Особливі ситуації, з якими можна зіткнутися в таборі та способи розв’язання цих ситуацій

В основному, табірне життя протікає інтенсивно, радісно, наполегливо. Табір – це місце, де зібрано багато людей: дорослих та дітей. Всі такі різні, у кожного своя ситуація в сім’ї, свій унікальний досвід. Тому в таборі трапляються різні, в тому числі й особливі ситуації, до яких краще бути готовим завчасно.

1. Енурез. Бувають в таборі такі діти, які мочаться у ліжко. Теоретично вони не можуть потрапити в табір по медичним показникам, але практично це буває на кожній зміні. Зрілість дітей у цьому плані приходить у різному віці. Зіткнувшись з такою ситуацією, педагогу-організатору головне зберігати спокій і прийняти це. Найголовніше – не допустити приниження дитини з боку однолітків. Спокійно попросіть дитину зняти постільну білизну, свою особисту та замінити її. Візьміть у завгоспа плівку. Можна попросити нічного педагога-організатора розбудити дитину близько 24 години, щоб вона сходила в туалет. Пізніше цього часу нирки працюють в повільному режимі й сечі виділяється менше. Як правило цих дій достатньо. У важких випадках можна звернутися до лікаря.

2. Неохайні. Діти зазвичай забруднюються під час ігор та іншої діяльності. Вони забруднюють обличчя, руки, ноги, одяг. Більшість з них навчені слідкувати за чистотою тіла та одягу. Деякі ж ні. Щоб діти не сміялися над ними, педагог-організатор може допомогти тим, що відводить регулярно час для туалету й нагадує дітям про цю необхідність.

3. Крадіжки. Трапляється це на кожній зміні. Коли виявляється, що дитина вкрала щось, з нею слід поспілкуватись та вказати на необхідність повернення предмету з вибаченнями. Можна запропонувати йому підтримку й відправитися разом з ним, при цьому ваша роль – мовчазна присутність. У загоні це сталось, слід проаналізувати цей вчинок. Керуєте цим аналізом ви. Ви тільки констатуєте факти: «Було вкрадено те, тепер це повернуто, хазяїну принесені вибачення. Такі випадки трапляються, я не хотів би, щоб вони повторювались. Я прошу кожного з вас висказати, що ви відчували, дізнавшись про це».

Вислухавши дітей, зробіть висновок про те, що «це неприємна ситуація для всіх тим, що вона підриває довіру один одному і, передусім, до конкретної особи, яка це зробила. Так робити не слід. Хочеться вірити, що таких ситуацій більше не буде». При чому нагадайте дітям, що адміністрація табору просить не привозити дорогі речі, а гроші потрібно здати до камери зберігання. Кожна людина сама несе відповідальність за свої речі, якщо вона цього не робить, вона провокує деяких людей на подібні вчинки. Буває, що хтось краде у дітей печиво та цукерки, якщо стане відомо, хто, просто пояснять дитині, що краще попросити, а ще слідкувати за своїми бажаннями.

При крадіжці цінних речей (телефонів, золотих прикрас, тощо) педагогу-організатору слід негайно повідомити адміністрацію табору.

4. Гіперактивність. Більшість дітей активні. Гіперактивна дитина дуже імпульсивна, неуважна й занадто активна – бігає сюди-туди, рідко займається чимось, постійно тікає. Як правило, це захисна реакція зняти тривогу. Роль педагога-організатора заклечається в тому, щоб захистити дитину від своїх власних дій, зробити так, щоб вона брала участь у звичайному житті табору. Це потребує значного контролю, але контроль має бути побудований на довірі. Деякі діти в такому стані потребують втручання спеціалістів.. ви можете привести його до психолога табору.

5. Туга за домівкою. Часто зустрічаються діти, які сумують за домом, батьками, друзями, домашніми тваринами. Вони стають плаксивими й падають духом. Одним із способів, який дозволить дитині знайти друзів чи забути друзів, являється зайнятість дітей діяльністю (ігри, загонові справи, прогулянки, походи і т.д.). але буває важко. Особливо в перші дні зміни. Часто діти згадують про свій дім, коли вони відчувають себе неуспішними або ізольованими, коли не реалізовані їх бажання. В такому випадку буває достатньо поговорити з дитиною, допомогти йому усвідомити, яке його бажання не здійснилось та показати, як його можна досягнути.

6. Плакси. Плакси частіше всього зустрічаються на початку зміни серед дітей молодшого шкільного віку. Основне пояснення їх плачу: «Хочу додому, до мами». Побудьте з ним трішки, спокійно його вислухайте, не відговорюйте, погоджуйтесь з ним по принципу «Так, я теж хочу додому й до мами». Якщо плаче і на наступний день, запросіть його до психолога.

7. Діти розповідають «жахи» про свої життєві ситуації. Слухайте ці розповіді і не лякайтесь. Намагайтесь сконцентруватися на фактах. Часто підлітки переоцінюють, «накручують» ситуацію. Допоможіть їм зняти цю «закрутку», концентруючись на фактах, а не на емоціях.

8. Сексуальна поведінка. Старші діти інколи вважають табір місцем, зручним для сексуальної поведінки. Особливо тим, що вони знаходяться в постійному контакті з однолітками. Така поведінка може бути агресивною, явною або прихованою. Не провокуйте дітей своєю відкритою поведінкою з партнером (обійми, поцілунки при всіх). Важливо говорити про секс відверто, щоб показати дітям прийняті схеми поведінки.

9. Образи. Педагог-організатор може помітити прояви поганої поведінки з дітьми. Наприклад, синці, шрами, особливо в душі, чи при огляді. Плаксивість, депресія. У таких ситуаціях потрібно провести бесіду з загоном та звернутися до психолога.

10. Хімічні отруєння. Табір не ізольований від можливості приносити туди спиртні напої, тютюн чи наркотики для вживання чи сумісного використання. По-перше, на території табору суворо заборонено всім, в тому числі й педагогам-організаторам, вживати спиртні напої, наркотики та палити. Роблячи це, ви як правило, провокуєте на це дітей. Це можна робити у вільний від роботи час і не на дитячій території. Якщо ви помітили дітей в стані хімічного отруєння, поспілкуйтесь з ними, в залежності від його стані зверніться до лікаря, чи надайте йому допомогу. Але не залишайте їх самих в такому стані. Важлива ваша фізична присутність. Уникайте нотацій.

11. Вандалізм. Коли особиста чи табірна власність знищується дітьми, це прояв більш глибоких проблем. З дітьми необхідно прямо обговорити це для того, щоб допомогти їм зрозуміти серйозність наслідків такої поведінки, а також залучити їх до участі у відновленні чи заміні пошкодженої власності. Це питання вирішує адміністрація табору. Завдання педагога-організатора скласти доповідну записку про цей випадок.

12. Стрес. Сучасне життя викликає масу стресів, особливо у дітей, що живуть в умовах мегаполісу. Прояви стресу – підвищений голод, сонливість, проблеми в навчанні.

13. Втеча. Інколи таке трапляється. Як правило, це роблять діти, схильні до таких дій, і, як правило, вони вже мають такий досвід. Завдання педагога-організатора в такому випадку – терміново повідомити про це адміністрацію табору. Як профілактика цього: педагог-організатор на початку зміни збирає списки дітей з адресами та телефонами, чітко дотримується всіх інструкцій, слідкує за станом дітей. Завжди знає, чи всі діти з ним.

14. Демонстраційна поведінка дітей. Вона буває різною та дуже часто заважає педагогу-організатору. Найкращий спосіб – наодинці сказати дитині свої почуття, які ви відчуваєте коли стикаєтесь з такими формами поведінки. Потім можна взнати, що він хотів досягти такою поведінкою й запропонувати адекватні форми поведінки. Останнє можна зробити разом з психологом табору.

15. Агресивна поведінка. Достатньо часто зустрічається у підлітків. Внутрішня причина агресивної поведінки – страх перед чимось. Часто дитина його не визнає. Частіше всього це страх втратити повагу до себе. Потрібно показати, як можна виразити свій гнів не агресивно. Можна звернутися також до психолога табору.

16. Діти, які ні в чому не приймають участь. Завдання педагога-організатора – створити умови для успіху дитини й організувати форми взаємодії дітей, відповідно їх статі, віку та інтересам. Як правило, такі діти вибірково приймають участь в яких-небудь справах. Дозволяйте їм робити вибір, підтримуйте, коли вони вирішили бути активними.

17. Вживає нецензурні слова. При всіх чітко та спокійно скажіть дитині: «Я хочу, щоб в нашому загоні не звучало таких слів ніколи!». Будьте готові до того, що дитина не зразу зрозуміє це. Дайте їй час. Головне – залишатися спокійним та твердим.

18. Дитина порушує правила поведінки. Часто в дорослих виникає відчуття, що дитина це робить навмисне. А психологи вважають, що в основі

будь-якого порушення лежить один з чотирьох мотивів: привернення уваги; влада; помста; уникання невдач. Виявіть, який мотив керує дитиною у вашій ситуації та допоможіть їй реалізувати свою поведінку.

19. Дитина відмовляється чергувати в їдальні. Спочатку поговоріть з нею наодинці, дізнайтесь чому. Буває, що у дітей залишки їжі викликають почуття бридкості. У такому випадку можна запропонувати йому іншу роботу. Буває, що дитина себе погано почуває. Бувають інші причини. Нагадайте про те, що всі діти з вашого загону чергують у їдальні, весь загін несе відповідальність, щоб нагодувати дружину, і не потрібно підводити товаришів із свого загону.

20. Загін важко зібрати на загоновому місці. Як правило, такі труднощі пізнають досвідчені педагоги-організатори, також ті, що на початку зміни не працювали над дисципліною. Таким чином, основне, що робить дітей керованими, - це формування дисципліни. Допоможуть вам у цьому, передусім, ваша дисциплінованість, чітке дотримання режимних моментів, планування дня та підбір форм взаємодії дітей, виконання всіх необхідних справ оргперіоду й авторитетний стиль адміністрації в оргперіоду та під час виконання режимних моментів. В перші дні зміни збирати загін на загоновому місці краще разом з напарником. Один педагог-організатор може організувати гру на загоновому місці з тими, хто прийшов. Інший обходить палати.

21. Загін програв. У таких випадках діти можуть обурюватися. Молодші часто плачуть. Допоможіть дітям прийняти поразку: 1) спочатку вони нехай відреагують свої емоції; 2) коли емоції пройдуть, поясніть, що програш – це всього лише одна із сходинок до перемоги, якщо концентруватися не на тому, що зробили не так, а на тому, що потрібно було зробити, щоб виграти, чи що дозволило суперникам виграти; 3) підведіть підсумки: що потрібно зробити, щоб виграти.

22. Дитина розповідає все про інших. Частіше всього це роблять для того, щоб привернути вас на захист, або для того, щоб ви реалізували бажання дитини. Наприклад, «він обзивається на мене» - дитина, як правило хоче, щоб ви його захистили або покарали кривдника. Запросіть кривдника й разом розберіть ситуацію. Як правило, в ній праві обидві дитини. Скажіть обом, в чому вони неправі й помиріть їх.

23. Негативний лідер. Бувають групи, в яких дитина встає в опозицію з вожатим, порушує вимоги й кругом себе збирає групу. Скоріше всього вона хоче влади та уваги. Потоваришуйте з нею, покажіть, як конструктивно стати лідером. Але не сперечайтесь з нею.

24. Погано жартують. Частіше всього це роблять старші хлопці. Роблять це для того, щоб «перевірити вас на реакцію», провокують. Спокійно скажіть, що хлопці «влаштовують такі перевірки, але попросіть, щоб вони так не жартували та не говорили різких слів». Будьте готові до того, що така ситуація може виникнути знову. Але при вашій адекватній реакції це скоро зупиниться.

25. Дівчатка від 11 до 14 років плачуть. Як правило, вони жаліються на

які-небудь проблеми вам, як особі, якій вони довіряють, і при цьому плачуть. Вам вже починає це набридати. Скоріше всього, такі діти з істеричним складом особистості. Їх мета – отримати як можна більше вашої уваги, та щоб всі це бачили. Скажіть, що такі ситуації бувають і ви впевнені, що вони можуть справитись з ними самі, а ви зараз зайняті.

26. Дитина обманює. Обговоріть з нею ситуацію, коли вона вас обманула. Поясніть, які наслідки цієї ситуації для неї, для вас, для інших. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що обманювати не потрібно, це призводить до негативних наслідків, а головне – втрата довіри у інших.

27. Шкідливі звички. Однією з головних проблем у таборі є те, що багато дітей, ще до приїзду, почали палити та вживати алкогольні напої. Тому педагогам-організаторам потрібно частіше проводити бесіди про шкідливий вплив алкоголю та тютюну на здоров’я людини.

Інші особливі ситуації можуть зустрітися у вас в загоні. Якщо відчуєте, що не знаєте, як вийти з них, зверніться до адміністрації табору та до психолога. Коли ви запрошуєте до психолога дитину молодшого чи середнього віку, пам’ятайте, що їм маловідоме слово «психолог», їх перша реакція «Я що, псих?» Тому скажіть їм щось подібне: «У нас у загоні краще не плакати, давай підемо туди, де можна плакати», або «Давай підемо в кімнату, де ми можемо з тобою разом погратись та порозмовляти».