Висновки

Загартовування – важливий засіб профілактики негативних наслідків охолодження організму або дії високих температур. Систематичне застосування процедур, що гартують, знижує число простудних захворювань у 2-5 разів, а в окремих випадках майже повністю виключає їх.

Загартовування організму – це формування й удосконалювання функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму, що в остаточному підсумку приводить до зниження простудних захворювань. У механізмі загартовування лежить загальний адаптаційний синдром. Позитивні сторони загартування полягають у тому, що людина отримує можливість жити в умовах, раніше несумісних з життям і вирішувати завдання, перш нерозв’язних. Підвищується стійкість до захворювань.

Загортовування сприятливо діє на весь організм: підвищують тонус нервової системи, покращують кровообіг і обмін речовин, пі опроміненні поверхні тіла в організмі виникає ряд фотохімічних реакцій, що тягнуть за собою складні фізико-хімічні перетворення в тканинах і органах (ці реакції зумовлюють сприятливу дію на весь організм).

До негативних сторін можна віднести лише невиконання принципів загартовування, в результаті чого настають різні порушення в організмі. З давніх часів використовувалися і зараз залишаються основними і найбільш дієвими засоби загартовування природні сили природи: сонце, повітря і вода. Найбільший ефект спостерігається від контрастного загартовування, яке включає ножні ванни, обтирання, душ, загартовування в парній.

Загартовування найчастіше розглядається як процес пристосування організму до мінливих умов погоди і клімату. Але, говорячи про загартовування як засобі фізичного виховання, мається на увазі не тільки пристосування організму, що відбувається під впливом несприятливих умов. Загартовування треба розглядати як свідоме застосування у визначеній системі заходів, що підвищують опірність організму, що виховують здатність швидко і без шкоди для здоров’я застосовуватися до різних умов зовнішнього середовища. Загартовування варто починати із самого раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його застосування в залежності від віку.

Оздоровче значення повітряних, сонячних ванн, водяних процедур безсумнівне. Загартовані люди менше хворіють, легше переносять захворювання. Доступність засобів загартовування полягає в тому, що вони завжди під рукою, головне в тому, що можна використовувати в тому чи іншому вигляді, у будь-який час року, в будь-яких умовах. Вони не вимагають складної апаратури і спеціальних кабінетів; способи їх застосування у вмілих руках не представляють труднощів.

Список використаних джерел

1. Артюхова Ю.В. Як загартувати свій організм. –М.: Харвест, 1999. – 222 с.

2. Баранов А.А. Дитячі хвороби. –М.: Геотар-Мед., 2002. – 632с.

3. Баранов В.М. У світі оздоровчої фізкультури. – К: Здоров’я, 2006. – 136 с.

4. Братко З.Т. Хочу бути здоровим. –К.: Здоров'я,1991. – 238 с.

5. Велітченко В.К. Фізкультура для ослаблених дітей. – М.: Фізкультура та спорт, 2006. – 109 с.

6. Гавриленко Б.С. Фізичні фактори у вихованні дітей та підлітків. –К.: Праги, 2003. – 302 с.

7. Дибнер Р.Д., Синельникова Е.М. Фізкультура, вік, здоров’я. – М.:Фізкультура та спорт, 2004. – 80 с.

8. Дубогай А.Д., Мовчан Л.М. Фізкультура: ми та діти. –К.: Здоров’я,2008. – 140 с.

9. Захаров В.Н. Мистецтво здоров’я. –М.: Айріс-прес, 1999. – 184 с.

10. Іванченко В.А. Таємниці вашої бадьорості. –М.: Знання, 1991. – 290 с.

11. Іванченко В.А. Таємниці російського гартування. – М.: Молода Гвардія, 1991. – 173 с.

12. Ільїніч В.І. Фізична культура студента. – М.: Гардарики, 2000. – 448с.

13. Кретова Е.А. Як бути здоровим. – М.: Медецина, 1990. – 240 с.

14. Крушинська М.І. Сестринська справа. – К.: Крок, 2005. – 120 с.

15. Лаптєв А.П. Загартовувайтесь на здоров’я. –М.: Медецина, 1991. – 160 с.

16. Лопатіна Т.М. У вас росте дитина. – В.: Полігін, 1991. – 175 с.

17. Мильнер Е.Г. Формула життя. – М.: Фізкультура та спорт, 1991. – 112 с.

18. Муравов І.В. Можливості організму людини. – М.: Знання, 2007. – 96 с.

19. Популярна медична енциклопедія / Гол. ред. Б. В. Петровський. – В 1-му томі. – М: Радянська Енциклопедія, 1979. – 704 с.

20. Туру А.Ф. Батьком про дітей. – М.: Медецина, 1998. – 167 с.