумісності
- •65. Антигенність та імуногенність антигенів.
- •66. Антигенна детермінанта
- •67. Біологічне значення антигенної специфічності
- •68. Етапи антитілогенезу (антитілоутворення).
- •69. Легкі та важкі ланцюги імуноглобулінів
- •70. Поняття імунологічної реактивності.
- •71. Полігенність та поліморфізм головного комплексу гістосумісності
- •72. Константні та варіабельні ділянки поліпептидних ланцюгів імуноглобулінів.
20. Імунологічна память
Імунна пам'ять — здатність імунної системи організму після першого взаємодії з антигеном специфічно відповідати на його повторне введення. Поряд зі специфічністю, імунна пам'ять — найважливіша властивість імунної відповіді.
Позитивна імунна пам'ять виявляється як прискорена і посилена специфічна відповідь на повторне введення антигену. При первинній гуморальній імунній відповіді після введення антигену проходить кілька днів (латентний період) до появи в крові антитіл. Потім спостерігається поступове збільшення кількості антитіл до максимуму з подальшим зниженням. При вторинній відповіді на ту ж дозу антигену латентний період скорочується, крива збільшення антитіл стає крутішою з вищим піком, а її зниження відбувається повільніше.
У клітинному імунітеті імунна пам'ять проявляється прискореним відторгненням вторинного трансплантата і інтенсивнішою запально-некротичною реакцією на повторне внутрішньошкірне введення антигену.
Позитивна імунна відповідь до антигенних компонентів навколишнього середовища лежить в основі алергічних захворювань, а до резус-антигену (виникає при резус-несумісній вагітності) — в основі гемолітічної хвороби новонароджених. Негативна імунна пам'ять — це природна і надбана іммунологічна толерантність, що проявляється ослабленою відповіддю або її повною відсутністю як на перше, так і на повторне введення антигену. Порушення негативної імунологічної пам'яті до власних антигенів організму є патогенетичним механізмом деяких аутоімунних захворювань.
Вироблення негативної імунологічної пам'яті — найперспективніший прийом подолання гістонесумісності при трансплантації органів і тканин.
Імунна пам'ять при відповіді на різні антигени різна. Вона може бути короткостроковою (дні, тижні), довготривалою (місяці, роки) і довічною. Наприклад, людина, імунізована правцевим анатоксином або живою поліомієлітною вакциною, зберігає імунну пам'ять до 10 років.
Імунна пам'ять являє собою різновид біологічної пам'яті, і принципово відрізняється від нейронної пам'яті за способом її введення, рівнем зберігання та обсягом інформації. Осноновні носії імунної пам'яті - довгоживучі Т-і В-лімфоціти, які утворюються при первинній імунній відповіді і продовжують циркулювати з кров'ю та лімфою як специфічні попередники антиген-реактивних лімфоцитів. При вторинній відповіді ці клітини розмножуються, забезпечуючи швидке збільшення клону антитілоутворюючих або антиген-реактивних лімфоцитів даної специфічності. З інших механізмів імунної пам'яті (окрім клітин пам'яті) важливе значення мають імунні комплекси, цитофільні антитіла, а також блокуючі антитіла.
Швидкість і ефективність вторинного відповіді пов'язані як з активністю Т-клітин, так і В-клітин. Т-клітини імунологічної пам'яті слід відрізняти від Т-клітин організму через різницю в рецепторах на поверхні клітини. Імунологічна пам'ять, здійснювана В-клітинами, пам'ять включає в себе наступні показники:
Латентний період хвороб скорочується, а максимум концентрації антитіл досягається досить швидко. Дані показники різних для різних антигенів, але в середньому, прихований період при вторинному відповіді В-клітин зменшується на кілька днів.
Кількість В-клітин, які вступають у вторинний відповідь, збільшується в порівнянні з первинним відповіддю в десятки разів, до прикладу, зміст таких клітин в селезінці при відповіді імунітету на антиген складає одна В-клітина на 10 000 клітин патогенів, у той час як при вторинному відповіді дане співвідношення становить вже 1:100 000.
Введення інформації в імунній пам'яті здійснюється антигеном, хоча інформація про антиген до цього моменту вже існує в генетичній пам'яті, що виникла у процесі філогенезу і у онтогенетичній пам'яті, з'явивилась у процесі ембріогенезу при диференціюванні лімфоїдних клітин. Інформаційна ємність імунної пам'яті — до 1010 біт на організм. У хребетних включається понад 100 біт на добу.