1.Поняття та основні завдання імунітету.

Організм людини або тварин може не сприймати дію патогенних мікробів. Такий етап називається імунітетом. Інакше кажучи, організм здатний протистояти розмноженню мікроорганізмів і знезаражувати токсини (отрути).

Імунітет (лат. immunitas — звільнення) — прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму проти генетичне чужорідних речовин (антигенів). Якщо антигенами є мікроорганізми або токсини, розвивається інфекційний, або антитоксичний, імунітет; при пересаджуванні чужорідних клітин, тканин і органів — трансплантаційний імунітет; у відповідь на виникнення пухлин — протипухлинний імунітет тощо. Найчастіше поняття "імунітет" означає несприйнятливість до збудників інфекційних хвороб. мунітет - це основа повноцінної життєдіяльності людини. Імунітет впливає на абсолютно всі сфери - і фізіологічні, і психологічні. Від стану імунної системи часто залежить і емоційний стан людини. На протязі всього життя, кожну хвилину людський організм піддається впливу навколишнього середовища. У повітрі, воді, землі, пилу знаходяться мільйони мікроорганізмів, невидимі неозброєним поглядом. Серед них розрізняють патогенні (шкідливі, викликають захворювання) і непатогенні (не заподіюють шкоди, не викликають захворювання). До патогенних мікроорганізмів відносяться мікроби, бактерії, віруси, грибки і токсини. Завдяки захисним властивостям організму, які зумовлені імунітетом, людина здатна протистояти хвороботворним мікроорганізмам.

Імунітет - це потужний захисний бар'єр між людиною і оточуючим його мікро - і макросвітом. Всі живі організми мають своєрідну систему захисту. Протягом всієї еволюції імунна система також змінювалася, усовершенствуясь і адаптуючись до навколишнього оточення.

Основне завдання імунітету людини - це збереження його життєздатності на максимально якісному рівні. На сьогоднішній день людство накопичило чимало знань в цьому питанні. Давайте розглянемо основну інформацію.

Виділяють два види імунітету: вроджений (спадковий) та придбаний, які в свою чергу поділяються на активний і пасивний. Також розрізняють природний і штучний імунітет. До природного імунітету відноситься вроджений і набутий активний, до штучного - набутий пасивний. Ще можлива класифікація видів імунітету в залежності від тривалості дії - довічний і тимчасовий.Органами імунної системи, у першу чергу, є кістковий мозок (тут виробляються клітини крові - лейкоцити, лімфоцити), вилочкова залоза (тут формуються Т-лімфоцити, які, власне, і визначають чужорідні мікроорганізми і виробляють антитіла до них). Кістковий мозок і вилочкова залоза (тимус) є центральними органами імунної системи. До периферичних органів відносять селезінку та лімфатичні вузли. На якість роботи імунної системи впливає безліч чинників - спадковість, спосіб життя, шкідливі звички, харчування, повноцінний сон, збалансований режим праці і відпочинку.

Вроджений (спадковий) імунітет

Вроджений імунітет (його ще називають гуморальним) обумовлено анатомічними і фізіологічними особливостями організму, які передаються у спадок і не мають специфічної спрямованості.

Природний активний імунітет формується після перенесеного захворювання, має специфічну спрямованість, тобто імунну пам'ять до певного виду патогенних (шкідливих) мікроорганізмів.Вроджений пасивний імунітет виникає при внутрішньоутробному розвитку шляхом передачі готових антитіл від матері до дитини (трансплацентарний імунітет), а також при грудному годуванні (антитіла матері можуть передаватися з молоком).

Набутий імунітет

Набутий імунітет - це захисні властивості організму, які виробляються та купуються протягом усього життя, цей вид імунітету обумовлений накопиченням імунної пам'яті, в основному має специфічну спрямованість.Набутий активний імунітет виробляється після перенесеного захворювання. Набутий пасивний імунітет виникає внаслідок проведення вакцинації (введення в організм ослаблених збудників захворювання), а також введення сироватки (введення в організм людини готових антитіл). Набутий імунітет може бути довічним (наприклад, віспи, краснухи, кору) та тимчасовим - довгостроковими і короткостроковими (від декількох тижнів до декількох років).

Можна сказати, що імунітет людини залежить від взаємодії всіх органів і систем в організмі. Якістю роботи імунної системи обумовлено загальний стан людини, його настрій, толерантність, працездатність і стійкість до депресій.

Імунітет буває природним (спадковий і набутий) і штучний. Спадковий імунітет обумовлений захисною функцією ряду тканин, наприклад, шкіри, слизових оболонок. Шкіра не тільки затримує на поверхні патогенні мікроби але й виділяє речовини, які знищують їх. Бактерицидними властивостями наділені слина та шлунковий сік людини. Набутий імунітет виникає у людей які перенесли інфекційне захворювання або після введення їм вакцин і сироваток.

Для того, щоб набути штучний імунітет, використовують вакцину (активний імунітет) – препарат з ослабленою вірулентністю мікроорганізмів і сироватки (пасивною) – готові захисні речовини (антитіла).

Природний імунітет — несприйнятливість до інфекційних захворювань, яка передалась у спадок дитині від матері (природжений) або виникла після перенесення хвороби (набутий).

Нині розроблені методи, що дають змогу створювати штучний імунітет.

Активний штучний імунітет виробляється в результаті введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекції. Це викликає легку форму хвороби, під час якої в організмі утворюються специфічні антитіла і людина стає несприйнятливою протягом тривалого часу до того захворювання, проти якого було зроблено щеплення. Таке щеплення використовують проти поліомієліту, туляремії, коклюшу та інших хвороб.

Профілактичне щеплення відіграє важливу роль у боротьбі з інфекційними хворобами.

Пасивний імунітет створюють введенням в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників хвороб. Цей імунітет зберігається впродовж кількох місяців. Лікувальні сироватки добувають з крові тварин (частіше коней), яким поступово вводять все більші Дози інфекційного матеріалу. В крові тварини накопичуються антитіла. Періодично таку кров відбирають і виготовляють з неї лікувальну сироватку.

Характеристика основних форм імунітету

Природжений (видовий або спадковий) імунітет — стійкість організму до певних патогенних агентів, яка властива даному виду і передається спадково. Вважають, що цей вид імунітету зв'язаний з особливостями генотипу даного конкретного виду макроорганізму (несприйнятливість людини до чуми рогатої худоби, курячої холери, а тварин — до скарлатини, кору).

Видовий імунітет є наслідком тривалої еволюції взаємовідносин організму і патогена. Він може бути абсолютним і відносним та залежить від тих біологічних особливостей цих організмів, які сформувалися у процесі історичного розвитку в ході природного добору, мінливості й генетичної адаптації до умов довкілля.

Основу механізмів природженого імунітету до інфекцій становить відсутність у клітинах макроорганізму рецепторів і субстратів, які необхідні для адсорбції і розмноження збудника інфекції, наявність речовин, що блокують його репродукцію, здатність організму-хазяїна синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення патогенних мікроорганізмів.

Під набутим імунітетом розуміють специфічний захист проти генетичне чужорідних субстанцій (антигенів), який здійснюється імунною системою організму через вироблення антитіл або нагромадження сенсибілізованих лімфоцитів. Набутий імунітет виробляється в результаті перенесеного захворювання або вакцинації здорового організму.

Розрізняють природний і набутий штучний імунітет. Природний буває активним і пасивним. Природний активний імунітет може виникати після перенесення інфекції і тривати місяцями, роками або все життя. Природний пасивний імунітет має новонароджений організм, набуваючи його від матері в період внутрішньоутробного розвитку.

Набутий штучний імунітет виробляється в результаті активної або пасивної імунізації організму. Штучний активний імунітет формується під впливом вакцин і може тривати від кількох місяців до кількох років. Імунітет, зумовлений введенням в організм готових захисних речовин (антитіл) у вигляді сироваток, дістав назву набутого штучного пасивного імунітету.

Набутий імунітет не успадковується. Він формується щодо конкретного виду патогенного мікроба в результаті контакту з ним, тобто є суворо специфічним. Цей вид імунітету дуже стійкий;наприклад, після віспи він зберігається все життя, а після кору, висипного тифу — тривалі роки.

Імунітет - це спосіб захисту організму від живих тіл та речовин, що несуть на собі ознаки генетичної чужорідності або зміненого свого. Імунітет - поняття, властиве цілому організму, і не може бути застосованим відносно окремих органів, тканин або клітин.

Імунітет - важливий елемент збереження імунологічної індивідуальності та в загально-біологічному плані - це механізм підтримання імунологічного гомеостазу організму людини, яке забезпечується неспецифічними та специфічними клітинними та гуморальними факторами.