5 Охорона праці

5.1 Законодавчі та нормативні документи з охорони праці

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодацем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій працівникам. Вперше в історії держави працівникам було надано право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей які його оточують, і навколишнього природного середовища.

До позитивних моментів Закону України “Про охорону праці” безперечно належить закріплення за державою функції нагляду за охороною праці.

Основним законодавчим документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України “Про пожежну безпеку”. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про пожежну безпеку” державні органи виконавчої влади та ограни самоврядування усіх рівнів у межах своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і

об’єктів.

В системі законодавства щодо гігієни праці ключове місце займає Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Положення, що мають пряме відношення до захисту здоров’я робітників та службовців найбільш повно висвітлені в статті 7 “Обов’язки підприємств, установ та організацій”. Ця стаття передбачає розробку та здійснення адміністрацією підприємств санітарних та протиепідемічних заходів; інформування органів та установ державної санепідеміологічної служби при надзвичайній події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров’я населення; відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров’ю в результаті порушення санітарного законодавства.

Номативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання. Номативно-правові акти з охорони праці призначені для уточнення, поглиблення та конкретизації положень законодавчих актів з питань охорони праці, а також регламентації вимог безпеки щодо виробничого середовища, трудового процесу, виробничого устаткування, знарядь праці, засобів захисту працюючих.

Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце посідають державні стандарти Системи стандартів безпеки праці колишнього СРСР. Останні застосовуються на території України до їх заміни іншими нормативно-правовими актами, якщо вони не суперечать чинному законодавству України.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також Державними стандартами України з питань охорони праці, Будівельними нормами та правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок.

Міри захисту від ураження електричним струмом

На виробничій дільниці робітники працюють з приладами, які знаходяться під високою напругою. Тому необхідно дотримуватись правил електробезпеки.

Електробезпека – це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

До роботи на електроустановках допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та та навчання з безпечних методів праці, перевірку знань правил безпеки. Регулювальникам та іншим працівникам, які мають постійний контакт з електроприладами підвищеної напруги до 1000 В необхідно мати кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче III.

На виробничій дільниці застосовуються такі засоби безпечної експлуатації електроустановок, як захисне заземлення, захисне занулення.

Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих частин електроустановки, які нормально не перебувають під напругою, але можуть опинитись під напругою в аварійних режимах роботи. Призначення захисного заземлення полягає в тому, щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах електроустановки забезпечити захист людини від ураження електричним струмом у разі її доторкання до таких частин.

Захисне занулення – навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним проводом металевих частин електроустановки, які нормально не перебувають під напругою, але можуть опинитись під напругою в аварійних режимах роботи.

Нульовий захисний провід – це провід, який з’єднує частини, що підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму або її еквівалентом.

З метою зниження електротравматизму на виробництві використовується мала напруга 12, 36 та 42 В.

Основними мірами по захисту від ураження електричним струмом є:

забезпечення недоступності струмоведучих частин для випадкового доторкання;

використання ізоляції струмоведучих частин;

використання методів колективного захисту від ураження електричним струмом: захисного заземлення, занулення та автоматичного відключення;

періодична перевірка опору заземлення;

контроль та профілактика пошкоджень ізоляції.

Пожежна безпека

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України “Про пожежну безпеку”.

Основними причинами пожеж на виробництві є:

необережне поводження з вогнем;

незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

порушення режимів технологічних процесів;

несправність опалювальних приладів;

невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки;

коротке замикання.

З метою попередження пожежі необхідно: проводити інструктажі з пожежної безпеки; дотримуватись правил протипожежної безпеки; перевіряти електрообладання.

На даній виробничій дільниці необхідно дотримуватись наступних правил пожежної безпеки:

забороняється палити на робочому місці;

забороняється залишати без догляду ввімкнені електроприлади;

забороняється зберігати на робочому місці легкозаймисті речовини у великій кількості.

З метою своєчасного оповіщення, на дільниці необхідно встановити протипожежну сигналізацію. Проходи та запасні виходи повинні бути вільними. Пожежний щит повинен розміщуватись в доступному місці та містити первинні засоби пожежогасіння: вогнегасник, лопату, відро, простирадло, ящик з піском. Відповідальний за пожежну безпеку керівник виробничої дільниці.

Заземлення

Заземлювальний пристрій складається з заземлювача (провідної частини або сукупності з'єднаних між собою провідних частин, що знаходяться в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище) та заземлювального провідника, який з'єднує заземлювальну частину (точку) із заземлювачем. Заземлювач може бути простим металевим штирем (найчастіше сталевим, рідше мідним) або складним комплексом елементів спеціальної форми. Якість заземлення визначається значенням опору заземлювального пристрою, яке можна знизити, збільшуючи площу заземлювачів або провідність середовища - використовуючи більше штирів, підвищуючи вміст солей в землі і т. д. Електричний опір заземлюючого пристрою визначається вимогами ПУЕ.

Позначення системи заземлення

Перша буква в позначенні системи заземлення визначає характер заземлення джерела живлення:

T - безпосереднє з'єднання нейтралі джерела живлення із землею;

I - всі струмоведучі частини ізольовані від землі.

Друга літера визначає стан відкритих провідних частин відносно землі:

T - відкриті провідні частини заземлені, незалежно від характеру зв'язку джерела живлення із землею;

N - безпосередній зв'язок відкритих провідних частин електроустановки з глухозаземленоюнетралью джерела живлення.

Букви, наступні через риску за N, визначають характер цього зв'язку - функціональний спосіб пристрою нульового захисного і нульового робочого провідників:

S - функції нульового захисного PE і нульового робочого N провідників забезпечуються роздільними провідниками;

C - функції нульового захисного і нульового робочого провідників забезпечується одним загальним провідником PEN.

Різновиди систем заземлення

Система TN-C

Система TN-C (фр. Terre-Neutre-Combine) запропонована німецьким концерном AEG в 1913 році. Робочий нуль і PE-провідник (англ. ProtectionEarth) в цій системі поєднані в один провід. Найбільшим недоліком була можливість появи фазної напруги на корпусах електроустановок при аварійному обриві нуля. Незважаючи на це, дана система все ще зустрічається в спорудах країн колишнього СРСР.

Система TN-S

На заміну умовно небезпечної системи TN-C у 1930-х роках була розроблена система TN-S (фр.Terre-Neutre-Separe), робочий і захисний нуль в якої поділялися прямо на підстанції, а заземлювач являв собою досить складну конструкцію металевої арматури. Таким чином, при обриві робочого нуля в середині лінії, корпуси електроустановок не отримували лінійної напруги. Пізніше така система заземлення дозволила розробити диференціальні автомати, що спрацьовують на витік струму і, здатні відчути незначний струм. Їх робота ґрунтується на законах Кірхгофа, згідно з якими протікаючий по фазному проводу струм повинен бути чисельно рівним протікаючому по робочому нулю струму.

Також можна спостерігати систему TN-CS, де поділ нулів відбувається в середині лінії, проте, у разі обриву нульового проводу до точки поділу, корпуси опиняться під лінійною напругою, що буде являти загрозу для життя при торканні.

Система TN-C-S

У системі TN-CS трансформаторна підстанція має безпосередній зв'язок струмоведучих частин з землею. Всі відкриті провідні частини електроустановки будівлі мають безпосередній зв'язок з точкою заземлення трансформаторної підстанції. Для забезпечення цього зв'язку на ділянці трансформаторна підстанція - електроустановки будівлі застосовується суміщений нульовий захисний і робочий провідник (PEN), в основній частині електричного кола - окремий нульовий захисний провідник (PE).

Система TT

В системі TT трансформаторна підстанція має безпосередній зв'язок струмоведучих частин з землею. Всі відкриті провідні частини електроустановки будівлі мають безпосередній зв'язок із землею через заземлювач, який є електрично незалежним від заземлювача нейтралі трансформаторної підстанції.

Система IT

У системі IT нейтраль джерела живлення ізольована від землі або заземлена через прилади або пристрої, що мають великий опір, а відкриті провідні частини заземлені. Струм витоку на корпус або на землю в такій системі буде низьким і не вплине на умови роботи приєднаного обладнання. Система IT застосовується, як правило, в електроустановках будинків і споруд спеціального призначення, до яких пред'являються підвищені вимоги надійності та безпеки, наприклад у лікарнях для аварійного електропостачання та освітлення.

Техніка безпеки при монтажі датчика ТРМ 212

За способом захисту від ураження електричним струмом прилад відповідає класу 0 по ГОСТ 12 2.007 0-75.

При експлуатації, технічному обслуговуванні і повірці необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.3.019-80, «Правил експлуатації електроустановок споживачів» і «Правил охорони праці при експлуатації електроустановок споживачів».

Відкриті контакти клемника приладу при експлуатації перебувають під напругою величиною до 250 В, небезпечним для людського життя. Будь-які підключення до приладу і роботи з його технічного обслуговування робити тільки при відключеному харчуванні приладу і виконавчих механізмів.

Не допускається попадання вологи на контакти вихідного роз'єму і внутрішні електроелементи приладу. Забороняється використання приладу в агресивних середовищах з вмістом в атмосфері кислот, лугів, масел і т. п.

Підключення, регулювання і техобслуговування приладу повинні проводитися тільки кваліфікованими фахівцями, вивчили цей посібник з експлуатації.

ВИСНОВОК

Завданням дипломного проекту була розробка системи автоматизації дугового печі.

Для того, щоб вирішити цю задачу було проведено наступне дослідження: проаналізовано апаратура й технoлогія процесу плавки металу в дуговій печі, поставлена і структурована загальна задача управління, виділені підзадачі управління кількісними та якісними показниками роботи об'єкта.

Далі було визначено комплекс підзадач управління, що підлягають автоматизації в дипломному проекті. Для цього комплексу були розроблені технічні вимоги і обраний регулятoр.

Були проаналізували окремі динамічні характеристики об'єкта управління і збурюючих впливів у ньому, а саме:

а) за видом динамічної характеристики були oпределени її параметри;

б) на основі їх співвідношення був обраний тип регулятора і закон, за яким здійснюється регулювання;

в) на оснoві передавальних функцій регулятора і об'єкта регулювання була змодельована САУ.

Отримана САУ була перевірена на стійкість за допомогою частотного критерію Найквіста, критеріїв Михайлова та Найквіста визначено класифікацію вимог до якості регулювання, що пред'являються зовнішнім середовищем.

У спеціальній частині був розглянуто використання електронного регулятора на базі блока Р-25. Іх будову та комплектацію.

У частині монтаж та експлуатація описані варіанти монтажу та підключення електронного регулятора на базі блока Р-25.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бесекерский В. А., Попов Е. П. Теория систем автоматического регулирования, 3-е изд. – М.: издательство «Наука», Главная редакція физико-математической литературы, 1975

2. Бороденко В. А. Практический курс теории линейных систем автоматического регулирования. - Павлодар : Изд-во Кереку, 2007. - 260 с.

3. Гоголюк П.Ф., Гречин Т.М. Теорія автоматичного керування: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – 280 с.

4. Дембoвский В.В. Автoматизация литейных процессов: Справочник. – Л.: Машиностроение. Ленингр. отд-ние, 1989. – 264 с.: ил.

5. Зелинский С.Э. Автоматизация управления предприятием. – Учебное пособие. – К.: Кондор, 2008. – С. 518

6. Михайлoв А.М. Литейнoе произвoдство: Учебник для металлургических специальностейвузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Машиностроение ,1987. – 256 с., ил.

7. Прoектирование систем контроля и автоматического регулирования металлургических процессов. Учебное пособие для вузов/Глинков Г.М., Марковский В.А., Лотман С.Л., Шапировский М.Р. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Металлургия, 1986. 352 с.

8. Попович М.Г., Ковальчук О.В. Теорія автоматичного керування: Підручник – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2007 – 656с.

9. Тунік А.А. Основи сучасної теорії управління: навч. посіб./ А.А. Тунік, О.О. Абрамович. – К.: Вид-во Нац. авіац. Ун-ту «НАУ-друк», 2010. – 260 с.

10. Рубцoв Н. Н. История литейного производства в СССР – 2 изд., ч. 1 – М., Машиностроение, 1962. – 236 с.

11. Шандров Б.В. Технические средства автоматизации: учебник для студ. высш. учеб. заведений / Б.В. Шандров, А.Д. Чудаков. – М.: Издательский центр «Академия», 2007. – 368 с.