1.4. Особливості загартування дітей середнього шкільного віку

Не заперечуючи користі загартовування дітей всіх віків холодом, думається, що не слід застосовувати крайні заходи. Найвищу форму загартовування можна відкласти до 16-18 років, до завершення періоду статевого дозрівання, коли організм в основному сформується, або до отримання конкретних науково обґрунтованих доказів користі та безпеки такого роду загартовування дітей на різних етапах їх розвитку [16].

Сучасний школяр проводить у приміщенні 75-90 % часу доби. Сталість температурного режиму приміщень не створює загартовуючого ефекту. З цією метою необхідно створити “пульсуючий” мікроклімат, тобто систематичні коливання температури і швидкості руху повітря з оптимальною для людини різницею. Для учнів середньої школи – це коливання температури в 5-7 градусів. Такі умови створюються зміною режиму роботи опалювальної системи і провітрюванням приміщень. Такі умови можна створити і в школі, і вдома в усі сезони року і в будь-яку погоду.

Дуже важливу роль для загартування підлітка грають термозахисні властивості одягу. Надмірно теплий одяг пригнічує терморегуляцію. Тому одяг має відповідати сезону року, віку, здоров’ю дитини, активності його поведінки. Загартованість організму зростає при тривалих прогулянках, ігор на повітрі, при використанні лазні, ходьбі по росі, по мокрому асфальту, гальці у вечірній час в теплий сезон року [6].

Найбільш простою формою загартовування є повітряні ванни. Їх можна широко використовувати для загартовування ослаблених дітей і в домашніх, і в шкільних умовах (на уроках фізкультури, в групі подовженого дня). При цьому для школярів не рекомендується приймати більше двох різних процедур в день і обов’язково враховувати самопочуття дитини. При появі ознак передозування (значне почервоніння шкіри, рясна пітливість при тепловій процедурою або “гусяча” шкіра – при холодової), слід припинити повітряну ванну. Повітряні ванни можна поєднувати з сонячними, забезпечивши поступовість їх суміщення через світло-повітряні процедури (у тіні дерев з розрідженими листям).

Добрим відновлювальний ефект мають водні загартовуючі впливу – обтирання, обливання, ванни, душі. Водна процедура володіє великим (у порівнянні з повітряної) стресовим впливом на організм і тому індивідуалізація її застосування особливо важлива. З неї не слід починати загартовування, а краще підготувати організм до цього впливу з допомогою повітряних ванн [10].

Найбільш доступними в побуті є полоскання носоглотки прохолодною водою, обтирання шиї; не слід обгорнути шию занадто теплими шарфами. Для загартовування носоглотки у часто хворіючих школярів можна застосовувати ходьбу босоніж по зволоженій підлозі або поєднувати ходьбу по сухій підлозі з ходьбою по зволожуючому килимку. Подібну процедуру можна практикувати в період шкільних уроків фізкультури і в домашніх умовах. Дуже важливо не припиняти загартовування і в канікулярний час. Влітку і взимку можна організувати ходьбу і біг по сирому пісочку або по ранковій траві, зволоженою росою. Все це просто і достатньо ефективні форми оздоровлення.

При цьому не треба закінчувати перераховані форми загартовування штучним зігрівом ніг дитини шляхом розтирання, оскільки цим істотно знижується природний теплорегуляційні ефект. Слід лише стежити за раціональним дозуванням такої процедури і запобігати переохолодженню організму. Обливання стоп робиться частіше в домашніх умовах. Над тазом на ноги дитину ллють з лійки, глечика воду кімнатної температури, знижуючи її кожні 10 днів на 1-2 градусів. Ноги промокнути рушником, особливо ретельно між пальцями. Кінцева температура води – не менше 10 градусів. При необхідності застосовують ножні ванни, починаючи з 30-градусної температури води, яку наливають в таз або відро і знижують її кожні 10 днів на 1-2 градусів, а тривалість ванни поступово зростає від 1 до 5 хвилин. Рекомендується виконувати рухи ногами у воді, пританцьовуючи.

Для досить загартованого дитини можна рекомендувати контрастні ножні ванни. У 2 відра наливають гарячу (38-40 градусів) і прохолодну (30-32 градусів) воду. Починають з занурення в гарячу воду на 1,5-2 хвилини, потім на 5-10 хвилин – в холодну, подібну процедуру повторюють 4-5 разів. Кожні 10 днів знижують температуру холодної води, подовжують час її дії і збільшують кількість занурень ніг у відро з холодною водою. Зміна температури води тренує ефект для судин ніг, для терморегуляционной реакції організму [13].

Якщо дитина ослаблена або нещодавно перенесла важке захворювання, то краще застосувати обтирання. Для цього змочити у воді махровий рушник (температура дорівнює 30-32 градусів взимку і 26-28 градусів влітку) і протерти руки, ноги, груди, живіт, спину від периферії до центру кожної частини тіла. Зазначений порядок приєднання обтертих частин тіла бажано зберігати, а знижувати температуру води кожні 10 днів на 1-2 градуси. Як правило, процедури загартовування доводять до температури води 14-16 градусів [4].

Дуже високий гартуючий ефект мають лазні і купання у відкритих водоймах, але ці процедури підвладні лише досить міцним організмам. За дітьми треба стежити, забезпечуючи їх безпеку, не дозволяти заходити у воду спітнілими, гарячими, а у воді забезпечити активну діяльність, тому що вода володіє високим охолоджуючим ефектом [16].

Загартовування дітей, як і дорослих, необхідно поєднувати із загально-розвиваючими фізичними вправами і заняттями традиційними видами спорту. Фізкультура і спорт, безперечно, сприяють гармонійному розвитку дітей. У хлопчиків, які не займаються фізкультурою і спортом, зріст з 10 до 16 років збільшується в середньому на 24,7 см, в той час як у тих, хто займаються – на 32, 9 см.

Таким чином, загартовування – потужний фактор оздоровлення організму, не вимагає великих тимчасових витрат, економічно доступний навіть малозабезпеченим сім’ям. Загартовування сприяє також вихованню сили волі, завзятості в досягненні мети, самоорганізації школяра і істотно збільшує резерви здоров’я дитячого організму [6].